Коли я вперше прочитав (здається, в "Україні Молодій") про життєвий шлях цього Героя, я просто не міг повірити, що таке можливо. Що бувають люди, міцніші, ніж сталь.
Сабдж воював з москалями так, як мало хто. В січні 1945-го зі своєю сотнею із засідки наголову розгромив під Космачем (в 1944-45 рр. це була столиця "Космацької незалежної республіки", проголошеної УПА) елітний батальон НКВС, відомий злочинами проти людськості, знищенням цивільного населення та депортаціями кримських татар і народів Кавказу. Про цей славний бій, де за 3 дні силами повстанців УПА була розгромлена ціла дивізія НКВС з приданими додатковими підрозділами, написано чимало.
Симчич кілька разів був засуджений на довгі терміни ув'язнення в радянських таборах і відбув там назагал більше 32 з половиною років. В ГУЛАГу був безперечним лідером і авторитетом для своїх товаришів. І є в мене підозра, що це саме його левова доля заслуг в тому, що до сих пір народи Кавказу з повагою ставляться до "бандер". А було так, що свого часу на зону (здається, на Крайній Півночі), де відбував свій термін Мирослав Симчич, пригнали більше 200 урок з Кавказу, переважно чеченців, котрі стали збиткуватися з українських "політичних" і не прийняли до уваги кілька їх попереджень щоби відчепилися. Навіть забили до смерті (чи зарізали) кількох нещасних. То Мирослав відразу сколотив групу однодумців, котрі заблокували виходи з бараку, в котрому проживали ці урки, і тупо підпалили барак зі всіх сторін. Тих, котрі якимось дивом діставалися з палаючого бараку на вулицю, добивали кілками. Одним словом спалили всіх урок живцем. Не вижив жоден. То я думаю, що чутки про це рано, чи пізно дійшли й до Кавказу і стали свідченням того, що "бандер" краще не зачіпати.
Мирослав Симчич до сих пір зберіг надзвичайну ясність думки та абсолютну політичну зрілість. Ну ось так, наприклад, він перед останніми президентськими виборами оцінював ситуацію (що там казати, без зайвої скромності скажу, що мені дуже приємний той факт, що моя оцінка ситуації співпала з його. Ми обидва не підтримали жодного кандидата).
Ось тут суха статистика про сотника Кривоноса. Ось тут - дані про Мирослава Симчича від самих москалів, які до останнього не полишали спроб загітувати героя і перетягнути на свою сторону (ну, але ж український повстанець не зраджує товаришів!). Ну а тут Гугль видає купу дописів про нього. Дуже раджу ознайомитися. Це дійсно людина-легенда, не "дутий", а реальний Герой України! Многая літа Вам, пане Мирославе! Слава Україні! Героям слава!
Сабдж воював з москалями так, як мало хто. В січні 1945-го зі своєю сотнею із засідки наголову розгромив під Космачем (в 1944-45 рр. це була столиця "Космацької незалежної республіки", проголошеної УПА) елітний батальон НКВС, відомий злочинами проти людськості, знищенням цивільного населення та депортаціями кримських татар і народів Кавказу. Про цей славний бій, де за 3 дні силами повстанців УПА була розгромлена ціла дивізія НКВС з приданими додатковими підрозділами, написано чимало.
Симчич кілька разів був засуджений на довгі терміни ув'язнення в радянських таборах і відбув там назагал більше 32 з половиною років. В ГУЛАГу був безперечним лідером і авторитетом для своїх товаришів. І є в мене підозра, що це саме його левова доля заслуг в тому, що до сих пір народи Кавказу з повагою ставляться до "бандер". А було так, що свого часу на зону (здається, на Крайній Півночі), де відбував свій термін Мирослав Симчич, пригнали більше 200 урок з Кавказу, переважно чеченців, котрі стали збиткуватися з українських "політичних" і не прийняли до уваги кілька їх попереджень щоби відчепилися. Навіть забили до смерті (чи зарізали) кількох нещасних. То Мирослав відразу сколотив групу однодумців, котрі заблокували виходи з бараку, в котрому проживали ці урки, і тупо підпалили барак зі всіх сторін. Тих, котрі якимось дивом діставалися з палаючого бараку на вулицю, добивали кілками. Одним словом спалили всіх урок живцем. Не вижив жоден. То я думаю, що чутки про це рано, чи пізно дійшли й до Кавказу і стали свідченням того, що "бандер" краще не зачіпати.
Мирослав Симчич до сих пір зберіг надзвичайну ясність думки та абсолютну політичну зрілість. Ну ось так, наприклад, він перед останніми президентськими виборами оцінював ситуацію (що там казати, без зайвої скромності скажу, що мені дуже приємний той факт, що моя оцінка ситуації співпала з його. Ми обидва не підтримали жодного кандидата).
Ось тут суха статистика про сотника Кривоноса. Ось тут - дані про Мирослава Симчича від самих москалів, які до останнього не полишали спроб загітувати героя і перетягнути на свою сторону (ну, але ж український повстанець не зраджує товаришів!). Ну а тут Гугль видає купу дописів про нього. Дуже раджу ознайомитися. Це дійсно людина-легенда, не "дутий", а реальний Герой України! Многая літа Вам, пане Мирославе! Слава Україні! Героям слава!
Немає коментарів:
Дописати коментар