четвер, 31 грудня 2009 р.

Все мене запитують про мої робочі плани на 2010 рік... :)

Сабдж.
І знову кажу - не знаю. Поки-що чекаю рішення керівників структур КАЮ. Все-таки стільки часу на них пропрацював, що чисто по-людськи, вважаю, вони мають на мене "право першої ночі" :))).
Найбільша проблема, як вже я й писав - моє вперте (хоча, вважаю, й вмотивоване) небажання працювати в Києві постійно. Не хочу надовго залишати синочка і все тут! І жодні матеріальні блага в цьому питанні не змінять моєї позиції.
Думаю, що в будь-якому випадку все вирішиться до 15-18 лютого. Це самий максимальний термін (не скажу чому визначальною є саме ця дата :-Р. Хоча набагато більш імовірно, що якась ясність настане ще всередині січня). І навіть коли доведеться розпрощатися з нинішніми колегами - "запасні аеродроми" є завжди. От тільки чи скористаюся я ними... 8-).

Всіх з наступаючим Новим Роком!

Оскільки сьогодні після обіду їдемо на "танку" зі всім сімейством до кумів в село Білашів Здолбунівського району (див. карту на малюнку нижче. Червоне коло якраз приблизно й позначає місце, де розташоване село Білашів. Воно геть невелике, тому й не попало на карту впряму).
Будемо зустрічати там Новий 2010 Рік Білого Тигра. Не знаю як весь 2010 рік, а зустріч напевне вдасться 8-). Спеціально дану ідею ніхто завчасу не опрацьовував (як, в принципі, ведеться в нас вже бо'зна скільки останніх років). Вона виникла спонтанно лише вчора ввечері і відразу була прийнята всіма учасниками майбутнього дійства з великим ентузіазмом (лише я трохи поморщився, що доведеться із зустрічі НР їхати за кермом :)).
В програмі зустрічі Нового Року передбачається обов'язковий похід (власне сама зустріч Нового Року) в недалекий (2 - 2,5 км) зимовий ліс під вкриті снігом дерева з багаттям, українським шампанським (для жіноцтва, звичайно 8-)) шашликом, печеним салом з часничком під печену ж картопельку, кумовою горілочкою, настояною на калгані та квашеними огірочками (м-м-м-м-м... вже слинка потекла :)). Опісля лісу - обов'язкова (традиційна у кума) російська парна. Ну і далі - чинна бесіда за домашнім столом. Допоки не порозбрідаємось під ранок спати :).
Отож всіх людей доброї волі від щирого серця вітаю з прийдешнім Новим Роком. Бажаю їм та їхнім сім'ям міцного здоров'я, удачі, щастя та довгих-довгих років життя в повній гармонії з собою, оточуючими та Природою. Хай ваш ангел-охоронець завжди вас охороняє!

субота, 26 грудня 2009 р.

Моєму обуренню немає меж :(((

Розповсюдили (ні, не безоплатно, а по 15 грн.) через профком в дружини на роботі квитки на дитячу виставу в Рівненському драматичному театрі. І пішов я сьогодні з синочком на ту виставу.
І ще навіть до гардеробу, а просто на вході, відразу почались пригоди.
1. Бабіща-контрольорша на вході, котра відривала у квитків корінці, порадувала нас тим, що, виявляється, два наші квитки - це насправді один. І таким чином довелося пробиратися через чергу (це друга "пісня", про яку нижче також розповім) назад, обходити театр по периметру до каси і купувати ще одного квитка. Нє, це не профком, а ахтунги якісь. Розповсюджувати квитки і не знати скільки їх насправді є - вершина дебілізму. Ну але "то таке.." /(С)/
2. В театрі на вході було відкрито лише половина дверей. Уявляєте - знадвору через половину дверей повільно просувається черга батьків з дітьми, там взнають, що два квитки - це насправді один, розвертається і через ту ж саму половину дверей пробує просковзнути назад надвір до каси! Кажу бабіщі, щоби відкрила другу половину дверей. На що та ох..но обурилась, тіпо "Я другу половину не відкрию, бо замерзну!!!" Я її там мало не вбив на місці. Нє, це ж треба таким стервом бути! Маленькі діти стоять на вітрі на вулиці, а вона, падлюка така, стоїть всередині і жвандякає! А батьки також совкове бидло саме натуральне, бо позасовували язики в с.аки і немов води в рота понабирали (так ніхто мене не й підтримав. Спасували перед ох.єнною "владою" - бабіщем-контролером).
3. Купив квиток, зайшли в середину і попрямували до гардеробу. Там знову сюрприз: самообслуговування. І жодних номерків немає. Просто тупо вішаєш свій та дитячий одяг на вільний гачок на свій страх та ризик.
4. Піднялися до залу. Новий сюрприз: виявляється це не вистава. А просто "тусняк біля штучної ялинки". Просто в коридорі в невеликому фойє сидять кілька музик (три-чотири скрипачки похилого віку + пара віолончелістів) і грають класичні твори. Ні тобі стільців, ні навіть лавок, на котрі можна встати. Фуршет без бухла, коротше. А сходи перегороджені шнурками, щоби туди народ не смів піднятися для кращого огляду. Просто задниця :(((. Перший ряд бачить все, всі інші - нічого. Батьки в рядах від 2-го і далі дітей садовили собі на плечі. Але це ж не вихід!
5. В туалеті, куди попросився мій синочок, був собачий холод і не було світла...

Ото подивилися ми на це, плюнули, одягнулися та й пішли на вихід. Пообіцяв синочку купити якогось подаруночка та сходити з ним в тераріум при нашому зоопарку. То він навіть і не згадав про "виставу".
А бабіща на виході ще й здивувалася, тіпо "Куди ви йдете? Ще ж нічого не починалося". Я єхидно їй подякував і відповів, що саме тому ми й ідемо. Бо коли б ще "почалося", то того я вже б точно не витримав і розвішав би на ліхтарях всіх цих совків-під.рів.
Отак от жадібні до нестями "театральні" дебіли зіпсували людям святковий настрій. Повбивав би п.дарасів! Сволота :((((

Корпоративна новорічна вечірка

Був вчора на сабджі в Рівненській філії "Інкому".
Сьогодні зранку дружина запитала коли повернувся (бо вже всі спали, коли прийшов додому). Їй-Богу, дурне запитання! Звідки мені знати коли! Ще колеги/друзі не розповідали. Думаю, сьогодні розкажуть. Хоча... мабуть-таки не розкажуть. Треба буде вахтера запитати.
Зараз із сином йдемо на якусь дитячу виставу в Рівненський драматичний театр. Дружина ще на початку тижня квитки купила... O tempora, o more! Як казав один прапор в армії: "Й..ний склєроз! Вмєсто того, чтоби сходіть в туалєт, іду на построєніє!" :)

четвер, 24 грудня 2009 р.

Колоритну картину вчора бачив в київському метро мій колега

Сабдж.
П"яного в дупель зимового рибалку. Здається, що ж тут такого - все в нього було "як положено": ватник, валянки биті в галошах, ушанка, ящик з рибальським причиндаллям, коловорот... Ну їде собі мужчина з рибалки, прекрасно прийнявши на льоду "на груди" і троха не розрахувавши сил. Якби не одне "але".
Чуваг їхав НА рибалку, а не з неї :)))

середа, 23 грудня 2009 р.

Ранній Інтернет сильно нагадував пізній телеграф :)

Досить пізнавальну статтю знайшов. Рекомендую ознайомитись (до речі, там весь блог досить цікавий. Відразу видно розумну людину).
Для затравки ще скажу, що ось так (див. малюнок внизу) виглядала телеграма в телеграфній системі Plan55:
Нічого не нагадує? ;-)

понеділок, 21 грудня 2009 р.

В Новий Рік з новими думками та новою роботою! :)))

5 хвилин тому мені шеф сказав, що нас чекають з 1-го січня великі зміни (ясен пень, пов"язані зі скороченнями). І мій напрям (я ж по операторських ділах переважно виступав) залишається в "Інкомі" незадіяним, оскільки останній не займався і в найближчому майбутньому не планує займатися операторськими рішеннями.
Ну, запропонував мені шеф один варіант. Але при цьому треба постійно працювати в офісі в Києві. А я аж ніяк не хочу постійно перебувати в Києві і лише на вихідні приїжджати додому (все-таки спілкування зі своїм синочком мені дорожче від будь-яких грошей).
То ж помалу буду підшуковувати собі якусь іншу роботу. Таку, щоби переважно бути в Рівному з синочком (як до цих пір було).
Може хто має якісь цікаві пропозиції, не обов"язково пов"язані з ІТ/телекомунікаціями (бо вони вже мені досить надоїли), то you are welcome :).

субота, 19 грудня 2009 р.

Відозва не забути нагодувати птахів!

Оригінал розташовано тут.
В якому б регіоні України ви не знаходились, за вашим вікном мете сніг і вже кілька діб, як різко «впав» стовпчик термометра.
Просимо Вас згадати про те, що там, по інший бік вікна, лишається багато птахів, для яких наразі настала найтяжча доба за всю довгу зиму, адже несподіване зниження температури співпало із першими сніговими заметами. А під снігом будь-якому птахові значно важче знайти достатню кількість поживи. Можливо саме в цей період, за всю нинішню зиму загине найбільша кількість птахів. Завдяки тому, що природних територій в Україні порівняно із освоєними людиною землями, вкрай мало, шанси птахів зменшуються.
Закликаємо Вас полишити клавіатуру і мишку, і прямо зараз облаштувати годівничку для птахів. Нею може стати ваше підвіконня, або будь-яка конструкція, яку ви зробите з пластикової пляшки, пакету від соку або будь-чого іншого. Ніхто крім вас самих самих не знатиме, чи ви прислухались до цього прохання, але сподіваємось, що ви це зробите. Бо саме з надією на це, на можливість знайти принаймні трохи більше поживи, птахи з північних регіонів Європи нині перекочовують у наші краї.
Підгодовувати птахів можна:
  1. насінням та зерням будь-яких рослин (якщо воно не смажене! та крім гречки);
  2. крихтами хлібу (крім чорного!);
  3. салом та будь-яким іншим жиром (несолоним!)
Знайдіть хвилину щоб покришити хліб, сходіть до ринку або магазину, придбайте несмаженого соняшникового насіння; купіть несолоне сало або топлений жир та вивісіть його з вікна у капроновій сіточці, в якій зберігали, наприклад цибулю.
Зробивши це, ви не лише матимете відчуття, що день пройшов дійсно не марно, а і справді врятуєте не одне тендітне пташине життя.
Тим більше – сьогодні день Святого Миколая.

Молодіжне відділення Національного екологічного центру України

пʼятниця, 18 грудня 2009 р.

ПєАр біореактора

Сабдж. Більш детально з концепцією та принципами біореактора можна ознайомитися тут, або тут. Виглядає на вельми корисний дівайс!
Біореактор призначений для переробки нікчемного, а значно частіше і просто шкідливого, бидла (під "бидлом" тут розуміється антипод "Особистості") в корисний метан. Легко може бути застосований під інші потреби. Користь для України та й всього світу очевидна. Нижче наводиться принципова логічна схема біореактора та опис його складових частин:
1 - прийомна камера, 2 - біореактор SBR 1 ступеня, 3 - біореактор SBR 2 ступеня, 4 - біореактор SBR 3 ступеня, 5 - третичний відстійник, 6 - аеробний стабілізатор збиткового активного мулу, 7a - фільтрувальні мішки; 7б - ємність збиткового активного мулу, 8 - модуль ультрафіолетового обеззараження води, 9 - компресор, 10 - аератори, 11 - ерліфт мулової суміші, 12 - ерліфт зворотного активного мулу, 13 - ерліфт збиткового активного мулу, 14 - ерліфт очищених стічних вод, 15 - ерліфт видалення мулу з третичного відстійника, 16 - притік стічних вод, 17 - піна, 18 - відтік очищених стічних вод, 26 - вода з муловою консистенцією.
На малюнку нижче зображено можливий зовнішній вигляд "циліндричного біореактора у вакуумі" :)
Отже,
Бидлоеліту - в біореактор!
Обігрій дитину корупціонером!
Доженем та переженем Росію по виробництву та експорту дешевого та якісного метану!

четвер, 17 грудня 2009 р.

Облом. Страшний облом :(((

Мав завтра їхати в Чернігів на корпоративну зустріч Нового Року, котру організовує дружня (принаймі я особисто вважаю її дружньою до себе) компанія PortaOne. В Чернігові у них одна з багатьох філій розташована. Замовив ще кілька днів тому місце в маршрутці і т.д..
І то ж треба було сьогодні вночі захворіти :((((. Мабуть ангіна, бо горло конкретно болить. А може ГРЗ...
Невимовний жаль стискає душу і скупа чоловіча сльоза пробиває доріжку по щоці. Бо ж там вже від сьогодні мають збиратися багато моїх давніх колег-друзів по Теленору/Некстрі з багатьох країн Європи, США та Канади. Так хотілося зустрітися з ними і знову поспілкуватися, згадавши "старі добрі часи". Ех... Але ж не буду піддавати друзяк небезпеці підхопити від мене заразу. Сидітиму вдома :(.

неділя, 6 грудня 2009 р.

Виїзд на "розвідку" рибалки

Власне на днях відбувся сабдж. Виїхали на моєму "танку" я, мій брат Тарас та його товариш Роман.
Спочатку поїхали поспінінгувати на старе місце біля шлюза (поблизу санаторіїв "Червона Калина" та "Сосновий Бір"). Тарас там взяв три середніх окуні, ми з Романом - нуль. Потім подалися в околиці с. Деражно.
Під розваленим старим мостом я взяв щучку грамів на 400-500 на білу важку блешню. Хлопці - нічого. Більше жодних хваток не було. Забралися ми з Горині і вирішили розвідати околиці (стави, практично всі з яких приватизовані), де не були років 5-6. А основне подивитися що там робиться з далеким ставком, як ми його називаємо, "біля підвісного мосту".
Добравшись до нього (на будь-якому іншому легковому транспорті окрім реального джипа (не кросс-овера!) фіг би туди добралися! Вантажні машини порозбивали польові та лісові дороги просто в хлам!), побачили, що став був кілька тижнів, а може й місяців, тому спущений і вся тамошня риба виловлена. Все, чим нам вдалося розжитися, це приблизно півтора-двома десятками карасиків довжиною з палець в залишених калюжах :). Наші з Тарасом домашні котики були дуже раді :))).
Дорогою назад ми трохи заблукали серед польових, лугових та лісових доріг. От до чого приводить намагання "зрізати кути" на лузі! І знав же! Але повівся на запевнення Тараса та Романа, що вони прекрасно знають куди їхати. Проте, на щастя, блукали не довго. В'їхали в село Деражне з несподіваної сторони (якщо чесно - навіть не знаючи що це за село, а оскільки запитувати у місцевих жителів "А що це за село?" було якось не зручно, бо бо'зна що про нас могли подумати, то ми запитували як попасти до церкви. Знаючи, що від будь-якої сільської церкви вже точно виберемось на якусь транзитну дорогу :)), а потім вже без проблем дісталися додому (хлопців висадив у Клевані, а сам поїхав на Рівне).
Як би там не було, а прогулялися чудово. Внизу кілька фоток з нашої поїздки.