Був вчора на сабджі. Нічого особливого. Розпитав лікар про самопочуття (пожалівся я йому, що послизнувся позавчора на вулиці і після того трохи гірше стало - "мурашки" по задній поверхні стегна стали бігати), наголосив на необхідності остерігатися, взяв з мене слово, що "на протязі наступних 60-ти років я строго виконуватиму фізичні вправи, котрі він мені ось зараз припише і буде по ходу лікування корегувати", сказав, щоби після процедур я таки відпочивав вдома, а не "займався активним життям", здійснив ці самі процедури та й по всьому :)
Ото що й запам'яталося найбільше, то це випадкова розмова в коридорі під кабінетом з таким самим пацієнтом, як і я. Котрий розповів про знайомого, який після того, як вилікувався (точніше, після того як йому відійшли шпари і він став вважати себе здоровим) негайно повернувся до будівництва власної хати і відзначив це тим, що перетягнув з "точки А в точку Б" купу важких колод. Після чого відразу зліг знову. Всерйоз і надовго :). А оце недавно знову прийшов до Олександра Івановича за допомогою. То в мене знову і знову виникає одне питання - є в людей розум, чи вони просто тварі нерозумні? :)))
Немає коментарів:
Дописати коментар