Галопом по Європах... (с. Деражно, с. Мочулки)

Спеціально не ставлю тег "гриби, рибалка", хоча починалося все саме з рибалки. А в підсумку залишилось:

• 1 білий гриб,
• 1 червоноголовець
• і 2 сироїжки,

котрі знайшов мій брат Тарас :).

Захотілося нам ("ми" - це мій брат Тарас, його товариш Роман і я в ролі кебмена) в минулу неділю (4-го вересня) прошвирнутися на старицю в с. Деражно. Мовляв, "а може щось спіймаємо на спінінг". Рибу ж за весь день побачили лише двічі:

• віддаля у місцевих деражнянських пацанів. Два окуні грам по 100 кожен, ага.
• у знайомого, котрий на наших очах на мочуленському мосту на "балду" піймав окуня грамів на 70 :)

Ото й усе (із риби). Ну, у Романа ще була одна хватка. Каже, що десь на 1,5 кг щука вхопила і пошматувала його твістер. Проте він її не бачив (не підняв із води).

Натомість зафоткав своєю "мильницею" більше двох десятків гарних пейзажів, котрі і пропоную переглянути.

Три перші фотки вище демонструють що стало із старицею між с. Дюксин та с. Деражно (ближче до Дюксина). Я ще змалечку (з 8-го, чи 9-го класу школи) приблизно із цього місця починав із старшими хлопцями наш "стандартний" спінінговий маршрут. Нині, як бачите, тут хіба жаб можна лапати...

Вищенаведені 7 фоток - із околиць т.зв. "качатника" (колись в цих місцях була качина ферма). Зараз тут два приватні стави. В одному ніби-то господар дозволяє рибалити на спінінг всім охочим, а в другому - ні. Але в значній мірі обидва вони зараз також зарослі зіллям, водорослями і затягнуті ряскою.

Восьма фотка - це ми вже в'їхали в ліс по дорозі на нове русло р. Горинь (хотіли попасти до нового мосту в с. Деражно). Якраз в цьому лісі мій брат Тарас знайшов одного білого гриба.

Чотири фотки нижче - це ще одна фотка з лісу, дві наступні - пейзаж із Деражнянського лугу (біля нового мосту. Колись (70-80 роки минулого століття) там була ціла купа невеличких озер природнього походження, з масою риби. Тепер лише 2 рукотворні стави загального користування. Колишні мальовничі озерця попересихали в результаті совкової меліорації). Четверта - дорога до ставу "із підвісним мостом". Правда, туди ми не доїхали, бо колишній голова колгоспу с. Деражне повідомив нам, що ставу вже нема. А мосту над ним не було вже давно.

Далі йдуть краєвиди, зафоткані із мосту с. Мочулки (не можу спокійно дивитися на ці мальовничі корчі. Все уявляю собі лісовика, водяника та кікімору :)) та із околиць великого рукотворного озера біля відомого санаторію "Червона Калина".

Ну і останні дві фотки - із лісу між селами Руда Красна та Олишва. Там Тарас знайшов одного чудового (великого та тугенького) червоноголовця :).

Одним словом, намилувалися природою, надихалися чистим лісовим повітрям, а рибу нашу ніхто окрім нас не піймає... риба - це діло наживне :)