вівторок, 28 лютого 2017 р.

Історії "на редуті": місцева преса

Купив якось у місцевої поштарки газет місцевих на 21 грн. (мля, так 1 гривню й забув віддати побратиму... бо мав всього 20 грн. при собі - пробач, друже! Їй-бо забув!).

Зокрема там була газєта "Дзержинский шахтер" №8 (11144) за 24.02.2017. Це щось на зразок "проукраїнської газєти". На її прикладі легко уявити собі "просєпарастічєску газєту"
Ми жартома запитували у поштарки які в неї газєти проукраїнські, а які просєпарастічєскі, але вона була непробивна - морозилась і говорила, що вона нічого не знає.

То пропоную вашій увазі скан передовиці та 2-ї сторінки (див. нижче, картинки клікабельні).

Особливо зверніть увагу на стиль та порядок інформаційних блоків тексту у зверненнях місцевих рад.

P.S. Мене також зацікавив УВЕСЬ асортимент друкованої продукції, котру пропонувала поштарка. Ось, будь-ласка, найбільш інтелектуальні (на мій погляд) газети, котрі знайшлися у поштарки в сумці:
- вже згадуваний "Дзержинскій шахтьор"
- "КП в Украине"
- "Труд + TV"

Інші порядка 20-25-ти газет - якесь мракобісся типу "Боль в спінє", "НЛО і власть" та ін. подібна галіматья.

Історії "на редуті": про "топтунів"

Продовжую публікувати окремі невеличкі історії із "блокадного життя".
-----
Цього разу напишу про "топтунів" .
Чи вони з мусарні, чи ФСБ(У) - не знаю. Бо спочатку як лише хтось із наших пробував підійти до них і попросити показати документи, то топтуни різко зникали.
На початку ми розважалися тим, що кілька разів вдавали ніби йдемо до "тайняків" аби примусити їх до ора.., ну, безпосереднього контакту. Тайняки різко газували та зникали, але потім з'являлися знову. Потім нам набридли ці дитячі ігрища і ми просто або привітно махали тайнякам передпліччями (демонструючи 50% чого-небудь), або показували інші малопристойні жести

Але коли від'їжджали наші пацани, то, здається, я навіть раз помітив як в прекрасно нам знайомому білому Ланосі один із "тайняків" витирав несвіжою хустинкою безбарвні вологі очі (Це був жарт. Направді він поглядав на свій наручний годинник і записував щось у блокнот).

Топтуни слідкували за нами цілодобово та різноманітно:
  • вдень - відверто, з 2-х припаркованих неподалік машин. Або підсилаючи якихось "синяків" невизначеної статі та віку тіпа "за сігарєтамі". Причому синяки перед походом за "закуріть нєнайдьоца?" і після "пішов нах.й" незмінно підходили до машини з тайняками за інструкціями;
  • вночі - з використанням спецзасобів.
А коли ввечері ми влаштовували "вечірній розвод", на якому уточняли кількість прибулих/вибулих, формували наново боївки/групи, призначали командирів, доводили до новоприбулих бойовий розрахунок, вказували озброєним побратимам їхні позиції та висвітлювали порядок дій на випадок нападу собакових-ахмєтових, то практично завжди мимо нас ПОВІЛЬНО проїжджала машина топтунів, аби добре ще раз нас перерахувати і приглянутися до нас

Основну професійну цікавість топтунів, звісно, викликало чотири питання:
  1. Кількість "блокадників" на кожному редуті
  2. Які групи та організації вони представляють
  3. Чи є зброя, яка і в якій кількості
  4. Настрої "блокадників"
Для того, щоби остудити деякі гарячі мусорсько-барижні голови, кілька людей у нас зумисне різними способами (але не відверто!) демонстрували наявність легальної зброї і 100%-ну готовність її застосувати у випадку необхідності. Як потім виявилося - це реально було мудре рішення. Бо незабаром на УАЗі-469 із військовими номерами приїхали якісь пінгвіни чи то із ВСП, чи то військової прокуратури (краще запитати у нашого старшого редуту, Бека. Бо це він з ними спілкувався, і саме йому вони показували свої ксіви) і намагалися з'ясувати "де, бл.ть, знаходяться два "Урали" озброєних до зубів солдатів, котрі "за оперативними даними" прибули на допомогу "блокадникам", самовільно знявшись із лінії фронту?!"

То я собі й подумав - й.ний ти нах.й!!! Скільки зусиль, ресурсів та коштів ЗА НАШІ З ВАМИ ГРОШІ срані вальцмани тратять на боротьбу із нами, власне Народом України...
Так не має бути. Карфаген має бути зруйнованим дощенту. А злочинці показово покарані.

P. S. Вельми показовий момент: новий побратим пише в соцмережі, що якийсь його знайомий прикомандирований СБУшник (вони із одного міста) підходив у магазин (біля нас було їх два - звичайні сільські магазини) і запитав у продавчині: "Як себе поводять ці незвані гості?". На що та йому відповіла:"Та вони якісь реально хворі! За два тижні не купили жодної пляшки пива, чи горілки!"

Історії "на редуті": снайпер Олег

Олег К. Спец-снайпер із "кажаном" на шевроні (хто в курсі - той розуміє). Українець-патріот із прекрасною вишуканою м'якою мовою. ВИНЯТКОВО ДОБРА ЛЮДИНА-ГІГАНТ, Олег відправляв кацапів до пекла ПАЧКАМИ. А нині приїхав підтримати однодумців блокади торгівлі на крові.
Наче нічого незвичайного, еге ж?
За винятком того, що замість лівої ноги в Олега протез, а в руці паличка. І йому, мабуть, було дуже боляче ходити.

От і подумайте самі: хтось здоровий та ситий сидить в теплі і чекає, що за нього все зроблять інші, а хтось на протезі, стиснувши зуби і не показуючи свого болю ділить з побратимами шмат ковдри та матрацу у вогкому наметі, УСІМА ДОСТУПНИМИ СПОСОБАМИ відстоюючи справедливість, честь та гідність. Тому що не може інакше. Як і ми усі.

Це була преамбула. А нині "амбула".

Якось у нас в наметі затіялася розмова на тему "серед сепаратистів є ошукані люди, з котрими треба поговорити, відкрити їм очі..." та інша лабуда.
Олег привів приклад, з якого все стало абсолютно, кришталево ясним - перша його операція на окраїні Донецька (Петровський район).
Висувалися вони у складі підрозділу до крайнього сєпарастічєского блок-поста. А там біля поста проходив рівчак.
І ось у тому рівчаку Олег побачив розтерзані, пошматовані тіла цивільних. Багато тіл, котрі вже погризли і порозтягували кістки бродячі пси та лисиці. Це були тіла мирних жителів, кого нарки, садисти та алкаші зупиняли на блокпостах, виводили із автомобілів і вбивали в тому рівчаку. Забираючи автівки, ключі від квартир, все, що сподобалось.
Як сказав Олег - це був найсильніший (до того часу) психологічний стрес, котрий розставив все на свої місця і дав чітку відповідь - НЕМА ТАМ ІЗ КИМ РОЗМОВЛЯТИ.

Друга його розповідь.
В якомусь спальному районі Донецька кацапи виселили УСІХ "мирняків" із їхніх помешкань і заселили помешкання кадровими вояками кацапської Кантемирівської дивізії. При цьому Олег мрійливо зауважив, що працювати йому тоді стало вельми комфортно - не треба було вже десять разів приглядатися чи не "мирняк" в нього у перехресті прицілу . Оскільки мирного населення в тому районі не залишилося ні душі.

БУДЬ ЯК ОЛЕГ!

Історії "на редуті": як бандерівці на Донбасі вчили місцевих елементарним поняттям

"Дєлай как я!" /(C)/
(Як бандерівці на Донбасі вчили місцевих елементарним поняттям)

----
За два-три дні земля на редуті (навколо наметів та "харчоблока"), постійно втоптувана чоботами "блокадників", перетворилася на бридке багно. Ця "жижа" затікала в намети, забруднювала спальні місця, наносилася на взутті, котре моментально намокало (окрім гумового). З цим потрібно було щось терміново робити.

Хлопці метрів за 120-150 від редуту на стихійному смітнику знайшли купу старого асфальту, котрий колись давно зірвали і винесли на смітник. Добровольці (а їх постійно було вдосталь) відразу почали довбати цей асфальт ломами та лопатами і носити його в розпоротих мішках на редут для "асфальтування" території. І таким чином за 3-4 дні фактично замостили тим старим асфальтом чи не всю територію редуту, практично позбавившись від багнюки.
Більше того - ще й зробили "ямковий" ремонт шматка автомобільної дороги, котра проходила безпосередньо перед редутом (там машини інколи здіймали фонтани брудної води, коли їхнє колесо попадало в яму, ризикуючи таким чином залити смердючим брудом протестувальників-блокадників, котрі стояли поруч).

Приблизно посеред цієї роботи підійшла якась місцева жіночка років 50-ти і поцікавилася: "а что ето ви тут дєлаєте?"
Ну, я сказав, що асфальтуємо ями підручними засобами. Жіночка з непідробним захопленням відповіла: "Ах, какіє ви, мальчікі, маладци!"
...
На другий день якась жіночка (може та сама - я не придивлявся, бо було трохи далеченько) із чоловіком вже лупали ту купу старого асфальту і носили його у свій двір поблизу
Дурний приклад - заразний, еге ж

Мусора із Костянтинівки (Донецької області)

По дорозі на Схід долали цілий ряд блок-постів. Зокрема і блок-пост №9 в Костянтинівці Донецької області. Всі інші блок-пости - як блок-пости. Десь суворіше відношення (аж до вибіркової перевірки речей), десь поблажливіше (особливо там, де нас уже добре знають) - обмежувалися привітанням і запитанням куди й чого їдемо.

Так ось, на цьому загальному фоні "константіновскіє мусора" повинні бути знищені "в пєпєл" в доменних печах. Усі вони - сєпаратюги-зрадники, котрі ЛЮТО НЕНАВИДЯТЬ Україну та її патріотів. Вони як були хуйлостанськими відсосами (здавали Донбас криміналу та хуйлостанцам), так ними і залишилися. Чув пізніше від побратимів, що винятком серед них може бути лише новий начальник їхньої мусарні, "варяг", котрого геть зовсім недавно поставили туди на посаду. Він в кінці "інциденту" по телефону, котрий мені передав якийсь підор-мусор, щиро просив в мене вибачення за дії своїх підлеглих. А може так треба було... Ну, принаймі українська мова в того начальника була майже бездоганна.

Не буду описувати усю епопею (ще навіть не прослуховував частковий запис з диктофону, котрий я потай зробив), але я міг на 9-му блокпосту реально щезнути назавжди. Хто долатиме той блокпост - будьте винятково обережні. Пишіть потаємно усі розмови на диктофон. Заведіть "корисні" телефони та знайомства (зокрема на ТБ та інших медіа) з людьми, котрі будуть готові вас витягувати звідти у випадку викрадення.

Ніколи не кажіть, що їдете "на блокаду" (якщо власним транспортом їдете)! Кажіть, що волонтери, і щось там везете у N-ську бригаду (наперед знайте в яку саме і що саме везете). І ніколи не втаюйте наявність ЛЕГАЛЬНОЇ зброї (вона реально потрібна на редутах як прекрасний засіб профілактичного стримування мусорів!). На блокпостах кажіть: "Нічого недозволеного не маю". І самі про наявність зброї не згадуйте. Але коли мусора чи військові запитають чи маєте зброю - кажіть правду: "Так маю. Легальну. Ось дозвіл... тра-та-та". А ще нікому не давайте її в руки буцім-то "для перевірки" (окрім як по рішенню суду)! Та й взагалі не слухайте нічого, що вам талдичить мусор. Вимагайте адвоката і впевнено посилайте мусора до дідька.
І по одному в жодному випадку не ходіть і не їздіть! Лише в гурті.

Підтримка блокади "торгівлі на крові"

Щойно повернувся із блокади "бізнесу на крові".
Я ще, мабуть, ніколи не перебував так довго у настільки комфортному, "СВОЄМУ", середовищі прекрасних, духовних та героїчних людей! Справжніх патріотів нашої Вітчизни.
Хочу до вас знову, друзі мої!

А до того разом із товаришем (з котрим власне й приїхали на Схід) трішки допомогли героїчній 72-й омбр - низький уклін та величезне ДЯКУЮ усім нашим воїнам та персонально комбату N-ського батальону за колосальну професійність, звитягу, лицарство, стійкість та мужність справжніх Українських Воїнів, а також за хліб-сіль та нічліги!

Також протягом дороги назад із Щербинівки/Кривого Торця до Рівного навчився керувати бусом Ігоре, друже, дякую!

Так що участь у блокаді "торгівлі на крові наших воїнів" принесла купу позитивів.

Є трохи світлин - опрацюю і помалу викладу (куди - ще не знаю).