неділю, 30 червня 2013 р.

Як завжди, беззмістовно і многабуквєнно :(

Хто гадає, що вищенаведений текст "Сам" писав - нехай проспиться. Але як би там не було - сабдж.
Чому? Бо все - як завжди при с.аних окупантах. Тобто, пишатися нІчим. Все те, що й було:
  • похвальба намірами,
  • загальні фрази на тему "ви нє павєрітє, как же ж нам, лідорам, хотєлось би, чтоби всєм повсюду било ніштяк! Но дєнєг мало, а желающих - многа. А єщо папєрєднікі..."
  • і обіцянки лідорів "трудитися не покладаючи хребта". Звісно, хребта тієї самої молоді, кому вся ця словесна хєрня й призначалася.
А в сухому залишку маємо новий пік наркоманії, алкоголізму і, що найгірше, повна "безнадьога" :(((. Ще лише Західна Україна відносно тримається завдяки пізнішому приходу "совєтів" та традиційно сильній християнській моралі. Хоча й у нас тут тенденції виключно негативні :(.
Але нічо! Шматок слів АСа Пушкіна "К Чаадаєву" ще всі пам'ятають?
"Товаріщ, вєрь, взойдет она,
Звієзда плєнітєльного счастья...
Россія вспрянєт ото сна,
І на обломках самовластья
Напишут наши імєна"
Совєти вельми любили козиряти цим твором. І навіть гадки не мали, що він був пророчим і для них також.
То ж все гаразд буде. І саме нашому поколінню 40-50-річних відведена найцікавіша роль. Чому саме нашому? - Колись один мій прекрасний знайомий розповідав, що в них на спецкурсі по тактиці морпєхів, котру вів старий викладач-фронтовик, останній зауважив, що в роки 2-ї світової війни в Криму (ну, це він там воював) найнадійнішим бойовим загоном в обороні виступали якраз 40-50-річні суворі дядьки. Котрі стояли насмерть і прекрасно знали за що помиратимуть. І ці загони гітлерівці просто не могли пройти, доки не гинув останній воїн.

суботу, 29 червня 2013 р.

Браво! Як грамотно рекламувати "фошиздм" :)

Читати першоджерело a must! Там ширше, та ще й із ілюстраціями придурків-"антіфошиздів" :)
Цитатка:
-----
Крок перший.
Хто перекриває половину міста? - Головний антифашист!
Хто став мільярдером за роки правління антифашистів? - Син головного антифашиста!
Хто володіє країною? - Друзі та родичі антифашистів!
Крок другий.
Перетворюємо нещодавній День перемоги – на день ряджених псевдо-ветеранів невідомо-чого невідомо-навіщо. Очевидно, аби кожен бачив, що антифашисти – це зграя шахраїв та клоунів.
Крок третій.
Зганяємо примусово всіх, кого можемо примусити, на мітинги по боротьбі із фашизмом. Не вистачає бюджетників - залучаємо бомжів. Головне - показати, що лише маргінали можуть боротися з аццкім фошиздмом.
Крок четвертий.
Вербуємо загін молодиків відверто бандитської зовнішності та не менш бандитської поведінки.
Показуємо у антифашистських колонах ці антифашистські пики.
Крок п’ятий.
Повторюємо у всіх ЗМІ: “Так. Я, як казнокрад і корупціонер, живу у палаці величиною з країну довкола жебрацьких халуп, нічого доброго не робив і робити не буду, турбуюся лише про статки своєї родини і друзів, але я не фашист, і за це ви маєте мене любити"

Генератори та ідеологи нинішньої антифашистської кампанії просто ідеально прорекламували фашизм. Геббельс би був у захваті.

вівторок, 25 червня 2013 р.

До 2000 року і я би так само злякався :)

Власне сабдж.
"У Канаді на ведучу прогнозу погоди у прямому ефірі напав величезний павук. Метеоролог телеканалу Global BC Крісті Гордон дуже перелякалася, побачивши, як він повзе на неї".
Чому до 2000-го? - Саме в 2000 році у нас з Данасом в квартирі у Празі поселився величезний (майже на долоню дорослого чоловіка) південноамериканський тарантул. З його поселенням це була окрема історія...
Ловили йому мух. І спостерігали як він на них полює.
Потім брали на руки... І він повзав по всій руці... Це знову ж таки окрема історія :)))
Але з того часу я перестав боятися павуків.
Їх просто слід полюбити.

понеділок, 24 червня 2013 р.

"Юля" vs "Якуньович"

Пам'ятаю поширену забаву у своїй совєцькій армії... Коли в порожній зелений ящик від боєприпасів кидали фалангу та скорпіона. А потім із цікавістю спостерігали за їхньою бойнею. І "розводили" салабонів на ставки :)
...
P.S. Скорпіон завжди перемагав.

P.P.S. Тут ще один юлєфан єсть зашифрований... Ідіотом мене називав. Доводив доцільність наїба.лова Українського Народу зі сторони Юльки в певний історичний час :)
Гей, убогий, що скажеш?

суботу, 22 червня 2013 р.

Совок нєістрєбім :(

Дружина зі вчорашнього дня зла, немов пес.
На її роботі (перинатальний центр м. Рівне) понеділок, законний державний вихідний, оголошено робочим днем для старших медсестер та сестер-господинь. Звісно, без будь-якої компенсації за працю в позаробочий час. Будуть "як в старі добрі часи" "траву фарбувати та листя вішати на дерева".
Причина - приїзд Кровосісі-Азіріва. Чомусь цей старий маразматик вважає, що він тут комусь потрібен :(((
Здається, міг би ж тамтешній трудовий народ зібрати підписи і подати в суд на неправомірне рішення, бо матюкалися крізь зуби та тримали дулю в кишені всі 100% персоналу. Але ж люди в нинішній час тримаються за робоче місце зубами (туди вельми непросто попасти) і тупо бояться звільнення. Ось вам і ще один механізм утримання народу в рабській покорі - відвертий шантаж :(((

середу, 19 червня 2013 р.

Дякую, друзі!

... за щирі та теплі слова вітання.
Бажаю і вам, вашим дітям, родинам всього найкращого. Божої благодаті та удачі!
Я вас всіх вельми люблю, поважаю та шаную.
Дякую, що ви є.
Ваша підтримка - 99% мого успіху!

пʼятницю, 14 червня 2013 р.

Це просто пєстня :))))

Читати до кінця, дивитися фотки і угорати зі сміху :)))

"... Люди эти работают в Федеральной Службе Охраны Российской Федерации.
Во время военного парада на Красной площади их главная задача - любой ценой защитить президента от защитников Отечества и удостовериться в том, что угроза всего этого грозно выглядящего потешного спектакля - нулевая. Потому что сотрудники Федеральной службы охраны понимают:
  • Если военнослужащему дать настоящий бронетранспортер, он может из этого бронетранспортера ебануть по Кремлю.
  • Если военнослужащему дать боеспособный танк, он может ебануть по Кремлю из танка.
  • Если военнослужащему дать всамделишный "Тополь-М", он может так ебануть по Кремлю, что мало не покажется.
  • Если военнослужащему дать неигрушечный "Искандер", то он может ебануть по Кремлю из "Искандера".
  • И даже если дать военнослужащему один-единственный нехолостой патрон, он во время парада может попробовать засадить пулю в лоб любимому президенту страны."

Про гроші.

Цікаве есе прочитав отут. Торкнуло останньою фразою.
Аж наведу повністю.
-------------
Всі хочуть грошей.
Так, ніхто не заперечує, що гроші потрібні – вони можуть дати можливість на достойний рівень життя, забезпечення своєї сім`ї,  можливість побудувати будинок, чи можливість подорожувати.  Але в той же час гроші роблять людину слабкою – людина за гроші в тій чи іншій мірі переступає через себе,  хтось працює на роботі, яка давно набридла, але там платять гарні гроші, хтось йде на підлість заради власної вигоди чи зраджує, згадайте Іуду чи “тушок” з верховної ради України.
Але чи мали гроші таку цінність завжди? Якщо заглянути вглиб історії, то гроші як основа взаємовідносин між людьми набули такого статусу останні років 150-300.  Саме перехід влади від аристократії до буржуазії, зробив гроші цінністю.  Були часи, коли добре ім`я та слово людини значило більше, ніж наявність дзвінкої монети в гаманці.  І це стосувалося не лише аристократії, як людей, які сповідували принцип честі, але й простих хлібопашців, ремісників та торговців. Зараз час копромісу із совістю.  Але так буде не завжди. Одного дня ти предстанеш перед Всевишнім, і що ти Йому скажеш? Запропонуєш гроші?

середу, 12 червня 2013 р.

Не українська держава, а кінчена мерзота окупаційна...

Як відомо, закриваю свою підприємницьку діяльність. І в процесі закриття - що не крок, то пригоди та квести, протягом яких відкриваєш для себе чимало нового.Ні копійки не заробив ніколи (нульову звітність в податкову відправляв), проте нарахували мені штрафів з $бучого пенсійного фонду аж на 413 грн. по двох статтях:

1) за 2004 рік я задекларував 10 грн. чистого доходу (це податкова мені руки вивернула - заставила задекларувати хоч щось. От я й "попався") та сплатив до пенсійного 32% від даної суми, однак не врахував (бо тупо не знав - ніхто не попередив), що, виявляється, сума мала бути не меншою ніж 75,84 грн. (мін. з/п 237,00 х 32%). Отже, сума доплати по даному пункту становить 72,64 грн.;

2) не подав два звіти до ПФ (п. 2.14 Постанови ПФУ від 08.10.2010  N 22-2 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1014-10: ФО-підприємці  зобов'язані  подавати звіт незалежно від того, чи  ведуть  вони  підприємницьку  діяльність...., дані зміни набрали чинності в частині звітів, що подавалися за 2011 р.):
- за 2011 рік (до 01.04.2012 р.) - штрафна санкція 170 грн.
- за 2012 рік (до 11.02.2013 р.) - штрафна санкція 170 грн.

Це, лише прикиньте, зібрався кодляк ПФ і порішив (прийняв внутрішню свою $бучу постанову), що з 1 січня 2011 треба всім робити "Ку".
А куди ж, бл.ді ви такі, пішло все бабло (21 млрд. грн.!!! Вдумайтеся!!!), призначене на організацію всеможливих "державних інформаційних комп'ютерних систем та мереж", що ви до цих пір, $ідори, не можете поміж собою обмінюватися даними (з не менш $бучою податковою), а примушуєте людей йти до вас на поклон і нести "звітність"/бабло???

Але, як сказав мені адвокат, дані випадки не мають жодної судової перспективи. 
Тобто, треба платити, інакше буде суд, пеня і бабло однаково стягнуть.
Виродки сучі :(

вівторок, 11 червня 2013 р.

Незабаром буде так, як було в Аргентині в 2001-му

Сабдж. Якщо народ не схаменеться і не вижене нах.й (чи краще розвішає на ліхтарях) це кодло бандитів, гопників, злодюг та вбивць.
До речі, ось (нижче) вкрай цікава інформація, про котру мовчать всі світові інформаційні масмедіа. До речі, вже цю статтю ви не знайдете і на сайті-першоджерелі. Зняли.
---------
Исландский прецедент. Молчание мировых СМИ
Слышали ли вы о том, что произошло 23 октября (2012 - прим. моя) в Исландии? Наверное, нет. Знаете, почему вы ничего не слышали?
Потому что 23 октября в Исландии произошла революция – абсолютно мирная, но от этого не менее «революционная», чем другие. Которая одновременно показала, как «опасно», когда «демократические процедуры», о которых так любят говорить либералы, контролируются большинством, а не меньшинством, как обычно.
Именно поэтому показательный пример Исландии замалчивается мировыми СМИ, буквально скрывается – потому что последнее, чего власть имущие всего мира хотели бы, – это чтобы пример Исландии стал действительно примером для других стран. Но – всё по порядку.
23 октября этого года в Исландии прошел референдум, на котором была принята новая Конституция. Этот референдум – завершающий аккорд в борьбе, которую вел народ Исландии с 2008 г., когда исландцы неожиданно узнали, что в результате финансового кризиса их страна – член Евросоюза, между прочим, – в буквальном смысле слова обанкротилась.
Неожиданно это было потому, что произошло после 5 лет процветания, обеспеченного «самой эффективной» неолиберальной экономикой. Построенной на том, что в 2003 году все банки страны были приватизированы, и в целях привлечения иностранных инвесторов они практиковали онлайн-банкинг, который при минимальных затратах дает относительно высокую доходность.
И действительно, исландские банки привлекли множество мелких британских и голландских инвесторов, и все шло лучше некуда, и экономика (с неолиберальной точки зрения) росла, цвела и пахла. Но был, как водится, один нюанс: чем больше привлекалось инвестиций – тем быстрее рос и внешний долг банков. В 2003 году долг Исландии равнялся 200% ВНП, а в 2007 году составлял уже 900%. Мировой финансовый кризис 2008 года стал для «процветающей» экономики Исландии смертельным ударом. Три главных исландских банка: Landbanki, Kapthing и Glitnir –лопнули и были национализированы, а крона потеряла 85% стоимости по отношению к евро. И в конце года Исландия объявила банкротство.
И тут настало время вспомнить о том, что Исландия – демократическая страна. Но сначала исландцы решили опереться на «обычную» представительную демократию. Спустя несколько месяцев после краха банков исландцы вышли на улицы, протестуя против банкиров, ставших причиной кризиса, и невежественных политиков, допустивших его развитие. Протесты и беспорядки, в конце концов, заставили правительство уйти в отставку.
Выборы прошли в апреле 2009 года, по их результатам к власти пришла левая коалиция, которая, с одной стороны, сразу же осудила неолиберальную экономическую систему, но, с другой стороны, сразу же сдалась требованиям Всемирного банка и стран Евросоюза погасить долги исландских банков в общей сложности на три с половиной миллиарда евро. Это означало, чтобы каждый житель Исландии в течение пятнадцати лет должен был бы ежемесячно платить 100 евро – чтобы погасить долги одних частных лиц (владельцев банков) перед другими частными лицами.
Это было уже слишком даже для спокойных исландцев. И привело к совершенно экстраординарному ходу событий. Идея, что граждане должны платить за ошибки частных финансистов, что целая страна должна быть обложена данью, чтобы погасить частные долги, оказалась настолько неприемлема, что породила новую волну массовых протестов. Которые буквально вынудили руководителей Исландии перейти на сторону большинства населения. В результате Президент Олафур Рагнар Гримссон отказался ратифицировать уже принятый парламентом закон, который сделал бы граждан Исландии ответственными за долги исландских банкиров, и согласился провести референдум.
Последовала очень характерная для «свободного мира» реакция «международного сообщества» – на Исландию было оказано беспрецедентное давление. Великобритания и Голландия грозили – в случае отказа от выплаты долгов исландских банков своим гражданам – суровыми экономическими санкциями, вплоть до полной изоляции Исландии. МВФ угрожал лишить страну любой своей помощи. Британское правительство грозилось заморозить сбережения и текущие счета исландцев. Но исландцы не поддались давлению, а Президент Гриммсон высказался так: «Нам говорили, что если мы не примем условия международного сообщества, то станем северной Кубой. Но если бы мы согласились, то стали бы северным Гаити».
Референдум был проведен в марте 2010 г. На нем исландцы решили не возвращать средства иностранным кредиторам – Великобритании и Нидерландам – 93% участвовавших проголосовали против выплаты банковских долгов. МВФ немедленно заморозил кредитование. 
Но исландцев уже было не остановить. При поддержке граждан правительство инициировало гражданские и уголовные расследования в отношении лиц, ответственных за финансовый кризис. Интерпол выдал международный ордер на арест бывшего президента банка Kaupthing Сигурдура Эйнарссона, а другие банкиры, также причастные к краху, бежали из страны.
Но и это было еще не все. Исландцы не остановились на достигнутом – было принято решение принять новую Конституцию, которая освободила бы страну от власти международных финансов и виртуальных денег. При этом исландцы захотели написать новую Конституцию сами, все вместе. И это удалось! Проект Основного закона писали 950 простых граждан, избранных произвольно (по лотерейной системе) членами Национальной Ассамблеи в 2010 г.
Чтобы доработать новую Конституцию, народ Исландии избрал (уже на выборах) Конституционный совет, в который вошли 25 граждан. Простые люди – рыбаки, фермеры, врачи, домохозяйки – были избраны из числа 522 взрослых, не принадлежащих ни к какой политической партии, каждого из которых рекомендовали как минимум 30 граждан.
И, как пишет российский «демократический» журналист Павел Пряников в статье с характерным названием «Каждая кухарка может написать Конституцию»: «Особо подчеркнём, что никто в Исландии не возмущался, что невозможно прочитать 522 биографии человека и их политических программы, а также разобраться в избирательном бюллетене, в который занесены фамилии такого огромного числа людей».
Далее началась доработка текста Конституции и конституционных законов. Процитируем того же П.Пряникова: «Ну а далее Совет использовал систему краудсорсинга – доступа всех людей к своей работе. Предложения граждан собирались через «Фейсбук», «Твиттер» и даже «Ютуб». Всего от простых исландцев поступило 3600 комментариев к работе Совета и 370 поправок к Конституции. Каждую неделю Совет публиковал в интернете новые статьи для общественного обсуждения. Спустя две или три недели, после просмотра предложений от общественности и экспертов, Совет публиковал финальную версию статей, которые затем обсуждались еще раз. Кроме того, члены Совета раз в неделю записывали рассказ о своей работе и выкладывали его на «Ютуб», а их заседания можно было смотреть в прямой трансляции в интернете. В конце работы все 25 членов Совета проголосовали за окончание работы над Основным законом.
«Мы, люди Исландии, желаем создать справедливое общество, где каждый из нас будет иметь равное место за общим столом», – такими словами начинается Конституция».
В комментариях члены Конституционного совета признают, что в переводе на иностранные языки первая фраза Конституции звучит несколько коряво, однако, по их мнению, она понятна каждому исландцу и лучше всего отражает стремление создать равные возможности для всех. Согласно проекту Конституции, природные ресурсы острова находятся исключительно в общественной собственности. 
Особый интерес вызывает статья под названием «Открытая информация и правдивость», которая обязывает правительство держать в открытом доступе все рабочие документы, если они не являются государственной тайной. 
Также Конституция обязывает власти работать на благо не только человека, но и Земли и биосферы. Отдельная статья закрепляет права животных.
В новаторском документе нашлось место и для весьма архаичной нормы, исключенной из большинства европейских Конституций. Так, Евангелическо-лютеранская церковь Исландии сохраняет государственный статус.
Здесь стоит отметить один существенный для дальнейшего развития событий нюанс. Конституционный совет по своему составу оказался, как принято теперь говорить, «евросоциалистическим». И не столько потому, что большинство исландцев придерживаются левых взглядов, сколько вследствие довольно-таки недальновидного и попросту глупого поведения исландских правых: ранее бывшие у власти «Прогрессивная партия» и «Партия Независимости» призвали своих сторонников бойкотировать выборы Конституционного совета и работу над Конституцией, и их избиратели так и поступили. В результате и в самом Совете, и в тексте новой Конституции влияние правых и консерваторов оказалось минимально.
Таким образом, в результате совокупного действия как объективных, так и субъективных факторов большинство неожиданно оказалось хозяином положения – и в Конституционном совете, и среди участников разработки Конституции, и среди голосующих на референдуме. И результат настолько «превзошел ожидания», что вот уже более месяца ведущие мировые СМИ красноречиво молчат об итогах исландского всенародного референдума 23 октября, на котором проект Конституции одобрили более 80% исландцев при явке в 66%.
Ну, вы поняли? Стоило допустить большинство к разработке и принятию Конституции и конституционных законов, как вместо приватизации как панацеи от всех бед экономики «получилась» национализация ресурсов, вместо гостайны – открытость, вместо строго представительной демократии – элементы прямой демократии.
И не дай бог (с точки зрения неолиберальных правительств всего мира) примеру Исландии последуют другие страны. Ведь сегодня те же решения, что и Исландии 2 года назад, предлагаются другим народам. Народу Греции говорят, что приватизация их государственного сектора является единственным решением. То же самое говорят итальянцам, испанцам и португальцам...
А что если они последуют примеру исландцев? Страшно подумать...
А ведь к этому идет! Многие наши туристы, которым мешают культурно отдыхать непрерывно бастующие «европейские свиньи» (PIGS – распространенное обозначение четырех стран Евросоюза, находящихся на грани банкротства: Португалия (P), Италия (I), Греция (G), Испания (S)), обращают внимание, что на многих транспарантах почему-то часто упоминается Исландия. Но об этих мелочах новостные программы также не упоминают – их интересует главное – на каких условиях эти «свиньи» согласятся взять милостиво предлагаемый заем для погашения долгов лопнувших частных банков.
Именно поэтому вы ничего не знали об исландском референдуме – мировые СМИ делают вид, что ничего не произошло. Ведь СМИ, как и правительства, как и парламенты, тоже представляют интересы правящего класса, которому – в любой стране – ой как невыгодно, чтобы большинство было допущено к управлению.
Но для всех тех, кому ближе интересы большинства и кому небезразлична настоящая демократия, исландская история – это урок. Организованного большинства. Прямой демократии. Реального осуществления прав большинства. Народного законотворчества и народного самоуправления. Всего того, без чего настоящая демократия невозможна в принципе.
Газета «Суть времени»
Юлия Крижанская, Андрей Сверчков
http://www.snob.ru/profile/18626/blog/59388

пʼятницю, 7 червня 2013 р.

Трудо виєбудні прєза

Сабдж.
"... за свою п’ятирiчну каденцiю Вiктор Янукович витратить iз державного бюджету 16 мiльйонiв 185 тисяч гривень — тiльки на доставку [свого тєла] з Межигiр’я на Банкову".
Одне чмо на лижах каталося в критичні для країни часи, друге - любить поспати, сучара.

четвер, 6 червня 2013 р.

Так церква, чи бізнес?

Моя думка - ще залишилась Церква в душі людей. В душах кожного з нас. І вона нікуди не дінеться.
А церкви як організації вже практично й нема :( Є голий бізнес "Церква Ltd".
Є ще, звісно, й окремі острівки Церков, де службу Божу правлять чесні, духовні та високоморальні священики.
І, як правило, їхні культові споруди бідні, як церковні миші і можуть роками стояти без даху :(((.

середу, 5 червня 2013 р.

Ліквідація, банкрутство, реорганізація, оскарження дій, реєстрація підприємницької діяльності...

По питаннях сабджу всім щиро хочу порадити прекрасного професіонала пана Геннадія Кравчука, до котрого звернувся півтора місяці тому по питанню ліквідації себе (як ФОП, звісно :)). (Бо до печінок "дістали" окупаційні порядки та суцільна дискримінація підприємців. А альтернатива - ось).
Мало того, що людина негайно відгукнулася і надалі оперативно співпрацювала зі мною (фактично, я лише сумлінно виконував вказівки пана Геннадія в плані "ось тут підписати і передати мені назад"), так ще і ціни на її послуги в моїх обставинах були значно нижчі, ніж у конкурентів.
Про швидкість дій я мовчу - вона максимально можлива в нинішньому законодавчому полі.
Пан Геннадій також на 100% взяв на себе всі контакти з дозвільними, фіскальними та репресивними органами. Ніхто мене там і не бачив.
І ще одне - ми навіть і з ним жодного разу не бачились! Вся наша взаємодія йшла у віддаленому режимі - через мережу Інтернет. Для мене це було дуже важливо, оскільки я просто не мав можливостей для особистих контактів.

"Територіальність" послуг пана Геннадія:
1. З питань банкрутства:
- Київський та Рівненський апеляційні округи господарських судів, в якості арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) визначені нормативно;
- територія Україна, з питань консультування щодо "організації" процедури банкрутства, збереження активів під час банкрутства тощо.
2. Інші послуги щодо реєстрації, припинення бізнесу, оскарження дій/бездіяльності тощо - переважно у Рівненській, Волинській областях. За домовленістю - можуть бути і інші області, однак це збільшує вартість послуг.
3. Бізнес-плани для отримання одноразової допомоги служби зайнятості - по всій території України.

Як дізнатися, де воював ваш дід чи прадід

Сабдж.
Професійно, інформативно та корисно! Молодець автор.

вівторок, 4 червня 2013 р.

Євген Коновалець - людина, яка назавжди змінила Україну

  1. ...в колі тих сучасників, які боролись за самостійність України, Євген Коновалець мав великий, нічим не похитнутий авторитет. Вони бачили, що Полковник за життя встиг зробити речі, непосильні для них.
  2. За всіма діями Коновальця бачимо розуміння незаперечного факту: у новій добі визвольною справою, для її успішного результату, повинні займатися нові люди.
  3. Він загинув, і не зміг побачити, яку легенду історії витворила ініційована ним ОУН. Він не був безпосередньо причетний ані до Карпатської України, ані до Акта 30 червня, ані до УГВР, ані до Норильського повстання, врешті, й до 24 серпня. Але розпад Союзу РСР відбувся за планом, накресленим його вихованцями ще в 1940-му році. Коновалець дав їм головне: місію життя, варту того, щоб жити і боротись. Навчив самостійно давати відповідь викликам історії. Запліднив вірою у неминучість перемоги визвольного руху. Ця віра Коновальця і його послідовників зламала хід історії, незважаючи на кров і репресії, і привела Україну до Незалежності. Можна певно сказати, що цей результат був для Коновальця важливіший, ніж визнання нашими сучасниками його ролі в історії України.