середу, 31 березня 2010 р.

Фактично документальна повість про мою малу Батьківщину

Честь, хвала та низький уклін пану Сергію Робітницькому за сабдж. Назвав він свою повість "Серед неправди на землі. Наша сім'я". В повісті на прикладі родини Робітницьких описана історія Клеванського району від початку і аж до кінця ХХ століття. В основному з точки зору перманентної безкомпромісної боротьби нашого Народу з різноманітними окупантами (поляками, німцями, совєтами). Автора добре знав мій тато, а той - тата. І взагалі родина Робітницьких є широко відомою в наших краях.
Я ще не зустрічав настільки інформативних джерел про історію моєї малої Батьківщини. Наполегливо рекомендую прочитання повісті (читається вона, до речі, на одному диханні!) всім своїм землякам, і не тільки.

пʼятницю, 26 березня 2010 р.

Кращої підбірки фоторобіт про Київ я не зустрічав. Затамував подих, передивляючись...

Я без слів, можна? Бо мені здається, що ці роботи коментарів (окрім подяки, зрозуміло) не потребують.

Підозри виявились безпідставними. Професійність не постраждала

Можливі підозри щодо непрофесійності одного із західних безкоштовних хостерів, опубліковані мною на днях в даному блозі, виявились всього лишень підозрами. Насправді кантора абсолютно чесно попереджає (і попереджала) в своєму FAQ, що у випадку виникнення у неї підозр щодо [а]моральності розміщених матеріалів, вона залишає за собою право безповоротно їх видаляти.
І як би того комусь не хотілося (в т.ч., звичайно, і мені) - в чужий монастир зі своїм статутом не лізуть.
"Мораль сєй басні такова" /(С)/: якщо хочете де-небудь опублікувати інструкції по виготовленню БОР (бойової отравляючої речовини) циклон-В, або нейтронної бомби, з матеріалів, придбаних у звичайному господарському магазині (тут жартую, звісно), або про видатну постать Степана Бандери та Романа Шухевича, чи про Табачника-нациста (а отут я серйозний) і розраховувати, що ці публікації збережуться у вільному Інтернет-доступі протягом хоча би року-двох - я вам не раджу бездумно використовувати перший-ліпший безкоштовний хостинг і сподіватись, що все там буде в ажурі. Читайте правила (статути монастирів)! І буде вам Дзен.

Хм.. А Табачник таки махровий нацист. Навіть Гугл з цим погоджується 12100 разів :)

Власне сабдж.
Результати 1 – 10 з приблизно 12 100 на запит табачник нацист. (0,23 сек)
[dd]
Хоча про це було давно відомо і без будь-якого Гугла. Вистачило ознайомитись з писаниною цього феєричного мудага, котрому також закидають ще й гомосексуалізм (не маю часу заново шукати російськомовну першостаттю на цю тему. Кому не ліньки - пошукайте самі). Справедливо закидають, чи ні - я не берусь судити. Бо практично жодним масмедіа 100%-ої довіри в мене давно нема. Але персонально для мене в цьому факті не відкрилося би ніц дивного. В ІІІ-му Рейху гомів також було до біса (якось читав документальні матеріали на цю тему, то створилося враження, що там вся гітлерівська верхівка один одного пере.., кгхм.., ну, ви мене зрозуміли, да? :).

четвер, 25 березня 2010 р.

Григорій Перельман. "Дурень", котрий відмовився від мільйона "зелених"?

"...приносят человеку миллион, а он из-за двери отвечает: «Спасибо, не надо, у меня все есть»"
Сабдж? Чи все ж таки Людина, математичний геній, котрий досягнув Дзену і абсолютно не має діла до сучасної цивілізації-попсні?
Нє, подумайте самі: працівникам американського музею, котрі прийшли, щоби вручити лімон баксів премії, математик через двері сказав "В мене є все, що я хочу" і в квартиру гостей не пустив :). Шарман, ля!
Я не міг втриматися, щоби не розмістити оцю статтю в своєму блозі. Роздуми автора мимоволі викликали особисто в мене багато чистих та світлих думок. Чому? Поки-що не знаю, не задумувався. Може тому, що стаття після прочитання залишає в душі щось "обнадійливо-хороше" та принципово "правильне" в плані загальнолюдських цінностей?
Зловив себе на думці, що неймовірно хотілося би хоча б одним оком заглянути в суспільство, в якому відношення його членів до будь-яких матеріальних благ було б таким самим, як і у Перельмана.
А ще в самій статті прозвучала цікава тема відносно створення "музею поступків". Мдя... це було б явно не лишнім. Бо, наприклад, "покоління пепсі та слабоалкогольщиків-трамадольщиків" давним-давно не знає навіть що таке звільнити місце в міському транспорті для старенької бабусі.
(Додано 26.03.2010 21:11 ЕЕТ)
Добра товаришка прислала мені серйозне доповнення до теми Перельмана. Ось цей лінк. Категорично рекомендую.

суботу, 20 березня 2010 р.

Яскравий приклад НЕпрофесійності (якщо це виявиться правдою)

Я приведу текст звернення також тут, бо, може, приберуть. Отож,
------------------------
МОЛОДІЖНА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
”СТУДЕНТСЬКЕ БРАТСТВО ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ”
м. Дубляни, вул. І. Підкови 1, тел. : 097 671 66 63; http: www.sbsb.org.ua; e-mail: sb.bandera@gmail.com
17 березня хостинг-провайдером було припинено обслуговування порталу Студентського братства імені Степана Бандери «Молодий світогляд» (www.sbsb.org.ua). Аккаунт порталу був видалений з хостингу без жодного попередження та пояснення причин. Всі дані було знищено, без права поновлення.
Спроби адміністраторів дізнатися про причини видалення завершилися без успіху. Причини видалення представники служби підтримки не вказали.
Редакція сайту протягом останнього тижня роботи розміщувала матеріали проти нового уряду, а саме Д. Табачника та іншої україноненависницької владної верхівки. Крім того на електронну адресу редакції сайту від невідомих адресатів приходили повідомлення з вимогами про зняття з публікації матеріалів. Цілком ймовірно, що саме це стало причиною видалення Акаунту.
Не зважаючи на це, сайт найближчими днями відновить свою роботу в тому ж режимі, просто з незначною втратою напрацьованого матеріалу.
Закликаємо вас, адміністраторів сайтів, журналістів, громадських діячів не стояти осторонь цієї проблеми. Висвітливши цю інформацію ви донесете людям правду про діяння злочинної антиукраїнської кампанії та вбережете свої Інтернет-ресурси від подібного втручання збоку.
Разом ми зможемо вистояти!
------------------------
Цікаво, що це за такий "хостер" був. Довідаюсь - напишу.
IMHO, видаляти будь-що, не пов'язане з виконанням закону - це просто кричуще аморально і незаконно для сервіс-провайдера
"Такі хостери нам не потрібні" /(С)/
Якщо описане - правда, то imho буде цілком заслужено, коли від такого хостера відвернуться всі його клієнти. Бо по великому рахунку це найгрубіше порушення всіх мислимих норм сервіс-провайдинга. Це плювок на морально-етичні норми, прийняті в середовищі SP.
-----
(додано об 09:37 ЕЕТ)
Вияснив, що сайт хостився на безкоштовному закордонному хостингу http://www.000webhost.com.
З можливих причин (котрі, однак, не є жодним виправданням) знищення сайту (але це лише догадка колег-адмінів) можуть бути:
- скарга на зміст сайту когось із незадоволених
(чи мало є на світі шовінюг та противників Степана Бандери?). І хостер, не розбираючись, грохнув його;
- розсилка спаму (політичного характеру) з сайту.
В любому випадку це є свідченням непрофесійності хостера. Але що з нього взяти - "безкоштовні послуги нічого не вартують" /(С)/.

пʼятницю, 19 березня 2010 р.

Сайт батьківщини Степана Бандери (села Старий Угринів)

Сабдж. Такі речі мусять піаритись якнайширше. Що я із задоволенням і роблю.

понеділок, 15 березня 2010 р.

Знайомтесь - Енн Коултер. У нас про таких жінок кажуть - "кінь з яйцями" :)

Буквально щойно прочитав статтю "Оса под юбкой". І відразу захотілося "зняти шляпу" перед цією розумною, чарівною, мужньою та мудрою жінкою з сталевою волею. Якщо такі люди є в США, значить ще не все для них втрачено.

пʼятницю, 12 березня 2010 р.

Альтернативне сільське господарство. Просто супер! Читати всім!

Дивитись ось сюди.
Imho, просто рай для дауншифтерів та любителів пожити, насолоджуючись природою і не особливо перепрацьовуючись.

понеділок, 8 березня 2010 р.

Поліська Амазонка (передрук)

Нарешті знайшов статтю, котра свого часу вразила мене, а потім загубив лінк на неї і довго не міг відшукати, бо гугління по ключових словах "поліська амазонка" в результаті давало лише посилання на статті про якихось міфічних "бап, котрі в бою закидали собі груди за плечі" :))).
Хочу лише наперед завважити, що території т. зв. поліської Амазонки не обмежені лише Волинню, а фактично займають ще шматок як мінімум Рівненщини (частина території Зарічнянського району), а можливо й Житомирщини (тут не впевнений точно). Весною, чи влітку цього року обов'язково побуваю в тих місцях, бо вже давно маю таку мрію. Отже,
----------
Поліською Амазонією називають туристи долину, де зливається Стохід із Прип’яттю
І таких унікальних місць у Національному природному парку «Прип’ять-Стохід» чимало
Розташований один із наймолодших природних парків України на крайній півночі Волинської області, у межах Любешівського району, і займає майже сорок тисяч гектарів, тягнучись болотистими заплавами річок, вказаних у його назві. Лише трохи більше двох років тому парк отримав статус національного. До цього він був ландшафтним і функціонував спочатку з доброї волі природолюбів-ентузіастів, а згодом завдяки фінансовій підтримці зарубіжних природоохоронних товариств. Отже, виник не на голому місці, та все одно дорогу до теперішнього стану важко назвати легкою.
Як відомо, Любешівщина – найзаболоченіший район Волині. У цьому нічого дивного немає, бо лежить у долині Прип’яті та її приток. Колись ця “поліська Амазонка” під час повеней розливалася на десятки кілометрів, іноді на півроку відриваючи від світу людські поселення. Нічого доброго велика вода не приносила тваринам і рослинам, отож осушення прип’ятських берегів почалося ще за російського царя, продовжувалося за Польщі, але особливих масштабів і темпів набрало, як тут кажуть, за “совєтів”. Зокрема у вісімдесятих роках минулого століття згідно з планом “Укрводгоспу” у Любешівському районі, в основному на території майбутнього парку, збиралися побудувати понад сто кілометрів гребель, аби приструнчити норовливу поліську красуню. Зрозуміло, якби цей план удалося втілити у життя, ні про який, навіть ландшафтний, парк уже не могло бути й мови. На заваді меліораторам стали місцеві екологи, які забили на сполох, вбачивши у грандіозних гребельних шорах загрозу унікальному природному комплексу краю. Проект було відхилено, натомість виникла ідея у заплавах створити ряд гідрологічних заказників, а згодом і ландшафтний парк.
Сім років тримався він на енту-зіазмі, аж доки 2002 року не потрапив під фінансову опіку Франкфуртського зоологічного товариства (Німеччина). Відтоді парк почав міцніти, розвиватися, отримавши змогу набрати персонал, а також мати приміщення, транспорт.
Чим же любешівські болота цінні аж так, що визріла потреба взяти їх під охорону держави? Передусім, що їх зараховано до Європейського каталогу ІВА-територій, тобто зон, життєво важливих для збереження видового різноманіття, а також розмноження, вигодовування та відпочинку під час перельотів пернатих. Узагалі ж на території парку зустрічається 192 види птахів, крім того, 31 вид ссавців, 26 – риб, і 6 – плазунів. Учені називають цей край зоологічним ельдорадо. Не менш різноманітний тут і рослинний світ. За висновками дослідження, яке провели в парку науковці Національної академії наук та міністерства екології, у ньому майже шістсот видів рослин, а це більше третини всієї флори Полісся. У тутешніх болотах можна побачити, наприклад, надзвичайно рідкісну квітку, своєрідну волинську орхідею – коручку, а в лісах росте ще одна реліктова орхідея – зозулині черевички. Ця квітка дуже довго розвивається з насінини і зацвітає лише на п’ятнадцятий рік, а то й пізніше!
У цілому ж прип’ятсько-стохідські заплави називають гігантським фільтром або лабораторією з очистки води для найбільшої правої притоки Дніпра, води, яку використовують для пиття мешканці столиці та мільйони інших українців.
Правда, цьогорічна весняна повінь та тривалі осінні дощі з водою трішки переборщили. Підтоплення угідь парку викликає у його працівників занепокоєння. Але води було б іще більше, якби за останні роки вони не ліквідували на Стоході і Прип’яті так звані гатки (браконьєрські загати для вилову риби). Гатка нагадує колишню традиційну українську огорожу – тин. Предки наші обгороджували ним оселі, а браконьєри перегороджують русла річок, залишаючи вузенькі проходи, у яких прилаштовували ятері. Як правило, використовуються гатки під час нересту, коли риба зграями йде на нерестилища, тож про надзвичайну шкоду їх годі і говорити. Таких своєрідних гребель, які знижували репродукцію лускатих і затримували течію, було демонтовано більше ста.
Пам’ятаю, років десять тому, коли про національний парк на теренах Любешівщини ніхто й не мріяв, а були потуги, щоб своєрідну поліську природу зберегти хоча б у статусі “ландшафтному”, один із керманичів району скептично висловився на адресу туристичного майбутнього краю: мовляв, чорнобильська зона, радіація – ніхто сюди не приїде. На щастя, районний чиновник-скептик помилився: з кожним роком на мальовничі береги Прип’яті, Стоходу, численних озер у їхніх заплавах мандрує все більше туристів. Для них у парку розроблені спеціальні маршрути. Пропливши одним з них на човнах від Любешова до села Люб’язь, туристи захоплено сказали, що ніби побували у поліській Амазонії.
Микола Шмигін,
Волинська область

суботу, 6 березня 2010 р.

Бандера та Нюрнберг

Читати всім a must! Щиро вдячний за настільки інформативну та "по суті" статтю пану Сергію Діброву.
А оці посилання (див. нижче), доводять хто насправді співпрацював з фашистами:
Думаю, це крити просто нічим. І після ознайомлення з наведеними фактами кремляді та їхні посіпаки з числа 5-ї колони повинні просто-напросто як мінімум стулити писки.

пʼятницю, 5 березня 2010 р.

В Україні також йде до того, щоби садити в тюрму за вірші?

Проти жительки Хабаровська (Игнатьевой Натальи) кремляді відкрили кримінальну справу по статті 282 КК РФ: «действие, направленное на возбуждение социальной ненависти и вражды по отношению к социальной группе, под которой подразумевается власть, а так же на унижение достоинства русских, как группы лиц по национальности». Ось за ці її вірші:
Мы славно гуляли в республике вашей,
Мы доллары черпали полною чашей.
Пока вы тут пили, мы вас разорили,
Заводы продали, богатыми стали.
И вам всем «здоровья», «живите богато»,
А мы отправляем ресурсы на запад.
И чтобы ни крошки у вас не осталось,
И чтобы здоровых детей не рождалось.
За ваши ресурсы дадим мы вам шприцев,
И спирта цистерны, до смерти упиться.
Наркотики в вены вливайте «богато»,
Валяйтесь, как свиньи, вблизи вашей хаты.
Для нас вы все: быдло, дерьмо, папуасы,
Зачем папуасам земные запасы?
Вы слышите, свиньи, мы стали богаты,
Мы скоро отнимем у вас ваши хаты.
Дадим казино, сигареты, секс-фильмы.
Курите и пейте, рожайте дебильных.
Больные, уроды для нас не опасны,
Мы их уничтожим поддельным лекарством.
Вы все постепенно умрете бомжами,
И долю такую вы выбрали сами.
И ваша земля, нам нужна без народа.
Мы вас похороним в любую погоду.
Так будьте «здоровы», «живите богато»
Насколько позволит вам ваша зарплата.
А если зарплата вам жить не дозволит –
Так вешайся, быдло, – никто не неволит!
Я спочатку, було, подумав, що це якийсь злий жарт. Але, на жаль, таки ні. Так що думайте та вирішуйте кожен конкретно для себе: чи варто продовжувати миритися з беззаконням в Україні і мовчати, чи хоч щось таки особисто зробити, щоби не дійти до такого ж жаху.

середу, 3 березня 2010 р.

Легендарний сотник УПА Мирослав Симчич-"Кривоніс"

Коли я вперше прочитав (здається, в "Україні Молодій") про життєвий шлях цього Героя, я просто не міг повірити, що таке можливо. Що бувають люди, міцніші, ніж сталь.
Сабдж воював з москалями так, як мало хто. В січні 1945-го зі своєю сотнею із засідки наголову розгромив під Космачем (в 1944-45 рр. це була столиця "Космацької незалежної республіки", проголошеної УПА) елітний батальон НКВС, відомий злочинами проти людськості, знищенням цивільного населення та депортаціями кримських татар і народів Кавказу. Про цей славний бій, де за 3 дні силами повстанців УПА була розгромлена ціла дивізія НКВС з приданими додатковими підрозділами, написано чимало.
Симчич кілька разів був засуджений на довгі терміни ув'язнення в радянських таборах і відбув там назагал більше 32 з половиною років. В ГУЛАГу був безперечним лідером і авторитетом для своїх товаришів. І є в мене підозра, що це саме його левова доля заслуг в тому, що до сих пір народи Кавказу з повагою ставляться до "бандер". А було так, що свого часу на зону (здається, на Крайній Півночі), де відбував свій термін Мирослав Симчич, пригнали більше 200 урок з Кавказу, переважно чеченців, котрі стали збиткуватися з українських "політичних" і не прийняли до уваги кілька їх попереджень щоби відчепилися. Навіть забили до смерті (чи зарізали) кількох нещасних. То Мирослав відразу сколотив групу однодумців, котрі заблокували виходи з бараку, в котрому проживали ці урки, і тупо підпалили барак зі всіх сторін. Тих, котрі якимось дивом діставалися з палаючого бараку на вулицю, добивали кілками. Одним словом спалили всіх урок живцем. Не вижив жоден. То я думаю, що чутки про це рано, чи пізно дійшли й до Кавказу і стали свідченням того, що "бандер" краще не зачіпати.
Мирослав Симчич до сих пір зберіг надзвичайну ясність думки та абсолютну політичну зрілість. Ну ось так, наприклад, він перед останніми президентськими виборами оцінював ситуацію (що там казати, без зайвої скромності скажу, що мені дуже приємний той факт, що моя оцінка ситуації співпала з його. Ми обидва не підтримали жодного кандидата).
Ось тут суха статистика про сотника Кривоноса. Ось тут - дані про Мирослава Симчича від самих москалів, які до останнього не полишали спроб загітувати героя і перетягнути на свою сторону (ну, але ж український повстанець не зраджує товаришів!). Ну а тут Гугль видає купу дописів про нього. Дуже раджу ознайомитися. Це дійсно людина-легенда, не "дутий", а реальний Герой України! Многая літа Вам, пане Мирославе! Слава Україні! Героям слава!

вівторок, 2 березня 2010 р.

Виїзд на природу з приготуванням печеної картоплі з салом

Це ми втрьох (я, мій Андрійко та мій брат Тарас) вирішили позавчора гайнути "танком" куди-небудь провітритись. Ну і прикинули, що далеко їхати неохота, а околиці села Новостав нас повністю влаштують :). Там за селом є три, чи чотири, торфових стави. От саме там ми і вирішили "кинути кості", розвести багаття (Андрійко вже півроку мене "доставав" проханням навчити првильно розводити багаття), посмажити у фользі і поласувати на природі печеною картоплею з салом.
З вогнем у нас ледь-ледь вийшло. Мається наувазі, що намордувалися з ним. Бо все ломаччя навколо було мокре-мокрюще. До того ж грунт під багаттям був не грунт, а натуральне болото. Ну, але, як би там не було, картоплю ми все ж приготували. Смачну (з'їли все, за винятком кількох картоплин, котрі забрали з собою для Андрійкового дідуся, тобто нашого з Тарасом тата, та Андрійкової мами, тобто моєї Ольги :))). Але, правду кажучи, трохи таки перетриману в багатті. Попереджаю всіх на майбутнє - якщо збираєтесь пекти картоплю у фользі в багатті, то не тримайте її там довше 20-ти хвилин! Інакше ризикуєте ласувати вугіллям. Нижче приводжу невелику фотосесію.
Потім, по дорозі назад, вирішили ще заїхати на місце нашого дитинства і спробувати піймати якогось окуня, чи йоржа на "балду" ("балда" - це така рибальська снасть, котра віддалено нагадує велику мормишку). Це місце в часи мого, Тарасового, та й батькового дитинства називалось "біля верби". Ну і кілька фоток зробили. В основному Клеванських пагорбів (тобто, вид Клеваня з Новоставу). Лише остання (з потягом) - це вид на "новоставську" ділянку залізниці Здолбунів-Луцьк.

Національну ідею шукати не потрібно. Ось вона.

Сабдж. Навіщо придумувати собі велосипед? Давним-давно ця ідея була, є, і буде (правда, завжди вона характеризувалась особливо гострою актуальністю).
І ідея ця - свобода та воля Українського Народу.
На підтвердження приведу молитву блаженного Митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького, котру недавно моя дружина знайшла, приймаючи зміну в лікарні, після якогось хворого (той хворий виписався і, видно, забув листочок з нею). Отже (текст включно з розділовими знаками передаю в суворій відповідності з оригіналом),

Молитва Українця
Всемогучий Боже! Творче світів!
Ти створив небо і землю, і все, що є на землі!
Найрозумніше сотворіння Своє - людину,
Ти наділив любов'ю до свободи і волі
і дав їй зрозуміти, що свобода і воля -
це найбільший скарб, а всяке поневолення
- це найбільше нещастя.
Змилосердься, Господи, змилосердься
над нашим українським народом, що терпить
поневолення на своїх широких плодовитих землях.
Зітри кривду і неправду, що неволять його.
І дай йому, Предобрий Господи, зажити свобідним
життям, щоб нікому більше не служив, крім тебе,
і так свобідно прославляв Твоє Ім'я!
Всі Святі Небесні Сили - Ангели і Архангели,
Пророки, Апостоли, Мученики, Сповідники,
всі Святі і предки українського козацького і
християнського роду, моліть Бога за Україну,
за провід релігійний і державний, і за всіх нас,
християн українських, по цілому світу
розкинених.

Амінь.

Познайомився з дуже цікавою людиною родом з Рівненського Полісся

Сабдж. Олександр Аркадійович його зовуть. Проживає в самому серці Рівненського Полісся - в Зарічнянському районі Рівненської області, за 5 кілометрів від кордону з Білоруссю. Потомственний рибалка. Якраз завершує оформлення дозвільних документів на оренду солідного шматка території, на якій розташовані чарівні в своїй первозданній дикості поліські озера та річища. Цей край по праву називають ще Поліською Амазонкою.
Принципово домовилися з ним про співпрацю в сфері постачання ним оригінальних (я би сказав, що в нинішній час навіть унікальних) екологічно чистих рибопродуктів до, хм.., зіпсутої цивілізацією частини Рівненщини (поки-що Рівненщини). Конкретно, на даний час, мова йшла про в'юнів та линів. Як свіжих, так і вже відповідним чином приготованих відповідно до древніх поліських рецептів (оце зараз пишу ці рядки, а в роті хрумтить копчений в'юн, зав'ялений та прикопчений в остигаючій домашній печі на деку, вкритому соломою :)).
Щоби було зрозуміло, що та рибопродукція таки екологічно чиста, прошу подивитися (нижче) на фото саме тих рибальських угідь, де пан Олександр її лапає (і на котрі оформляє оренду). І ви зрозумієте, що "екологічно нечистої" риби там бути не може апріорі :).
З радіацією в тих місцях також все ОК. Перед тим як оформляти оренду, пан Олександр запрошував для детального радіологічного контролю спеціалістів з обласного центру. Він же ж не ворог собі, щоби торгувати радіоактивними продуктами харчування... Окрім всього Олександр Аркадійович дивовижно щира та гостинна людина (як, до речі, практично всі жителі тамтешніх місць). Так що в нас ще буде з ним згодом розмова і на тему зеленого туризму. Просто ми консенсусом погодились "їсти слона по частинах" і не хочемо відразу хапатися за все.
Одним словом, питання з екологічно чистою прісноводною рибою (як мінімум в'юн та лин, а згодом, з Божою поміччю, ще й щука, короп, сом) для свого майбутнього Інтернет-мінімаркету "Свій до свого по своє!" принципово вирішене. Я ще й рецептів смачних оригінальних страв назбираю та викладу у відповідному місці... :)
Ну і наостанок розкажу одну цікавинку, котру повідав мені Олександр Аркадійович. А саме про етимологію слова "поліщуки", як часто називають тамтешніх жителів. Правильно, за його словами, буде не "поліщуки", а "полішуки". А чому їх так називають - дуже просто! Тому що з самих древніх часів тамошні люди серед боліт шукали для себе ділянки під поля для подальшого землеробства. Зрозуміли? Поля шукали. "Полішуки", тобто шукачі полів.

понеділок, 1 березня 2010 р.

Ну дуже влучні слова :)))

Один із дописувачів сайту "Майдан" напрочуд влучно висловився щодо інтелектуальної спроможності свіжого, прошу вибачення, Президента України у відповідь на його останні "перли". Не можу не процитувати ці слова тут:
"Купуймо попкорн мішками. Бо цей хлоп сумувати не дасть. Що не відкриє пащу - то перл. У мого табурета IQ буде вищий. Для нього є єдиний вихід - заявити що його отруїли і він відтепер глухонімий."

Щойно повернувся з семінару для фермерів Рівненської області

Сабдж. Весь семінар не висидів, а лише до обіду...
Наскільки я зрозумів, то цей семінар проходив під егідою Рівненської обласної спілки фермерів та приватних господарств, котру очолює безперечно людина на своєму місці Дмитро Павлович з колоритним прізвищем Українець. На його запрошення я і прийшов послухати/почути про біди фермерів. І таки почув і вжахнувся.
Якщо коротко, то скажу одне - всю владу, починаючи з 1991 року, котра причетна до "вирішення" питань агропромислового сектору, слід просто стріляти. Ну, або вішати. І мені здалося, що переважна більшість фермерів з превеликим задоволенням підтримала б це корисне починання. Це як прибрати в хаті гниль, котра смердить.
Далі кілька голих фактів, почутих на семінарі:
  1. З виступу представниці обласної податкової адміністрації: "оскільки давно стоїть завдання наповнювати бюджет любими силами, то часто інспектори накладають на вас штрафи, не дотримуючись букви закону. Тому вам потрібно дуже добре знати закони, щоби мати змогу захиститись". Це ж ващє "білий полярний лис"! Прямим текстом представник податкової адміністрації таке говорить! Ну то кому нах потрібна така влада і така держава!? Тим струдженим дядькам ще лише бракує ночами вивчати ту х..ню, котру наприймали різні г..дони за стільки років, ага!
  2. Фермер з Корецького району: "Приїдьте хто-небудь до нас в село. Там же ж закон ні один не працює! Маю наувазі закони, котрі стосуються фермерства". Його запитали який конкретно. То дядько (йому на вигляд десь між 60 та 70) повторив: "жоден!". І звинуватив в недотриманні законодавства всю місцеву владу (сільраду та районну).
  3. По повній програмі здирають з фермерів бабло тоді, коли відповідні урядові постанови абсолютно чітко кажуть, що за це бабло здирати НЕ МОЖНА! Мова йде про бабло за зберігання якимось державним агрофондом зерна, котре було поернуто фермерам після того, як воно деякий час полежало в сховищах того фонду, чекаючи аж поки його заберуть зернотрейдери, а самі зернотрейдери згодом відмовились його купляти (бо їм самим уряд в 2009 році не повернув 20 млрд. грн. ПДВ і в них самих не стало оборотних коштів). Якийсь фермер сказав, що з нього т.ч. три дні тому стягнули 40 тисяч грн. Котрих не мали право стягувати. І багато присутніх підтвердило його слова, що в них, мовляв, така ж ситуація.
  4. Судитися в середовищі фермерів не прийнято . Вони не вірять в суди, а ще більше їх страшенно нервують терміни розгляду їхніх позовів. А по всіх інстанціях йти - в них немає часу і нема кому.
  5. Нач-к відділу агроресурсів облдержадміністрації прямим текстом сказав, що дизельним паливом, котре виділяється фермерам в межах лімітів (за зниженою ціною), категорично заборонено заправляти іноземну техніку. Лише колишню радянську, українську та російську.
  6. Була купа питань про програми державної підтримки фермерства та села взагалі. Той самий нач-к відділу агроресурсів облдержадміністрації відповів, що програми є, але бабла на їх виконання урядом не виділено ні копійки. Криза, йопт, да...
  7. Місцеві князьки/чиновники роблять що хочуть, користуючись непідкованістю фермерів в законодавстві. Наприклад, місцеві БТІ забороняють виділяти частину належних фермеру земель під потреби зеленого туризму (виступив ще один дядько і розповів, що він хотів виділити зі своїх земель 5 гектарів і якийсь готельчик на цьому клапті звести на пару кімнат + ставок для туристів. То сказали йому в місцевому (мабуть районному - моя догадка) БТІ, що тільки всі його 70, чи там 100, гектарів можна під це віддати. А дробити ділянку - нє-а).
  8. Нічого цього року урядом дотуватись фермерам не буде (та й не дотується весь 2009 рік. Останній рік, коли щось держава хоч трохи допомагала - це був 2008). Це страшно розлютило фермерів. Були висловлені ідеї взагалі нічого не сіяти і не вирощувати один рік. Буцімто, щоби всі під.раси виздихали з голоду. Дядькам відразу із залу заперечили, що саме під.раси і виживуть. Дядьки в результаті погодились :-/.
  9. Постачальники міндобрив масово відмовляються працювати на умовах відстрочки платежів. І вкрай неохоче (і лише в одиничних випадках) йдуть на невеликі товарні кредити фермерам, добре знайомим по співпраці в минулому.
  10. Цукрова галузь - взагалі окрема "пєстня". Опишу коли буду мати час.
Фермери всіх регіонів - єднайтеся! Можливо, в майбутньому, як і колись, знову знадобиться ваша підтримка продуктами харчування, одягом та якимось простим реманентом. Тим, хто спробує кардинальним чином змінити ситуацію в країні. Бо треба щось робити. Говорильня, як бачимо всі, не допомагає всі 20 років Незалежності.
Ну і "на закуску" пропоную ознайомитися з двома (тут і тут) статтями пана Густава Водічки. В тему, так би мовити. Їй-Богу не пожалієте :).