неділя, 30 червня 2013 р.

Як завжди, беззмістовно і многабуквєнно :(

Хто гадає, що вищенаведений текст "Сам" писав - нехай проспиться. Але як би там не було - сабдж.
Чому? Бо все - як завжди при с.аних окупантах. Тобто, пишатися нІчим. Все те, що й було:
  • похвальба намірами,
  • загальні фрази на тему "ви нє павєрітє, как же ж нам, лідорам, хотєлось би, чтоби всєм повсюду било ніштяк! Но дєнєг мало, а желающих - многа. А єщо папєрєднікі..."
  • і обіцянки лідорів "трудитися не покладаючи хребта". Звісно, хребта тієї самої молоді, кому вся ця словесна хєрня й призначалася.
А в сухому залишку маємо новий пік наркоманії, алкоголізму і, що найгірше, повна "безнадьога" :(((. Ще лише Західна Україна відносно тримається завдяки пізнішому приходу "совєтів" та традиційно сильній християнській моралі. Хоча й у нас тут тенденції виключно негативні :(.
Але нічо! Шматок слів АСа Пушкіна "К Чаадаєву" ще всі пам'ятають?
"Товаріщ, вєрь, взойдет она,
Звієзда плєнітєльного счастья...
Россія вспрянєт ото сна,
І на обломках самовластья
Напишут наши імєна"
Совєти вельми любили козиряти цим твором. І навіть гадки не мали, що він був пророчим і для них також.
То ж все гаразд буде. І саме нашому поколінню 40-50-річних відведена найцікавіша роль. Чому саме нашому? - Колись один мій прекрасний знайомий розповідав, що в них на спецкурсі по тактиці морпєхів, котру вів старий викладач-фронтовик, останній зауважив, що в роки 2-ї світової війни в Криму (ну, це він там воював) найнадійнішим бойовим загоном в обороні виступали якраз 40-50-річні суворі дядьки. Котрі стояли насмерть і прекрасно знали за що помиратимуть. І ці загони гітлерівці просто не могли пройти, доки не гинув останній воїн.

Немає коментарів: