Олег К.
Спец-снайпер із "кажаном" на шевроні (хто в курсі - той розуміє).
Українець-патріот із прекрасною вишуканою м'якою мовою. ВИНЯТКОВО ДОБРА
ЛЮДИНА-ГІГАНТ, Олег відправляв кацапів до пекла ПАЧКАМИ. А нині приїхав
підтримати однодумців блокади торгівлі на крові.
Наче нічого незвичайного, еге ж?
За винятком того, що замість лівої ноги в Олега протез, а в руці паличка. І йому, мабуть, було дуже боляче ходити.
От і подумайте самі: хтось здоровий та ситий сидить в теплі і чекає, що за нього все зроблять інші, а хтось на протезі, стиснувши зуби і не показуючи свого болю ділить з побратимами шмат ковдри та матрацу у вогкому наметі, УСІМА ДОСТУПНИМИ СПОСОБАМИ відстоюючи справедливість, честь та гідність. Тому що не може інакше. Як і ми усі.
Це була преамбула. А нині "амбула".
Якось у нас в наметі затіялася розмова на тему "серед сепаратистів є ошукані люди, з котрими треба поговорити, відкрити їм очі..." та інша лабуда.
Олег привів приклад, з якого все стало абсолютно, кришталево ясним - перша його операція на окраїні Донецька (Петровський район).
Висувалися вони у складі підрозділу до крайнього сєпарастічєского блок-поста. А там біля поста проходив рівчак.
І ось у тому рівчаку Олег побачив розтерзані, пошматовані тіла цивільних. Багато тіл, котрі вже погризли і порозтягували кістки бродячі пси та лисиці. Це були тіла мирних жителів, кого нарки, садисти та алкаші зупиняли на блокпостах, виводили із автомобілів і вбивали в тому рівчаку. Забираючи автівки, ключі від квартир, все, що сподобалось.
Як сказав Олег - це був найсильніший (до того часу) психологічний стрес, котрий розставив все на свої місця і дав чітку відповідь - НЕМА ТАМ ІЗ КИМ РОЗМОВЛЯТИ.
Друга його розповідь.
В якомусь спальному районі Донецька кацапи виселили УСІХ "мирняків" із їхніх помешкань і заселили помешкання кадровими вояками кацапської Кантемирівської дивізії. При цьому Олег мрійливо зауважив, що працювати йому тоді стало вельми комфортно - не треба було вже десять разів приглядатися чи не "мирняк" в нього у перехресті прицілу
. Оскільки мирного населення в тому районі не залишилося ні душі.
БУДЬ ЯК ОЛЕГ!
Наче нічого незвичайного, еге ж?
За винятком того, що замість лівої ноги в Олега протез, а в руці паличка. І йому, мабуть, було дуже боляче ходити.
От і подумайте самі: хтось здоровий та ситий сидить в теплі і чекає, що за нього все зроблять інші, а хтось на протезі, стиснувши зуби і не показуючи свого болю ділить з побратимами шмат ковдри та матрацу у вогкому наметі, УСІМА ДОСТУПНИМИ СПОСОБАМИ відстоюючи справедливість, честь та гідність. Тому що не може інакше. Як і ми усі.
Це була преамбула. А нині "амбула".
Якось у нас в наметі затіялася розмова на тему "серед сепаратистів є ошукані люди, з котрими треба поговорити, відкрити їм очі..." та інша лабуда.
Олег привів приклад, з якого все стало абсолютно, кришталево ясним - перша його операція на окраїні Донецька (Петровський район).
Висувалися вони у складі підрозділу до крайнього сєпарастічєского блок-поста. А там біля поста проходив рівчак.
І ось у тому рівчаку Олег побачив розтерзані, пошматовані тіла цивільних. Багато тіл, котрі вже погризли і порозтягували кістки бродячі пси та лисиці. Це були тіла мирних жителів, кого нарки, садисти та алкаші зупиняли на блокпостах, виводили із автомобілів і вбивали в тому рівчаку. Забираючи автівки, ключі від квартир, все, що сподобалось.
Як сказав Олег - це був найсильніший (до того часу) психологічний стрес, котрий розставив все на свої місця і дав чітку відповідь - НЕМА ТАМ ІЗ КИМ РОЗМОВЛЯТИ.
Друга його розповідь.
В якомусь спальному районі Донецька кацапи виселили УСІХ "мирняків" із їхніх помешкань і заселили помешкання кадровими вояками кацапської Кантемирівської дивізії. При цьому Олег мрійливо зауважив, що працювати йому тоді стало вельми комфортно - не треба було вже десять разів приглядатися чи не "мирняк" в нього у перехресті прицілу
. Оскільки мирного населення в тому районі не залишилося ні душі.БУДЬ ЯК ОЛЕГ!
Немає коментарів:
Дописати коментар