середу, 28 вересня 2011 р.

Хє! Вірш "Убий підараса" на Фейсбуці :)

На фейсбук-сторінці відомого українського письменника Юрія Винничука розміщено його новий вірш "Убий підараса", підписаний «Юзьом Обсерватором» :). Під цим псевдонімом Юрій Винничук багато років писав памфлети для відомих українських ЗМІ.

Юзьо Обсерватор
Убий підараса
Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.

Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.

Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.

За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.

Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.

Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.

Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.

Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!

Пост закінчується закликом «Прочитав? Передай далі».

"Нелояльність українців у 1917-1941 роках"

Ага! В 1930 році 1 млн. українців повстав проти совєтсько-московської влади. Так що Голодомор був черговою війною Росії проти України, а не жодною колективізацією. Колективізація - це було прикриття війни і викачування харчів.

Прекрасний проект "OpenBook: Українська, російська та світова література"

Не можу не пропіарити сабдж! Чудово! Низький уклін творцям цього проекту!

вівторок, 27 вересня 2011 р.

Класний та корисний проект "УкрЯма"

Хочу пропіарити (лише чомусь проект винятково російською. Все ж справа стосується українських ям! Чи, може, проект стосується виключно тих ям, котрі в Україні наробили москалі? :))
Цитата звідси:
""Идея проекта проста, - сообщили авторы УкрЯмы. - Каждый интернет-пользователь может с помощью удобного инструментария добавить на сайт фотографии и другие данные о повреждениях дорожного покрытия в его городе, а также направить жалобу в Госавтоинспекцию, которая, в свою очередь, обязана отреагировать в течение 31 дня. Если по истечении этого срока яма не отремонтирована, УкрЯма автоматически генерирует пользователю новую жалобу в прокуратуру с требованием разобраться с бездействием служб".
...
Таким образом, по мнению авторов сайта, вся информация о состоянии дорог в Украине, благодаря активным интернет-пользователям, будет вывешиваться на всеобщее обозрение, что позволит сделать ее достоянием широкой общественности и в конечном счете – изменить ситуацию к лучшему.
...
Украинский аналог РосЯмы будет практически полностью работать по разработанному российскими коллегами алгоритму, но с учетом украинского законодательства.
В Украине проект УкрЯма реализует крымская общественная организация "Новус", делающая в своей работе акцент на использовании возможностей Интернета и других новых технологий для решения повседневных житейских проблем"

неділю, 25 вересня 2011 р.

Непомітно лідараси із Верховної Зради повернулися до сталінських часів

Верховна [З]рада відмовилася заборонити допитувати в ролі свідків священиків з приводу отриманої ними на сповіді інформації.
Тобто, іншими словами, будь-який священик будь-якої конфесії зараз вимушений розголошувати таємницю сповіді на вимогу мєнтів, чи там прокуратури та інших тайняків!
Взято звідси. Новина вельми важлива imho. Мені лише не зрозуміло чому мовчить саме духівництво. Ну, із московськими попами все ясно - там ГБіст на ГБісті сидить і ГБістом поганяє, як і 70-80 років тому при Кобі-Джугашвілі. А от чому нічого не чути від УАПЦ, УГКЦ та УПЦ-КП - точно не зрозуміло.

суботу, 24 вересня 2011 р.

Українська Православна Церква Покрови Діви Марії в Інгольштадті (Баварія)

Отримав вчора цікавого листа. Приведу його тут повністю (лише контакти на відправника не буду публікувати, бо поки-що не маю дозволу на це).
--------------------------------------------------
Доброго дня, пане Олеже!
Трохи знаю Вас по "Майдану", тому хочу переслати Вам цей матеріал. Можливо, Вам також буде цікаво.
Нещодавно дізналася про таку нашу українську церкву - Українську Православну Церкву Покрови Діви Марії в Інгольштадті, в Баварії. Царські Ворота - Український Герб! Зараз ця церква потребує підтримки і допомоги. Як Ви знаєте, у Німеччині, зокрема, у Баварії, після війни перебувало дуже багато українців, серед них - інтерновані військовики, ціла армія без держави. Також було і чимало видатних українців - письменників, вчених, священиків, багато з них залишилось там жити, до нашого часу збереглися деякі могили. Всі вони боролися, страждали за вільну Україну. Це є також наша українська історія. Ми маємо про все те якомога більше знати.
А Ви тільки подивіться на цю унікальну храмову ікону Покрови Діви Марії. Хто таку де бачив? Як дізнатися про неї більше? Багато що можна з неї прочитати. Думаю, що це ікона часів УНР (1918-1919). Вона відображає Покрову Божої Матері над Соборною Україною: під її правою рукою правобережна Україна, собор Святого Юра, можливо, конкретні постаті Максима Залізняка, Івана Гонти, Івана Богуна, під лівою - Лівобережна Україна, Софійський собор, можливо, Сагайдачний, Мазепа, Дорошенко. Серед козацьких прапорів бачимо жовто-блакитний прапор УНР.
16 жовтня в УАПЦ в Інгольштадті - Храмове свято. Мрію поїхати. Мусимо так діяти.
До речі, там є Ваші гарні земляки. Туди можна розробити екскурсії своєрідного паломництва українців. А поблизу - Мюнхен, де похований Степан Бандера, Новий Ульм, де спочивають Іван Багряний, Наталія Полонська-Василенко, Анатолій Дублянський...
На все добре!
З повагою
Надія Музичук
23.09.2011
(Будапешт)

пʼятницю, 23 вересня 2011 р.

"Повстанська Ватра - 2011" Уніж, 6-9 жовтня

"Повстанська Ватра - 2011" Уніж, 6-9 жовтня.
Хочу прийняти участь. Може ще хтось бажає? То разом веселіше буде. Хіба що, можливо, там є якісь вікові обмеження. Я запитав у організаторів щодо цього. Чекаю на відповідь.

середу, 21 вересня 2011 р.

Хто б пристрелив цю мерзенну тварюку... та й інших тварюк за компанію.

Без слів. Які ще тут слова можуть бути...

суботу, 17 вересня 2011 р.

Справжній мужчина! Отак би всім... (Продовження)

Я в липні ц.р. вже звертав увагу на мужній поступок Олега Жуковського, колишнього офіцера, котрий відважно виступив на захист своєї родини та свого бізнесу зі зброєю в руках. І не засцяв пристрілити, немов скажених псів, двох із півтора десятків бандитів-рейдерів, котрі протягом півтора року тероризували всю родину Олега.
То на днях (а саме 13-го вересня) відбулося чергове судове слухання його справи.
Прошу якомога ширше розповсюдити дану інформацію, поміж журналістами та блогерами, оскільки лише максимально публічний розголос здатен забезпечити об'єктивний розгляд судової справи Жуковського. Справа в тому, що пристрелені бандюки мали вельми впливових покровителів і "подєльніків", котрі зараз всіма силами намагаються засадити Олега за грати, звідки він може й не вийти.

суботу, 10 вересня 2011 р.

Завтра всім сімейством їдемо в подорож до Пересопниці

Сабдж. Хочемо в першу чергу поглянути на побудований недавно музей та залишки княжого граду.
Після відкриття музею ми спеціально вичекали кілька тижнів, щоби не дай Бог не перетнутися зі всякими ахтунгами-гопарями.
Взагалі, Пересопниця - вельми загадкове село. Колись, в сиву давнину, це був великий град. За деякими даними - центр волхвізму та зороастризму, славний ще й своєю бібліотекою (кажуть, що була така, ще й дорівнювала знаменитій древній (на жаль знищеній ще в давнину) Александрійській бібліотеці). Одним словом вже тішуся на подорож!

Страшенний облом :-/

Був сьогодні на кар'єрах та р. Горинь за селом Хотинь (див. також малюнок).
На другому кар'єрі була конкретна хватка щуки на зелений твістер. З метр протягнув її, але потім вона зійшла. Я навіть її не бачив. Таке враження, що щука взагалі не засіклася на гачок, а просто трималася зубами за гуму :). Якщо оцінювати силу спротиву, то вага цієї щуки була десь кілограма на півтора.
Потім скільки не ходив по другому та третьому кар'єрах - ніц не було. То я повернувся трохи назад і перебрався на міст через Горинь. Там думав спробувати половити на "балду" і також ще трохи покидати спінінг. І десь на 5-му закиді (на середину річки закинув, якраз на кордон стоячої води та течії) явно відчув, що засіклось щось здорове! Довелося тричі попускати котушку, доки не підтягнув здобич із середини ріки ближче до себе (якраз між затопленими деревами - див. нижню фотку із схематичною трасою тягання щуки :). І тепер вже чітко її побачив - це була щука вагою 4-5 кг.
Після цього я ще кілька разів уважно ліквідував спроби щуки дати сальто, виволік її на зілля десь за 2 метри від берега, і став помаленьку пробиратися до кінця мосту, щоби зійти на берег, підійти до щуки і дістати її з води. Але не врахував волі до життя цього крокодила :).
Ще не дійшовши навіть до краю мосту, раптом я відчув, як волосінь на спінінгу провисла. Щука чи не востаннє відчайдушно рвонулася і таки зірвалася із гачка.
Але це ще було не все.
Я побачив, що хоча вона й зірвалася із гачка, але продовжує приморочено стояти на тому самому місці на мілині, серед зілля, за 2 метри від берега.
Прикинувши розклади, я зрозумів, що спроба підібратися до неї із берега приречена на провал. Бо там конкретна муляка, я стопудово загрузну в ній як мінімум по пояс, щука відчує моє наближення і тупо втікне на глибину.
То я вирішив почепити на одну зі своїх жорстких 5-метрових вудочок груз із трійником, спробувати обережно підсунути їх під щуку і різко підсікнути, сподіваючись, що трійник вгризеться в пащу. І це замало чим не вдалося! Трійник таки трохи зачепився за щуку! Проте вона рвонулася, немов демон, і, знову вирвавшись, таки пішла на глибину.
Вгамувавши тремтячі руки (якби при мені тоді були цигарки, то, мабуть, незважаючи на те, що вже 3-й рік не палю, таки запалив би :)) я ще кілька разів "для відмазки" закинув спінінг, заспокоївся, подякував долі за те, що все ж таки я сьогодні побачив щуку (ще й яку!), зібрався і поїхав додому :). Планую на наступному тижні знову бути там!
Додано через годину після написання основного допису (із розряду "якбитології"). Подумав, що в мене на вибір було як мінімум два кращі варіанти, ніж той, котрий обрав я:
  1. взяти із собою на рибалку свій АКМС і не намагатись підсікти очманілу щуку трійником, коли вона після сходу з твістера стояла якийсь час на мілині в зіллі, а тупо її пристрілити. З висоти мосту я би в неї поцілив стопудово! Навіть точно в голову. Тіпо контрольним :)
  2. а взагалі в таких моментах (коли рибалка стоїть на обриві, мості, інших високих спорудах, і допомогти витягнути велику рибину просто нІкому) слід не намагатись відразу витягати щуку на берег, а натомість тримати їй голову в натяжку над водою і, гасячи всі її дедалі кволіші потуги звільнитися, чекати, доки вона не склеїть ласти без води :). Або принаймі зачекати на те, щоби щука очманіла аж до повної неспроможності активно рухатися. І тоді вже сміливо волоком підтягувати її до берега, витягувати хоча би третину тулуба на землю і аж тоді пробиратися самому ближче до здобичі, не боячись, що вона зірветься. Гадаю, що в даному конкретному випадку додаткових 5-ти - 7-ми хвилин чекання для цього було би цілком достатньо.
Ну, але давно всім відомо, що хороші думки приходять запізно... :-/

пʼятницю, 9 вересня 2011 р.

Галопом по Європах... (с. Деражно, с. Мочулки)

Спеціально не ставлю тег "гриби, рибалка", хоча починалося все саме з рибалки. А в підсумку залишилось:
  • 1 білий гриб,
  • 1 червоноголовець
  • і 2 сироїжки,
котрі знайшов мій брат Тарас :).
Захотілося нам ("ми" - це мій брат Тарас, його товариш Роман і я в ролі кебмена) в минулу неділю (4-го вересня) прошвирнутися на старицю в с. Деражно. Мовляв, "а може щось спіймаємо на спінінг". Рибу ж за весь день побачили лише двічі:
  • віддаля у місцевих деражнянських пацанів. Два окуні грам по 100 кожен, ага.
  • у знайомого, котрий на наших очах на мочуленському мосту на "балду" піймав окуня грамів на 70 :)
Ото й усе (із риби). Ну, у Романа ще була одна хватка. Каже, що десь на 1,5 кг щука вхопила і пошматувала його твістер. Проте він її не бачив (не підняв із води).
Натомість зафоткав своєю "мильницею" більше двох десятків гарних пейзажів, котрі і пропоную переглянути.
Три перші фотки вище демонструють що стало із старицею між с. Дюксин та с. Деражно (ближче до Дюксина). Я ще змалечку (з 8-го, чи 9-го класу школи) приблизно із цього місця починав із старшими хлопцями наш "стандартний" спінінговий маршрут. Нині, як бачите, тут хіба жаб можна лапати...
Вищенаведені 7 фоток - із околиць т.зв. "качатника" (колись в цих місцях була качина ферма). Зараз тут два приватні стави. В одному ніби-то господар дозволяє рибалити на спінінг всім охочим, а в другому - ні. Але в значній мірі обидва вони зараз також зарослі зіллям, водорослями і затягнуті ряскою.
Восьма фотка - це ми вже в'їхали в ліс по дорозі на нове русло р. Горинь (хотіли попасти до нового мосту в с. Деражно). Якраз в цьому лісі мій брат Тарас знайшов одного білого гриба.
Чотири фотки нижче - це ще одна фотка з лісу, дві наступні - пейзаж із Деражнянського лугу (біля нового мосту. Колись (70-80 роки минулого століття) там була ціла купа невеличких озер природнього походження, з масою риби. Тепер лише 2 рукотворні стави загального користування. Колишні мальовничі озерця попересихали в результаті совкової меліорації). Четверта - дорога до ставу "із підвісним мостом". Правда, туди ми не доїхали, бо колишній голова колгоспу с. Деражне повідомив нам, що ставу вже нема. А мосту над ним не було вже давно.
Далі йдуть краєвиди, зафоткані із мосту с. Мочулки (не можу спокійно дивитися на ці мальовничі корчі. Все уявляю собі лісовика, водяника та кікімору :)) та із околиць великого рукотворного озера біля відомого санаторію "Червона Калина".
Ну і останні дві фотки - із лісу між селами Руда Красна та Олишва. Там Тарас знайшов одного чудового (великого та тугенького) червоноголовця :).
Одним словом, намилувалися природою, надихалися чистим лісовим повітрям, а рибу нашу ніхто окрім нас не піймає... риба - це діло наживне :)

вівторок, 6 вересня 2011 р.

четвер, 1 вересня 2011 р.