субота, 31 липня 2010 р.

Анекдот про гуцулів та москалів :)

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться - москаль на дорозі стоїть. Не гальмує, думає: "Та... не гріх, як і зіб'ю, бо ж москаль-москалем". Ну і збив. Потиху завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої та й каже:
- Поховайте ото, вуйку, бо воно само вистрибнуло на дорогу, я їй-Бо, не винний.
- Та чо ж не поховати, синку? Поховаю.
То так і домовились...
Поїхав собі гуцул далі. Але по дорозі ще одного такого збив. Приїжджає знову з тілом на цвинтар, дивиться - гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Ну, гуцул кладе трупа на землю та й каже:
- Слава Йсу!
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав.
- Та як закопали, як во він лежит?!
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і поїхав знову собі.
А москалі вже забили тривогу: "Шо ета такоє! Гдє наши люді? Нада паєхать, правєріть!"
Та й послали одного. Той все об'їздив, добрався й до цвинтаря, дивиться - всюди тихо, темно, лишень одна лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Йде ближче, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить москаль ще ближче до гробаря зі спини і каже:
- Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул з несподіванки обертається: "свят-свят-свят!", тут же замахується лопатою і б'є що є сили москаля в чоло:
- Та ти, курво, вже вляжешся нині, чи ні??!!!

пʼятниця, 30 липня 2010 р.

Відеоролик щодо сутності так званої "московської церкви" опричнини/ВЧК/КГБ/ФСБ

За расцвет славянской дружбы,
За Святую Русь в бою,
Служит пастырь в церкви службу
Федеральную свою... /(С) ОлегS/
Сабдж. Сильний ролик, ага. Спеціально приводжу його тут, щоби й сумнівів ні в кого не виникало, що так звана "церква московського патріархату" віддавна не має нічого спільного ні з вірою в Бога-Христа, ні з біблійною мораллю, ні з духовністю, ні з, власне, церквою, як Тілом Господнім.
Об'єктивності заради слід сказати, що нинішня епоха, на жаль, характеризується загальним занепадом моралі. В т.ч. серед культових служителів і інших конфесій. Ну, але так званий "московський патріархат" без сумніву багатократно переплюнув геть усіх, перетворившись на вкрай агресивний найсправжнісінький розсадник усіх смертних гріхів, тобто повну протилежність до Божих заповідей та біблійної моралі. Ця мафіозна організація в рясах без сумніву є сатанинським кублом, яке, сподіваюсь, колись таки має бути знищене, і нова Московська Церква неодмінно має бути перезаснована на справжньому Христовому вченні.
Ну і, користуючись нагодою, приведу посилання на вельми цікавий матеріал-репортаж Олени Білозерської про Хресну ходу мирян УПЦ КП в Києві, приуроченому до річниці Хрещення Київської Руси-України рівноапостольним Великим князем Київським Володимиром.

понеділок, 26 липня 2010 р.

Впору заводити на цьому блозі новий тег "полювання" 8-)

Сабдж. Бо сьогодні отримав мисливський квиток (тобто посвідчення разом із карткою мисливця). Заповнив заяву, оплатив три рахунки загальною вартістю 68 грн. 40 коп., пройшов інструктаж, здав екзамен (тест із 24-х запитань) і все.
Отже, віднині я є повноправним мисливцем 8-).
Звичайно, що вбивати тварин я маю намір лише в крайньому випадку, Тобто при гострій необхідності. Наприклад, при неможливості прогодувати сім'ю іншими методами. Що з огляду на певні обставини об'єктивного характеру не можна виключити на 100%.
--------------------- Offtopic on -----------------------------------------
Звісно, дивитися крізь рамку прицілу на безневинних диких тварин - приємного мало. Куди бажанішими були би інші, відверто ворожі цілі, котрі колективно й поодинці довели Народ України до скотського стану, зубожіння і ще й обложились зі всіх сторін законами про захист себе, улюблених. Наївні ублюдки... Ніби-то після настання "великого П" хтось стане звертати увагу на їхні пацаваті закони, прийняті "під себе" :)
Спеціально роблю примітку, що написане вище є виключно оціночним судженням, я нікого ні до чого не закликаю, свято дотримувався, дотримуюсь і в найближчому майбутньому планую дотримуватись сцикливої статті 109 КК України "Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади" 8-). Але я також добре знаю і з ентузіазмом прагну виконувати зокрема Статтю 60 і Статтю 65 Конституції України, котрі відповідно гласять:
  • Стаття 60 "Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність."
  • Стаття 65 "Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України".
Тобто одним із обов'язків громадян України є рішуча відсіч (в т.ч. фізичним шляхом) всім тим уркам (в першу чергу "государєвим сатрапам"), котрі своїми злочинними розпорядженнями, наказами, діями, чи бездіяльністю посягають на незалежність та територіальну цілісність України, цинічно та нахабно порушуючи самими ж прийняту Конституцію. І якщо падлюки роблять це з викликом, єхидно, не зважаючи на неодноразові мирні попередження громадських організацій та "пересічних" громадян (що більше нагадують голос волаючого в пустелі), то залишаються лише методи фізичного впливу, як до худоби. Це єдиний аргумент, до котрого політбляеліта ще прислухається. Проста констатація факту: вила, сокира, гілляка, паля, "червоний півень", автомат Калашникова - цього вона боїться просто до всрачки.
--------------------- Offtopic off ----------------------------------------

субота, 24 липня 2010 р.

Сьогодні іменини (День Ангела) у всіх Ольг

Сабдж. Тож хочу привітати всіх Ольг (а поміж них, особливо, свою дружину :)) з їхнім святом, побажати здоров'я, кохання, гармонії та здійснення мрій. І бути далеко лагіднішими, аніж свого часу була княгиня Ольга (до речі, кажуть, що імовірно саме сьогодні їй виповнюється 1120 років з її дня народження :)
***
Рано-вранці, до схід сонця
Ангел стукав у віконце
І сказав мені новину,
Що у тебе іменини!
***
Ти вір в життя і будь собою.
Хай час летить собі, а ти,
Як сонце ранньою весною,
Цвіти проміння золотим.
І хай в очах твоїх відкритих
Нестримна молодість буя,
І хай несе тебе по світу
Життя бурхлива течія.
І завжди ангел-хоронитель
Тебе боронить від біди,
Ти просто вмій життю радіти
Й по ньому з усмішкою йди!
***
Хай Ангел-Хранитель вночі
Запалить тобі три свічі...
Перша свіча - за любов:
Даруй її знов і знов.
Друга - за доброту,
правду і прямоту...
Третя свіча - оберіг
Від всіх негараздів і лих.

пʼятниця, 23 липня 2010 р.

Звіт про сімейний відпочинок на озері Пісочному (із каскаду Шацьких озер)

Перед виїздом на озеро Пісочне я вже писав про очікування, плани та сподівання. А тепер ділюся досвідом :).
Отож, виїхали ми "танком" о 5-10 ранку з Рівного, і вже о 9-15 були на місці (в селі Гаївка). Дорога, слава Богу, пройшла без будь-яких ексцесів. Ніде не блудили, нічого не шукали, "танк" показав абсолютну надійність в експлуатації (але не призначений він для швидкої їзди по нашим совковим автомагістралям з колдойобинами - це однозначно. При влітанні в них на швидкості більше 70 км "танк" явно намагався вилетіти то в одну, то в іншу сторону. Тому я не ризикував, все ж сім'ю віз, а долав такі ділянки на швидкості не більше 60-65 км), всі дорожні знаки були логічні та зрозумілі. Одним словом, можна сказати, що "рулити" було одне задоволення. По дорозі зупинялися лише двічі: на газовій заправці на виїзді із Шацька в сторону с. Гаївка (для, власне, заправки), та за 3-4 кілометри далі (фактично перед кінцевим пунктом маршруту) буквально на 10 хвилин - сходити дитині в туалет та випити трохи чаю/мінералки.
Спідометр показав відстань 242 км від "гаражу в Рівному" до "вагончика на оз. Піщаному, де ми зупинилися для проживання". Це підтвердилося й показниками зворотнього шляху (згадався анекдот юності про довжину анаконди в зоопраку - 8 метрів від голови до хвоста, і лише 7 метрів - від хвоста до голови. Причина - а це наша змія, і нікого не повинно обходити яким чином ми її міряємо! :)
На місці досить швидко знайшлися навзаєм з господинею садиби (двоповерховий великий будинок з невідомою, бо не заглядав туди, кількістю кімнат та вагончик на подвір'ї) і вона провела нас до місцепроживання. Ним виявився вагончик на дві кімнати, одну з яких зайняли ми втрьох, а другу - дві пані середнього віку (потім виявилося, що це були рідні сестри). Нижче приводжу кілька фоток.
Біля самого вагончика було побудовано дві бесідки (по одній на кожну сім'ю-групу відпочиваючих). А взагалі таких бесідок з мангалами на подвір'ї було чи то чотири, чи то п'ять. Бо ще ж проживали люди і в кімнатах в самому будинку. "Зручності" (окремі приміщення для умивальника, душової та туалету) розміщалися в будинку на першому поверсі з окремими та дуже зручними входами прямо з подвір'я. Закрите (за дерев'яним парканом з широкими воротами) місце для стоянки автомобілів (штуки на 4-5) також було передбачено прямо під будинком. Але я ставив свого "танка" прямо під вікнами вагончика, бо не хотів заганяти його в кут стоянки. Одним словом, на мій погляд все було досить зручно скомпоновано та продумано. Скажу ще, що загалом обстановка була явно не для тих, хто полюбляє розкіш та сибаритство. Але для "туристів душею" кращого місця годі й було би шукати.
Слід ще сказати, що людські садиби (власне все село Гаївка) притулилися біля широко відомого санаторію "Лісова Пісня". І таке враження, що весь місцевий люд працює в тому санаторії. А сам санаторій і людські хати знаходяться в лісі і одночасно на краю озера Пісочне, хоча поряд (десь за 2-2,5 км) знаходиться ще й інший "дует озер", а саме озеро Перемут, котре перешийком сполучається з набагато меншим за нього озером Луки. Ми туди одного разу сходили по казковій лісовій стежині (заасфальтованій і благоустроєній - див. нижче) і навіть скупалися разом з синочком.
Далі ми спробували дійти до перешийку, котрий поєднує озера Перемут та Луки, але відстань виявилася трохи задалекою для нашого босоногого Андрійка, котрого мені довелося назад нести на плечах мабуть кілометрів з чотири. Внизу кілька фоток околиць озера Перемут. Зокрема Ользі та Андрійку особливо сподобався неймовірно пухнастий мох :)
Ну і кожен день, звичайно, ми проводили на самому озері Пісочному з його мальовничою природою та прозорою водою (монети було чітко видно на дні на глибині близько двох метрів). І нехай навіть риби, ягід та грибів нам не вдалося піймати та назбирати (не сезон ще, та й спекотно дуже було ще й при відсутності дощу), але можу сміливо оцінити відпочинок на 4,5 - 5 по 5-тибальній шкалі.
Із практичних моментів скажу, що "дикарів" я безпосередньо біля санаторію "Лісова Пісня" не бачив. І це не дивно. Багаття там розводити категорично заборонено (в непризначених для цього місцях). А от людей, котрі приїжджали "на арапа" і шукали собі прямо на місці дах над головою - скільки завгодно. Тому хочу попередити народ, що доцільніше все ж попередньо домовитися про "якірну стоянку" та "зручну бухту" для проживання :). Для бажаючих наведу мобільний телефонний номер нашої дружелюбної господині Ніни Михайлівни: +38097 49 100 55. Дзвоніть та замовляйте в неї місця для проживання на конкретну дату. Тільки ж не підводьте її! Якщо щось не виходить після того, як вже замовили - обов'язково передзвоніть та зніміть замовлення.
Ще кілька слів з особистого досвіду та порад Ніни Михайлівної:
  • краще приїжджати на відпочинок не на вихідні (тоді просто яблуку ніде впасти), а в будні дні
  • основний наплив відпочиваючих - липень-серпень. У вересні вже люду відчутно менше. Тоді ж і основний сезон на гриби
  • рибалка без човна там ніяка
  • ціни в магазинах та на базарчику досить помірні, хоча й дещо вищі, ніж, наприклад, в Рівному :). Наприклад, домашнє молоко (1,5 л ПЕТ-пляшка) дорожче на гривню, світле пиво - в середньому також. Вугри є всякі - від 35 до 120 грн. Мені також сподобалися маленькі копчені сомики по 1 грн. (зовсім маленькі) і по 3 грн. (трішки більші) за штуку. І краще (дешевше) їх купувати на базарчику, ніж безпосередньо на пляжі. Є й інша риба різної величини та ціни, зокрема щуки, лящі, плотва та ін.
  • на пляжі носять багато чого вельми смачного. Зокрема найчастіше рибу (в'ялену, копчену), пиріжки зі всім, що лише можна собі уявити та пончики. Працюють також два павільони з напоями/хот догами і т.п.
  • атракціонів не вельми багато, але є. Діти будуть задоволені
  • ціни на катамарани та човни просто смішні: катамаран - 10 грн. за 2-місні і 15 грн. за ХЗ скількохмісні (5-6 людей там стопудово розміститься) на годину; човен на ХЗ скільки людей (5 - точно) - 10 грн. за годину
Моє резюме: особисто для мене відпочинок на озері Пісочному набагато кращий, ніж в Криму. В основному через причини психологічного характеру. Наприклад, тут на вас не дивляться, як на бездонну кишеню і головне не відчувається совка навіть з огляду на небагату інфраструктуру! Народ винятково ввічливий і доброзичливий. Територія досить чиста. Не зустрічав нахабно-хамовитих московсько-рязанських пик, хоча російська мова подекуди й лунала. Воно й не дивно, тому що основний контингент відпочиваючих - Волинь та Галичина. Подекуди ще поляки та німці, але вони переважно в самому санаторії "Лісова Пісня" зосереджені, а там є свій пляж.
Будуть ще якісь питання - запитуйте. А на завершення приведу фотки саме з озера Пісочного.