Сабдж. Олександр Аркадійович його зовуть. Проживає в самому серці Рівненського Полісся - в Зарічнянському районі Рівненської області, за 5 кілометрів від кордону з Білоруссю. Потомственний рибалка. Якраз завершує оформлення дозвільних документів на оренду солідного шматка території, на якій розташовані чарівні в своїй первозданній дикості поліські озера та річища. Цей край по праву називають ще Поліською Амазонкою.
Принципово домовилися з ним про співпрацю в сфері постачання ним оригінальних (я би сказав, що в нинішній час навіть унікальних) екологічно чистих рибопродуктів до, хм.., зіпсутої цивілізацією частини Рівненщини (поки-що Рівненщини). Конкретно, на даний час, мова йшла про в'юнів та линів. Як свіжих, так і вже відповідним чином приготованих відповідно до древніх поліських рецептів (оце зараз пишу ці рядки, а в роті хрумтить копчений в'юн, зав'ялений та прикопчений в остигаючій домашній печі на деку, вкритому соломою :)).
Щоби було зрозуміло, що та рибопродукція таки екологічно чиста, прошу подивитися (нижче) на фото саме тих рибальських угідь, де пан Олександр її лапає (і на котрі оформляє оренду). І ви зрозумієте, що "екологічно нечистої" риби там бути не може апріорі :).
З радіацією в тих місцях також все ОК. Перед тим як оформляти оренду, пан Олександр запрошував для детального радіологічного контролю спеціалістів з обласного центру. Він же ж не ворог собі, щоби торгувати радіоактивними продуктами харчування... Окрім всього Олександр Аркадійович дивовижно щира та гостинна людина (як, до речі, практично всі жителі тамтешніх місць). Так що в нас ще буде з ним згодом розмова і на тему зеленого туризму. Просто ми консенсусом погодились "їсти слона по частинах" і не хочемо відразу хапатися за все.
Одним словом, питання з екологічно чистою прісноводною рибою (як мінімум в'юн та лин, а згодом, з Божою поміччю, ще й щука, короп, сом) для свого майбутнього Інтернет-мінімаркету "Свій до свого по своє!" принципово вирішене. Я ще й рецептів смачних оригінальних страв назбираю та викладу у відповідному місці... :)
Ну і наостанок розкажу одну цікавинку, котру повідав мені Олександр Аркадійович. А саме про етимологію слова "поліщуки", як часто називають тамтешніх жителів. Правильно, за його словами, буде не "поліщуки", а "полішуки". А чому їх так називають - дуже просто! Тому що з самих древніх часів тамошні люди серед боліт шукали для себе ділянки під поля для подальшого землеробства. Зрозуміли? Поля шукали. "Полішуки", тобто шукачі полів.
Немає коментарів:
Дописати коментар