Вісті з передової

Сьогодні вночі разом із двома своїми товаришами-самооборонцями повернулися з Артемівська, Краматорська, Слов'янська та ряду інших, дрібніших, населених пунктів. Об'їздили кілька блокпостів (в т. ч. "передові"), бази батальону "Донбас", колишніх "Беркутів", десантури 80 аембр. До бази 95 аембр не доїхали, але спілкувалися з одним із їхніх підрозділів. Доставили всім їм хавчик, воду, шмотки та інші цікаві речі на зразок нічних прицілів, ДТК, ПБС і т. п..  Ночували прямо серед бійців в казармі "Донбасу" (нас двоє жило в кімнаті разом із снайпером УНСО та командиром штурмової групи. Керівник самооборони ночував в бусі).
В кількох словах сукупні враження (вибачаюсь за "вінегрет"):

1. наш Народ не переможе жодна кремлядська нано$лядь. Це однозначно. Рівень патріотизму серед наших воїнів просто зашкалює!
2. І офіцери і солдати всіх воюючих підрозділів проявляють величезні волю та бажання дощенту вибити всю цю сєпаратно-колорадську мєрзость і (sic!) ось їхні слова: "завершимо тут і негайно, без жодної паузи йдемо визволяти Крим".
3. Солдати та офіцери також відчувають любов та увагу свого Народу. І готові без вагань віддавати за нього життя. Правда, тут я їх поправляв і переконував, щоби не сміли віддавати свої життя, котрі потрібні українським родинам, всім їхнім рідним та близьким! А натомість нехай все роблять все для того, щоби свої життя за рашу-парашу та путєна віддавали наші вороги :).
4. Серед військового люду існує думка про те, що рашистська армія яка, не зважаючи на номінальну наявність ~500 тис. особового складу, реально зможе виставити не більше 70 тис. РЕАЛЬНО воюючих "кандидатів на пасажирів рефрижераторів", котрі будуть не здатні втримати розкручений маховик української змобілізованої армії (хіба «ядрьону бімбу» на нас скинуть). Просто наша армія ще не досягнула свого піку. І чомусь мені здається, що за 1,5-2 місяці він таки буде досягнутий.
5. Кадировци (справжні горді чеченці дуже просили не називати їх чеченцями, оскільки це є зрадники свого народу, котрі служать вбивці рідного батька) воювали не стільки за гроші, скільки приїздили сюди на сафарі. Це «свіжак» від їхніх полонених (інформація від керівництва батальону "Донбас" – позавчора «донбасівцями» в полон було взято 6 "горд^Hних вівцефілів"). Як тільки нашими вояками був досягнутий необхідний рівень військової майстерності - кадировци почали "рвати когті". Позавчора за оперативними даними два Урали (чи Камази) зрадників своєї батьківщини вже покинули територію України. Інша маса кадировцев перемістилася ближче до кордону з парашою і перебуває в готовності також покинути Україну.
6. Практично вся допомога, що йде по лінії наших обл. держ. адміністрацій, місцевих рад, служб та штабів армійського тилового забезпечення ДО РЯДОВИХ БІЙЦІВ НЕ ДОХОДИТЬ. Більше того - армійські товстосракі злодюги неодноразово були помічені в продажі на базарах "гуманітарки" через місцевих бариг. Слова одного офіцера-десантника: "наш тыловик даже не скрывает, что уедет отсюда на крутом джипе". Одним словом - якщо хочете щоби ваша допомога гарантовано попадала нашим воюючим солдатам, то передавайте її напряму волонтерам (зокрема нашій самообороні - ми регулярно доставляємо вантажі на передову), а саме тим, хто безпосередньо їздить на передову по блокпостах та базах і роздає вантажі там.
7. Практично у всіх підрозділах, де ми побували, офіцери наводили приклади відвертої зради зі сторони високопоставленого генералітету. За суми баксів з багатьма нулями здаються маршрути та час висунення наших військових колон, вильоти армійської авіації. Про ці випадки не говорять в новинах - але їх, розкритих, є вельми багато. Тобто, явно помітна робота нашої армійської розвідки та контррозвідки, хвала Богу. Про СБУ нічого не знаю. Їм просто передають тих зрадників, котрих наловили військові та мєнтовські спецпідрозділи.
8. Воякам практично всіх військових підрозділів зараз потрібні форма, зручне взуття та (перепрошую за пікантні подробиці) шкарпетки, труси, вологі серветки. Ну і постійно потрібна сучасна військова амуніція: кевларові шоломи, броніки, ПБСи, ДТК, нічники, тепловізори. Але перед тим, як купувати щось, завжди консультуйтеся із воюючими підрозділами що конкретно вони потребують. Бо "єсть нюанс" /(С)/.
9. Похмілля до "родівшихся в СССР" помалу приходить. Нині місцеве населення (його вельми мало вже залишилось в зоні бойових дій – суцільні пустки в районних центрах, одиниці людей на колись велелюдних вулицях та проспектах), котре колись блокувало наші військові колони, зривало каски із солдатів і здавало місця розташування блокпостів та техніки сєпарастам-колорадам, тепер переважно ховає очі, вдоволь "накушавшись рузького міра" з його гопарями-наркоманами-алкашами, вбивствами, мародерствами, грабежами, вічним насиллям.
10. На трасах бачив кілька легкових машин, котрі в причепах перевозили своє нехитре домашнє барахло (стирчали супутникові тарілки, якісь мішки, дзеркала), явно повертаючись назад до своїх квартир, полишених за час військових дій. Бачив це і думав - чи ж то хоча б один із таких біженців висловить принаймі слово подяки нашій армії за те, що вона надала можливість цим людям повернутися до своїх домівок, у свій дім/квартиру...
11. Якщо НЕ збираєтесь воювати, то в жодному випадку не їдьте в зону бойових дій в камуфляжах - вдягайтеся максимально "мирно" (яскрава футболка з Міккі Маусом та квіткасті бермуди - прекрасний вибір :))). І, звісно, не беріть із собою мисливських півтораметрових ножів-мачете та травматів - вони в любому випадку вам не допоможуть відбитися від нападу озброєних до зубів комбатантів. Не уподобляйтеся клоунам, котрих ми зустріли по дорозі. Прекрасні київські хлопці (такі як і ми волонтери-самооборонці - везли "гуманітарку" солдатам), але з головами вони точно не дружать - повдягалися в пісочну НАТО'вську форму, повішали на стегна довжезні тактичні ножі в крутих чорних пластмасових піхвах, а на пояси кобури з травматами :))). А я згадав, як між Славянськом та Артемівськом ми догнали своїм вантажним бусом невелику військову колону з "буханкою" (УАЗ-452) в ар'єргарді. А в тій "буханці" біля задніх відкритих дверей за мішком із піском сидів солдат з АГС-17. І тримаючи нас на прицілі пильно дивився, спостерігаючи за кожним нашим рухом. Були б ми в камуфляжі з ножами та травматами і зробили б якийсь підозрілий з точки зору солдата рух - їй-Бо ХЗ що б тому солдату стрельнуло в голову :).

Я невимовно гордий за свій Народ, своїх українських воїнів (хотів би сказати "всю армію", але ще рано. Поки-що там вельми багато зрадників і пристосуванців) і вельми пишаюся ними.
Мій Народ - це повний цивілізаційний антипод і одночасно гробар звіринця "дєдиваєвалє, СССР, сталін, лєнін, путєн, ЧК/НКВД гєроі, роісся впєрдє навєкі вмєстє і навсєгда, рузкій мір, кримнаш няшмаш, смєрть кієвской хунтє і всєм жидобандеровцам!"