"Навіщо в Украні розвалюють армію і озброюють гранатометами мєнтів"

На сайті т.зв. "Позитивних правих" набрів на статтю "Почему в Украине разваливают армию и вооружают гранатометами МВД…". Хм... Ну, якщо дійсно так... Хочете війну, уркагани? Готуєтесь до війни? - Ви її без сумніву отримаєте! "Пусть сільнєє грянєт буря!" /(С)/ :)

Приїжджайте в Донбас! Там на вас чекає прекрасне життя! :)

Побачив блог "Усе буде Донбас!" і вжахнувся... Точно до такого ж стану нинішня вуркаганська провладна наволоч прагне довести й всю іншу Україну. Тому "10 вдумливих розстрілів і 1,000 селективних арештів" /(С) МПС/ - мабуть-таки найбільш оптимальний вихід в нинішній ситуації :). Хоча, скажу по правді, ці цифри я би збільшив як мінімум на порядок. А краще на два.

Виступ Державного секретаря США Гіларі Клінтон "Плюси й мінуси Інтернету: про можливості й виклики в мережевому світі"

Звертаю увагу на сабдж, котрий відбувся 15 лютого 2011 року в Університеті Джорджа Вашингтона. В першу чергу, звичайно, спровокований ВікіЛіксом, ага :).  Замовчувати своє відношення до нього стало неможливим, то ось і маємо якусь реакцію. Оригінал  публікації розміщено прямо на офіційному сайті Держдепу отут. Одним словом, раджу почитати. Це офіційний погляд адміністрації США на інструментарій, котрий надається Інтернетом, в контексті його впливу на розвиток соціуму та можливості управління цим соціумом. Для затравки приводжу дві цитати:

1. "Інтернет став публічним простором ХХІ століття – всесвітньою міською площею, шкільним класом, ринком, кав’ярнею й нічним клубом. Ми впливаємо на нього, і самі відчуваємо його вплив на собі – усі 2 мільярди, і нас стає все більше. І це є викликом. Щоб забезпечити максимально можливу користь світові від Інтернету, нам необхідно вести серйозну розмову про принципи, якими ми будемо керуватися, про те, які правила існують і які не повинні існувати, і чому; про те, яку поведінку слід заохочувати, а якій протидіяти, і як."
2. "...сьогодні мені хотілося б обговорити кілька проблем, які ми повинні подолати, прагнучи захистити відкритий і вільний Інтернет. Я готова першою зізнатися, що ні в мене, ні в уряду США немає відповідей на всі питання. Немає впевненості й у тому, що ми знаємо всі питання. Але ми рішуче налаштовані на те, щоб ставити запитання, допомагати вести діалог і захищати не тільки загальні принципи, але й інтереси нашого народу і наших партнерів."

А ще зараз буду шукати матеріали для ознайомлення із згаданою в доповіді Гіларі Клінтон  "Будапештською конвенцією про кіберзлочинність, котра визначає, яких заходів країни повинні вжити для запобігання тому, щоб Інтернет не використовувався не за призначенням злочинцями й терористами". Бо вельми ж цікаво довідатися що це за такі заходи...

Ще один вельми солідний архів КГБ, котрий не доступний в Україні, проте є у вільному доступі в Інтернеті

Читаючи інтерв'ю з істориком Русланом Забілим на "Уніані", котрому до сих пір не дають спокою нащадки "кровавої гебні" з абсолютно надуманих приводів (насправді, ці ФСБшні лакеї за наказом своїх луб'янських хазяїв всіма силами намагаються перешкодити фаховому вивченню та оприлюдненню правдивої історії про визвольні змагання Українського Народу, особливо про УПА), натрапив на згадку про сабдж. І хоча цей архів стосується в першу чергу трьох прибалтійських країн, проте там знаходиться й чимало документів "загальносоюзного" значення. А отже таких, що мають відношення і до України.

Черговий сеанс лікування

Був вчора на сабджі. Нічого особливого. Розпитав лікар про самопочуття (пожалівся я йому, що послизнувся позавчора на вулиці і після того трохи гірше стало - "мурашки" по задній поверхні стегна стали бігати), наголосив на необхідності остерігатися, взяв з мене слово, що "на протязі наступних 60-ти років я строго виконуватиму фізичні вправи, котрі він мені ось зараз припише і буде по ходу лікування корегувати", сказав, щоби після процедур я таки відпочивав вдома, а не "займався активним життям", здійснив ці самі процедури та й по всьому :)

Ото що й запам'яталося найбільше, то це випадкова розмова в коридорі під кабінетом з таким самим пацієнтом, як і я. Котрий розповів про знайомого, який після того, як вилікувався (точніше, після того як йому відійшли шпари і він став вважати себе здоровим) негайно повернувся до будівництва власної хати і відзначив це тим, що перетягнув з "точки А в точку Б" купу важких колод. Після чого відразу зліг знову. Всерйоз і надовго :). А оце недавно знову прийшов до Олександра Івановича за допомогою. То в мене знову і знову виникає одне питання - є в людей розум, чи вони просто тварі нерозумні? :)))