Вірш, котрий НАДЗВИЧАЙНО торкнув

Тетяна Геращенко
-------------------------
Метро. Військові. Троє. З фронту.
Ще гостро димом пахнуть речі.
Солома в шапці. Тепла форма.
Нові зі складу жовті берці.

Обличчя голені. Засмага.
Та не з курортів – вільним степом.
Залізом дрібно биті руки.
Вже зажило. У шрамах темних.

І приголомшено звикають
До суєти гучного міста.
На виході до сигарети.
Приватним колом курять тісно.

Речей оклунки. Документи.
Одежа в роздріб, вся зелена.
Тримали твердо плечі небо.
Війною гартувало впертих.

Най кредо захищати дім
Синам дорослим передасться.
І повертаються живі
В країну сильну мирну вдячну.