четвер, 30 квітня 2009 р.

Відкриття сезону (рибалка з ночівлею)

З позавчора на вчора (з 28-го на 29-е квітня ц.р.) здійснили з братом Тарасом задуманий сабдж. На наше старе місце "за селом Деражно біля труби" (так ми його називаємо).
Передумовами було те, що з кількох незалежних джерел ми мали інформацію про те, що на горох стали клювати головні. Ну а також те, що ось-ось мали би активізуватися й соми.
Одним словом, прикинули, зібралися й поїхали.
З нами мали бути ще двоє бажаючих, але в останню мить в них виникли різні обставини, котрі унеможливили їхню поїздку. Так що в кінцевому рахунку залишилися лише ми вдвох з братом.
Набрали з собою для наживки та підкормки риби:
  • росовиків (в деяких місцевостях їх ще називають росянками),
  • черв'ячків-гнойовичків (червоних),
  • маринованого гороху
  • та кукурудзи.
Задоволення від спілкування з природою, як завжди, отримали з надлишком. А ось все, що зловили на двох - це невеликий окунь, пійманий Тарасом (див. нижче :). Бо більше вудки навіть не ворухнулися. І це за майже добу часу!

Із того, що найбільше запам'яталося, - це, звичайно, холодна ніч :). Як ми взнали пізніше - в ту ніч температура повітря по Рівному (а над річкою було ще холодніше!) опускалася до +3 - +5 градусів. Думаю, що над річкою був 0 - +1. Тим більше, що зранку на траві були присутні сліди інею :). Палатка від низької температури не рятувала зовсім. Порятунок від смерті в крижаних обіймах холоду ми отримали від вогню (як досвідчені рибалки ми звечора наготували вдосталь палива, котрого нам вистачило на всю ніч).
Другим моментом, котрий запам'ятався - це атака рудих мурах на наші продукти :). Проте на природі є простий та ефективний прийом протидії - поставити всі об'єкти мурашиних атак в старе попелище. Для мурах (підозрюю, що не лише для мурах, а й, наприклад, для гадів та інших плазунів) попіл є непереборною перешкодою. Так що keep in mind.
Внизу невелика фотосесія з нашої рибалки. Оскільки "мильниці" з собою я не брав (і так речей було немало), то фотографував на камеру мобільного телефону.



А ось (нижче) фотки з холодної ночі і раннього ранку :)





Проте далі зійшло сонечко і "жить стало лучше, жить стало вєсєлєй, товаріщі!" /(С)/ :)



Оскільки далі вже робити було нічого (з огляду на повну відсутність кльову), то ми без метушні зібралися і пішли в село на зупинку маршрутки:


Все думали, чому ж це зовсім нічого не клювало. Бо риба гуляла здорово. Виверталися і коропи, і головні, і хижак гуляв нормально... Придумали лише дві можливі причини:
  • сильний східний вітер
  • закінчився виліт "подьонки". Риба просто її наїлася та переситилася. А це ж для неї делікатес.
Нічого, ми, як завжди, з оптимізмом дивимось на майбутнє і точно знаємо, що наша рибка від нас нікуди не дінеться :). А заряд енергії від спілкування з Природою з надлишком компенсував нам відсутність трофеїв.

вівторок, 28 квітня 2009 р.

Надзвичайно важливе питання поставив один чоловік про міліцію! Читати та думати всім!

Сабдж.
Взято звідси. Приводжу тут повністю (лише з невеликою корекцією описок автора).
----
В 1994 году по всей Украине коммунисты, под видом перестройки, организовали собрания депутатов, в городах и районах, с цель проголосовать за вывод милиция из под контроля советов, .. и отправили протоколы об одобрении советами решения вывода милиция из подчинения властям. (Лично был на собрании и помню своё удивление). Связано было это очевидно с тем, что коммунисты стали терять контроль над советами.
Странно что ни один горе-политик [не сказал] об этом ни слова за 15 лет!!! Это преступление государства против народа.
А Луценко мечется и не знает как же управится с этой могучей «машиной» [, пребывающей] на содержании у народа и плюющей на народную власть.
Заметьте что после этого, за 15 лет, ни одной статьи в газете и ни одной ТВ-передачи о недостатках в работе этой закрытой вооруженной структуры!!!
Кто ж осмелится открывать рот против бесконтрольной полукриминальной структуры?
Там же за 15 лет „свободы”такие самовольные порядки установили что ужас! ... по понятиям!
У них свои передачи на ТВ-каналах для запугивания народа и прославления милиции. Показывают трупы не со стыдом, а с гордостью!!
Вы понимаете что такое милиция без контроля со стороны реальной власти в городах и районах?!
Люди добрые, как же так, что этот вопрос не является актуальным в стране???
Я верю в то что наши руководители даже не знают об этих изменениях с 1994 года. Они тогда не были политиками, а сегодня некому это им подсказать.
Никаких личных обид, просто объективно имею ясное представление о работе всей милиции в Украине и укрепившихся там порядках за 15 лет бесконтрольности. Преступность такова какую может себе позволить мораль преступного мира. Милиция на преступности зарабатывает и кое-как ведет статистику.
Иначе и быть не может в том положении в котором поставлен политиками орган, который тесно общается с преступностью и не контролируется властью и народом!
Поддержите тему и Вы измените радикально ситуацию в Украине!
Обратимся к президенту и премьеру!

неділя, 26 квітня 2009 р.

"Таски" моєї киці Соні. Немов укурений удав по асфальту :)

Зайшла наша Соня з двору, поїла смаженої рибки (на сиру, чи свіжу рибу і не дивиться. З самого свого "дитинства". Котячий "рибний" інстинкт в неї абсолютно відсутній), попила молочка і десь зашилась, що й не видно було.
Коли ж через декілька хвилин я зайшов у нашу кімнату для гостей, то побачив ось цю картину (див. фото).
Слід додати, що киця вже давненько "на сносях" і, як бачите по ній самій, незабаром має привести кошеняток. Але вже, хвала Господу, їх вже всіх наперед в нас позамовляли сусіди та родичі :))).

Моя "цяця" і т.і... :)

Власне сабдж (див. дві фотки нижче). Бо до останнього часу в моєму житті мав місце якийсь оксюморон: як це так, "бандерівець" і без автомата?! :)))
Одним словом, не так давно я відкрив в собі великий азарт та любов до зброї. Тож нині моя дружина інколи жартома крутить пальцем біля скроні, багатозначно поглядаючи в мою сторону. Але то таке.. З цим ще запросто можна змиритися :).
В даний час намагаюсь у нас в Рівному знайти "братів по зброї" (а в ідеалі одночасно й наставників) для спільних походів в стрілецький тир.
Ще ось сильно запала в голову думка зайнятися хардболом (що це таке - див. тут і тут). От тільки грошиків трохи підзароблю (бо потратився здорово на АКМС та акцесуари до нього :), щоби хоча б на два комплекти зброї та снаряги вистачило: на себе та на брата Тараса. І спільними (знову ж таки разом з однодумцями) зусиллями створити серйозну команду, основною відмінністю котрої від інших команд була би "правильно налаштована голова кожного бійця (на вирішення різних завдань оперативно-тактичного характеру)". Можливо (в далекій перспективі) навіть на основі багатоступінчастої підготовки (різні спеціалізації та резервісти, з внутрішньою конкуренцією на кожне місце), поступово залучаючи народ (особливо молодь) по навколишніх селах. І, звичайно, з професійним командиром. Як мінімум одним :).
Чому хардбол, а не страйкбол:
  • бо, по-перше, і зброя і снаряга значно дешевші, ніж у страйкболі. Тобто, легше буде знайти спонсора[ів] і ефективніше потратити кошти;
  • а по-друге - при наявності професійного наставника тренування виглядають набагато серйознішими та жорсткішими, і, відповідно, приноситимуть більшу користь в плані виховання та відродження Духу Воїна.
Одним словом "планов у нас громадье" /(С)/, і якщо хто із земляків поділяє мої погляди - маякуйте. Будемо разом міркувати що і яким чином можна спільно зробити.

субота, 25 квітня 2009 р.

Не можу не погодитись.



Один мій товариш написав отакий коментарій до цих малюнків:
"И я с этим совершенно согласен! Крепостные крестьяне могли свободно (без всяких разрешений) покупать, владеть и использовать охотничье оружие. Вопрос о праве вообще не вставал, просто не приходил в голову. В произведении "Белеет парус одинокий" отец обещает малолетнему выродку ружье МонтеКристо ("Флобер" по-нынешнему), если он будет себя хорошо вести:)"
А ось тут приводиться гарна експрес-підбірка (опис) широко розповсюджених різних типів зброї. Взята з книги Кріса Бішопа "Guns in Combat".

понеділок, 20 квітня 2009 р.

Влучна фраза щодо спецназу (силового) в контексті партизанської боротьби

Сабдж:
"Если партизанщина - это болезнь, то спецназ типа "Альфы" (или, например, британского "SAS") - сильнодействующий антибиотик. Лучший выход для партизан, столкнувшихся с этими подразделениями - бегство" /(С) Спец по партизанской и антипартизанской борьбе/.

Угу. Точно.
Багато хто схиляється до думки, що в нинішній час партизан має досконально володіти мінно-саперною справою. І не більше. Особисто я не на 100% поділяю дану думку. Хоча й погоджуюсь частково. Тобто, приблизно на 50-99% в залежності від ситуації. Мій аргумент: будь-яка сильна сторона кожного окремого бійця-партизана має працювати на благо завдань, котрі ставить перед собою його загін. І найчастіше навіть визначає ці завдання (з причин, як правило, автономності партизанського загону).

Хм. Відвідини кумою хрещеника на Великдень.

Типу, майже без слів 8-).
"Хрещеник" - це мій синочок :).

субота, 18 квітня 2009 р.

Гггггггггг. Вірш для песимістів! Супер!

Товариш прислав щойно сабдж. Не можу не поділитись зі всіма :))))

Игорь Иртеньев (поэт, наверняка с бодуна писал :):

Вот пейзаж, как правда, голый,
И куда-то по нему
Человек идет веселый,
Непонятно, почему.

Я, скажу вам по секрету,
Не люблю таких мужчин –
Для веселья нынче нету
Уважительных причин.

Жизнь тосклива и печальна,
Скорбей всяческих полна,
Потому что изначально
Окончательна она.

Все мы в землю эту ляжем
В предназначенный нам час,
И она своим пейзажем
С головой накроет нас,

И, заранее горюя,
Зная все наверняка,
С подозрением смотрю я
На того весельчака.

Что уж так он веселится,
Хоть убейте, не пойму,
Нет бы чтобы застрелиться
Из чего-нибудь ему.

И ответ ему неизвестного читателя:

Из редакции он вышел
Мрачный, как подгнивший пень -
Солнце нагло смотрит с крыши,
Тихий, гнусный майский день...

Птицы злобно разорались,
Портит вид сирени куст...
Люди, вы бы разобрались
Как ваш быт суров и пуст!

пʼятниця, 17 квітня 2009 р.

Упс. Суд присудив власникам всесвітньо відомого піратського торрент-сайту The Pirate Bay по року тюрми + нехілий штраф :(

Осьо. Я вже згадував якось сам сайт в контексті P2P-мереж, торрентів та "протиотрути", призначеної для боротьби з тими, хто бореться проти них.
Жаль класних чувагів (хоча вони не втрачають оптимізму і прямо на першій сторінці свого сайту так і кажуть: "Don't worry - we're from the internets. It's going to be alright. :-). До речі там же є і посилання на їхню пресуху по результатам суду"). І особисто мене пробирає офігенна злість на "правообладатєлєй". Коли вже вони нажеруться, й.т.м.?! - це раз. А по-друге, самі сцуко винні. Бо тупі нах до неможливості і завзято проклацали $балом, соррі, клювом, геть усі тренди розвитку та трансформації моделей доставки контенту до кінцевих споживачів.
До речі, серед каментів до оригінальної статті Корра окрім матюгів та "потоків сознанія" онаністів-ПТУшників зустрічаються і цілком "вмєняємі". Наприклад,
Vovix | 17.04.2009, 16:45
Так называемые "правообладатели" могут посадить пару человек и закрыть пару серверов, но они не смогут остановить волну освобождения музыкантов и других людей искусства от монопольной обдираловки издателей. Диски с музыкой перестали покупать потому, что появился формат MP3; сегодня же и MP3 и другие файлы перестают покупать, потому что есть Last.fm, другие потоковые сервисы, меняется сама модель доставки музыки слушателю и тот, кто попытается вставить палку в колесо истории, будет раздавлен этим колесом, как крыса. Все больше музыкантов выбирают альтернативные бизнес-модели, позволяющие не платить >90% прибыли издателям-кровососам. И на этот свободный контент издатели уже не имеют никаких "авторских" прав.

Короткий виїзд на рибалку зі спінінгом. І не тільки.

Їздив сьогодні по домашніх справах до тещі в село (село називається Суськ).
Але перед тим, як зайти, власне, до хати, вирішив хоч протягом кількох годинок пройтися (всеодно це було по дорозі) понад річкою зі спінінгом (будинок тещі майже над рікою Горинь стоїть). Взяв ще й фотяка, то вийшла якась така-сяка фотосесія.
Не піймав майже нічого. "Майже" - це значить, що підчепив на трійник з дна якогось старезного "телевізора" (так в нашій місцевості називають сітку, плетену з "нульовки" волосіні, натягнуту на рамку розміром приблизно 1,5 х 1,5 метри. Верх рамки - дерев'яний, низ - металевий прут, щоби низ тягнуло на дно), а в тій зігнилій сітці була жива плітка грамів на 80-100 :). Тещина киця була рада :).
Ну а нижче вашій увазі пропонується сама фотосесія з короткими каментами.
Упс... забув. Район, в якому я сьогодні бродив - осьдечки. Власне ходив понад зображеним відрізком річки (лівим берегом) відразу на північ від селища міського типу Оржів.

Це, тіпо, я щойно вийшов за Оржів на луг, через котрий слід перейти, щоби добратися до будинку тещі в село Суськ. Але я пішов фактично по периметру лугу з правої сторони, котра являє собою дамбу. Тобто, по одну сторону дамби - луг, по другу - річка Горинь.
Ну а тут (і на наступних фотках також) я вже "оттопирююсь" зі спінінгом :). І вряди-годи клацаю "мильницею".



На крайній правій фотці з двох останніх сфоткано моє старе-престаре рибальське місце (отам між деревами). Десь із року, певно, 1987 я там досить успішно ловив лящі, коропи, головні, марени та щуки. Сама найбільша рибина, зловлена там, - головень вагою 4 кг.
А тут хтось викопав копанку. Можливо це просто пожежна водойма, але нафіга вона там, за 50 метрів від річки.. Одним словом загадка.
Обійстя моєї тещі (білий двоповерховий будинок) зі зруйнованою халабудою на передньому плані, яка в свої кращі часи була колись сіновалом. Ех... Якби той сіновал вмів говорити, скільки б він розповів про сільських парубків з дівками! :))). Зверніть ще уваги на водонапірну башту з лелечим гніздом. Тому гнізду вже не пам'ятаю скільки років. І кожного року там селяться лелеки та виводять потомство. Фотка поруч і дві наступні - сільський краєвид (зі всіма "прєлєстями" :), котрий відкривається з присадибної ділянки.

Ну а наступна серія - мисливські трофеї мого покійного тестя (вічная йому пам'ять. Винятковою людиною був Дмитро Львович Литвинов. Далеко не ординарною та не звичайною). Вірніше залишки його трофеїв. Дещо було забрано мною з дружиною, дещо продано тещею. До речі, якщо хтось зацікавиться - на продаж ще є роги оленя, котрі по своїм параметрам "тягнуть" на золоту медаль будь-якої міжнародної виставки мисливських трофеїв. Я їх сфоткав також (перша та друга фотки з наступної серії).

Наступні дві фотки - також роги оленя. Трішки менш цінні. Але цінною там є сама художня дошка. Ще влітку минулого року знайомі специ казали, що її ціна - як мінімум 100 баксів.

Ну а далі просто обстановка кімнат. З іншими трофеями, стильними картинами, фотопанно та фотографіями покійного тестя, його батька та брата.



Класна СВДшка в руках у тестя (на картині). Тоді ще вона тільки-тільки почала поступати до війська. Місце - Асканія Нова. Якраз тоді там проходив регулярний промисловий відстріл поголів'я оленів.

Наступні дві фотки - оригінальна люстра в зальній кімнаті (просто з двох ракурсів сфоткана). Матеріал - роги з лані.



Хух... Втомився. Одним словом enjoy, my friends :).