пʼятниця, 25 лютого 2011 р.

"Навіщо в Украні розвалюють армію і озброюють гранатометами мєнтів"

На сайті т.зв. "Позитивних правих" набрів на статтю "Почему в Украине разваливают армию и вооружают гранатометами МВД…". Хм... Ну, якщо дійсно так... Хочете війну, уркагани? Готуєтесь до війни? - Ви її без сумніву отримаєте! "Пусть сільнєє грянєт буря!" /(С)/ :)

Приїжджайте в Донбас! Там на вас чекає прекрасне життя! :)

Побачив блог "Усе буде Донбас!" і вжахнувся... Точно до такого ж стану нинішня вуркаганська провладна наволоч прагне довести й всю іншу Україну. Тому "10 вдумливих розстрілів і 1,000 селективних арештів" /(С) МПС/ - мабуть-таки найбільш оптимальний вихід в нинішній ситуації :). Хоча, скажу по правді, ці цифри я би збільшив як мінімум на порядок. А краще на два.

неділя, 20 лютого 2011 р.

Виступ Державного секретаря США Гіларі Клінтон "Плюси й мінуси Інтернету: про можливості й виклики в мережевому світі"

Звертаю увагу на сабдж, котрий відбувся 15 лютого 2011 року в Університеті Джорджа Вашингтона. В першу чергу, звичайно, спровокований ВікіЛіксом, ага :).  Замовчувати своє відношення до нього стало неможливим, то ось і маємо якусь реакцію. Оригінал  публікації розміщено прямо на офіційному сайті Держдепу отут. Одним словом, раджу почитати. Це офіційний погляд адміністрації США на інструментарій, котрий надається Інтернетом, в контексті його впливу на розвиток соціуму та можливості управління цим соціумом. Для затравки приводжу дві цитати:
  1. "Інтернет став публічним простором ХХІ століття – всесвітньою міською площею, шкільним класом, ринком, кав’ярнею й нічним клубом. Ми впливаємо на нього, і самі відчуваємо його вплив на собі – усі 2 мільярди, і нас стає все більше. І це є викликом. Щоб забезпечити максимально можливу користь світові від Інтернету, нам необхідно вести серйозну розмову про принципи, якими ми будемо керуватися, про те, які правила існують і які не повинні існувати, і чому; про те, яку поведінку слід заохочувати, а якій протидіяти, і як."
  2. "...сьогодні мені хотілося б обговорити кілька проблем, які ми повинні подолати, прагнучи захистити відкритий і вільний Інтернет. Я готова першою зізнатися, що ні в мене, ні в уряду США немає відповідей на всі питання. Немає впевненості й у тому, що ми знаємо всі питання. Але ми рішуче налаштовані на те, щоб ставити запитання, допомагати вести діалог і захищати не тільки загальні принципи, але й інтереси нашого народу і наших партнерів."
А ще зараз буду шукати матеріали для ознайомлення із згаданою в доповіді Гіларі Клінтон  "Будапештською конвенцією про кіберзлочинність, котра визначає, яких заходів країни повинні вжити для запобігання тому, щоб Інтернет не використовувався не за призначенням злочинцями й терористами". Бо вельми ж цікаво довідатися що це за такі заходи...

пʼятниця, 18 лютого 2011 р.

Ще один вельми солідний архів КГБ, котрий не доступний в Україні, проте є у вільному доступі в Інтернеті

Читаючи інтерв'ю з істориком Русланом Забілим на "Уніані", котрому до сих пір не дають спокою нащадки "кровавої гебні" з абсолютно надуманих приводів (насправді, ці ФСБшні лакеї за наказом своїх луб'янських хазяїв всіма силами намагаються перешкодити фаховому вивченню та оприлюдненню правдивої історії про визвольні змагання Українського Народу, особливо про УПА), натрапив на згадку про сабдж. І хоча цей архів стосується в першу чергу трьох прибалтійських країн, проте там знаходиться й чимало документів "загальносоюзного" значення. А отже таких, що мають відношення і до України.

четвер, 17 лютого 2011 р.

Черговий сеанс лікування

Був вчора на сабджі. Нічого особливого. Розпитав лікар про самопочуття (пожалівся я йому, що послизнувся позавчора на вулиці і після того трохи гірше стало - "мурашки" по задній поверхні стегна стали бігати), наголосив на необхідності остерігатися, взяв з мене слово, що "на протязі наступних 60-ти років я строго виконуватиму фізичні вправи, котрі він мені ось зараз припише і буде по ходу лікування корегувати", сказав, щоби після процедур я таки відпочивав вдома, а не "займався активним життям", здійснив ці самі процедури та й по всьому :)
Ото що й запам'яталося найбільше, то це випадкова розмова в коридорі під кабінетом з таким самим пацієнтом, як і я. Котрий розповів про знайомого, який після того, як вилікувався (точніше, після того як йому відійшли шпари і він став вважати себе здоровим) негайно повернувся до будівництва власної хати і відзначив це тим, що перетягнув з "точки А в точку Б" купу важких колод. Після чого відразу зліг знову. Всерйоз і надовго :). А оце недавно знову прийшов до Олександра Івановича за допомогою. То в мене знову і знову виникає одне питання - є в людей розум, чи вони просто тварі нерозумні? :)))

вівторок, 8 лютого 2011 р.

Музейна експозиція "Народна війна" тепер і в Інтернеті!

Сам сайт експозиції знаходиться тут. А нижче - анонс із сайту ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери:
З унікальними документами, що підтверджують безперервну боротьбу українців з радянською владою, можна ознайомитися в Інтернеті. Музейна експозиція «Народна війна» – результат більш як дворічної праці Київської громадської організації «Меморіал» ім. Василя Стуса та «Громадського Інституту національної пам’яті» відтепер має свою Інтернет-сторінку. Науковці опрацювали 70 тисяч сторінок невідомих досі архівних документів.
Автори експозиції опрацювали понад 350 фондів і близько півтори тисячі архівних справ майже в усіх областях України, щоб відкрити невідомі раніше історичні документи про події, які замовчувала радянська влада, - інформує Радіо Свобода.
З матеріалів, що зібрані у віртуальній експозиції, можна побачити, яка запекла була боротьба українців проти радянської влади, говорить Роман Круцик, Голова Київської організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса.
«Знаєте, я галичанин, та коли я працював в Херсоні та Миколаєві, та мені груди розпирало від гордості, наскільки, виявляється, була патріотичною східна Україна, – говорить Роман Круцик. – Коли бачиш у Херсоні - учні 7-го класу, троє дівчаток, 1928 року випускали підпільно два номери газет, поширювали листівки і розробляли план, де б взяти зброю. Що змусило дітей йти на такі кроки? Очевидно, що це більшовицька окупація».
Пошук та систематизацію архівних документів організатори проекту почали ще з 2001 року. Роман Круцик зазначає, що за сприяння Служби Безпеки України впродовж двох років члени товариства «Меморіал» опрацювали матеріали Центральних державних та галузевих архівів СБУ з 18 областей України. Нині перевели у цифровий варіант близько 70 тисяч сторінок архівних документів періоду 1917-1945 років, невідомих досі широкому загалу.
Активно підтримав створення виставки колишній Президент України Віктор Ющенко. Оприлюднення раніше невідомих історичних фактів сприяє відродженню національної гідності українців, – переконаний екс-глава держави: «Коли хтось навіть у владі говорить, що нашу незалежність ми вилежали на дивані, що вона як манна небесна впала, що Україна не боролась за свій суверенітет, – саме ця виставка говорить про те, що ваші діди, ваші прадіди по всій Україні насправді не приймали те, що ми називаємо «совєцька власть», – зазначив Віктор Ющенко.
Період історії України від 1917 року до початку Другої світової є найбільш замовчуваним і фальсифікованим спочатку радянськими істориками, а нині – істориками та науковцями із проросійською орієнтацію, – кажуть автори проекту.
Розмах тодішньої народної війни вже зараз дивує оглядачів, – наголошує історик Володимир Сергійчук. «Все це засекречувалось. Весь визвольний рух трактувався більшовицькою владою як бандитський, – наголошує історик. – І ця виставка дає можливість відібрати зерно від полови. І показати насправді, що прагнення до волі українського народу вічне».
Учасники проекту «Народна війна» наголошують, що статистичні дані, подані в експозиції, можливо з політичних причин, є надто заниженими, адже опираються виключно на радянські джерела. То ж матеріали експозиції потребують подальшого уточнення і доопрацювання науковцями і дослідниками з усієї України.

Ще зверну увагу на прохання оргкомітету експозиції в розділі "Контакти":
Запрошення до співпраці
Історія українського визвольного руху ще не є повністю дослідженою, тому пошук нових документів та матеріалів триває.
Науковці «Меморіалу» та «Громадського інституту історичної пам’яті» приступили до реалізації нового проекту - написання та видання наукових праць визвольної боротьби 1917-1932 рр. по кожній області України.
Відтак, просимо регіональних та місцевих істориків, краєзнавців та дослідників надсилати свої праці та дослідження, які від Вашого імені  будуть опубліковані у виданнях «Історія визвольної боротьби 1917-1932 рр.»

Як академіки-ахтунги та всякі відставні злодюги-полкани КГБ тирять державні гроші

Хороший знайомий написав сильну статтю, котра в цивілізованому суспільстві. впевнений, негайно привела би до ряду гучних відставок і навіть кримінальних справ. Але не в босяцькій уркаїні. І до тих пір, поки отакий кричущий дерибан не обходитиме громадян України (а вірніше її мешканців), всякі семиноженки з гінсбургами та пахли-азарови з януковичами-лавриновичами і будуть оббирати весь народ.
"...Украина отказалась от принципиальной смены приоритетов государственной политики, от перехода на современные принципы эффективного государственного управления. На высшем уровне принято решение продолжать освященный 20-летним опытом тупой дерибан под лозунгами абстрактной «информатизации», которой нет конца.
Сейчас на согласовании в Кабмине находится план  соответствующих мероприятий, каждый пункт которого вкусно пахнет бюджетными миллионами. Они будут потрачены, и о них отчитаются. Но результат если и будет, то выразится в новых нарядах жен, домишках в элитных поселках, новых автомобилях.
Никакие другие результаты утвержденной концепцией не предусмотрены. В ней нет не только осмысленных расчетов экономического эффекта, но и в принципе ничего конкретного – сплошная теория сферических коней в вакууме. Никто не задумывается над тем, что нам нужен не «электронный», а работающий парламент. Не «электронные», а реальные государственные услуги (причем если уж они предоставляются за бюджетные деньги, то для налогоплательщика они просто обязаны быть бесплатными)"

неділя, 6 лютого 2011 р.

Четвертий сеанс лікування

В минулу п'ятницю (позавчора) мав місце сабдж. Лікар ще раз висловив задоволення, що "все йде по плану", але разом з тим вельми акцентував увагу на тому, що зараз в мене наступив один із самих небезпечних періодів хвороби - початковий період ремісії. І небезпечний він тим, що людина часто заспокоюється, вважає хворобу подоланою і втрачає пильність. Зокрема, перестає носити корсет, контролювати свої рухи і т.д.. І, як правило, це приводить до негайної розплати за таку легковажність - рецидив хвороби. Котрий означає "коту під хвіст" весь попередній курс лікування.
На цей раз сеанс голковколювання обмежився лише трьома точками, а сеанс прогрівання ВЧ-енергією - чотирма. А ще знову відбулася в нас з Олександром Івановичем цікава розмова.
Я запитав його за рахунок чого в мене наступило таке полегшення, адже протрузія ("розплескання", немов млинець) мого міжхребцевого диску нікуди не поділася. І защемлення нервових закінчень, відповідно, також. То що ж ми усунули в процесі лікування?
Олександр Іванович знову ж видимо зрадів цьому запитанню (як він висловився, "на котре не відповість 90% нейрохірургів) і детально, на схемах, пояснив мені що ж насправді відбулося. Виявляється, защемлення нервових закінчень (котре й було основною причиною моїх проблем з лівою ногою та поясницею) було викликано не лише розширенням та дією на них диску-хряща, але, здебільшого, впливом самих кісток-хребців, котрі защемляли нервові закінчення, "ковзаючись" по розширеному блюдці диску. І все, що зараз було зроблено під час лікування - це фіксація самих хребців-кісток (щоби вони не ковзали по диску сюди-туди, як по ковзанці). А сам хрящ-диск вже не затискує нервові закінчення, бо останні мають куди "вислизнути". Без схеми це не зовсім зрозуміло (важко на словах пояснити), але зі схемою це просто очевидно.
І під кінець нашого спілкування Олександр Іванович видав ще одну цікаву інформацію. Розповів, що десь чи то в 50-х, чи то 60-х роках минулого століття один з найвідоміших у світі американських нейрохірургів (не знаю як зараз, але Олександр Іванович говорив, що американці в той час в плані нейрохірургії стояли на голову вище від всіх інших) зібрав і проаналізував величезний (на той час найбільший у світі) статистичний матеріал. А саме, дані про більше, ніж 3,500 нейрохірургічних операцій на хребті. Тобто, діагнози, хід самої операції, лікування безпосередньо в післяопераційний період, а також дані періодичних спостережень протягом кількох років після виписки хворого. І опублікував не лише це все, а й головний висновок, котрий до даного часу є фактично "засекреченим" (ці дослідження і висновки з них спеціально замовчуються практикуючими нейрохірургами та їхніми професійними спілками). А висновок цей був однозначний: серед всіх отих 3,500 хірургічних операцій виправданими були лише 2% від їх кількості. Уявляєте?! В 98% випадків можна було обійтися без хірургічного втручання! І, посміхаючись, Олександр Іванович мене запитав: "А як Ви вважаєте, чому нейрохірурги не бажають говорити на дану тему?" І стверджувально покивав головою, коли я відповів, що відповідь напрошуться сама собою: вони просто не бажають поповнити лави безробітних :)

вівторок, 1 лютого 2011 р.

Ще до теми ОСББ та боротьби з ЖЕКами

Вже якось давав отут посилання на певні ресурси. То сьогодні набрів ще на інші, котрі й пропоную увазі читачів: 
    Ну і всю оцю вітку, якщо вона буде поповнюватися, варто прочитати.