пʼятницю, 26 червня 2009 р.

Ще один дзенівський коан. Ай, як славно! :)))

Однажды молодой наставник школы пьяного танца Алко-сан шёл к себе на работу, размышляя на тему конечности бесконечного и иллюзорности зримого, так как казавшееся вчера бесконечным саке к утру закончилось, а иллюзорность зримого никаких доказательств не требовала.
Размышляя таким образом, Алко-сан шёл по улице прямо сквозь прохожих, не испытывая ни малейшего сопротивления, что только подтверждало его выводы относительно нереальности окружающего мира, как вдруг больно ударился головой о некий твёрдый предмет.
Оказалось, что, пропустив поворот к своему офису, он, задумавшись, проверил на призрачность толстую железную дверь с висевшей на ней табличкой "Сауна. Массаж. Фитнес-клуб Дзен".
- У! - сказал Алко-сан - и поднял вверх большой палец.
Так он понял, что всё в мире иллюзорно - кроме дзен - и обрёл просветление.

неділю, 21 червня 2009 р.

Віддам в добрі руки двох милих кошеняток :)

Сабдж.
З чотирьох наявних два наперед (ще до того, як наша Сонька окотилася :) вже замовили кума Люда і мій брат Тарас (кума - "кольорову" кішечку, Тарас - єдиного сіренького котика). А дві кішечки ще залишилися (чорно-біла та сіренька).
Котенятка абсолютно здорові та неймовірно грайливі. Зовсім не дикі, бо вже більше місяця знаходяться між людьми (граються з нами, а ще й сусідська дітвора їх постійно на руках мне :). Молоко вже давно хлебчуть будь-здоров! І почала Сонька їх привчати до м'ясця :). Внизу фотосесія кросавчегів. Сьогодні в хліві їх фоткав.






суботу, 20 червня 2009 р.

Історія піратської пісні "Йо-хо-хо и бутылка рома!"

З превеликим захопленням натрапив на сабдж. Щиро вдячний dfront'у котрий відшукав цю історію в старих журналах і потім в своєму ЖЖ її опублікував (ще 3 роки тому). Я ж, як давній (з дитинства) поціновувач історії "піратського руху" та корсарських традицій, не в змозі втриматись від наступного передруку :). Дуже рекомендую також ознайомитися з каментами до даної статті в ЖЖ dfront'а. Там зустрічаються надзвичайно інформативні. Зокрема два з них приведу тут.
Перший:
Кстати, о Билли Бонсе и иже с ним. Помните, кем был у Флинта персонаж Джон Сильвер? Совсем не квартирмейстром, как идёт в наших переводах, а quarter-deck master - начальником абордажной команды. Это проясняет тот факт, что никто из пиратов не отважился скрестить с одноногим инвалидом кортик, и почему Флинт боялся своего "квартирмейстра".
Другий:
А я где-то читала, что он был именно что квартирмейстером - ответственным за денежный сундук, за деление добычи и т.п. Квартирмействером выбирали самого авторитетного члена команды. То, что он был квартирмейстером, никак не мешало ему быть и начальником абордажной команды по боевому расписанию :)

Отже,
----
Кто из читателей не помнит знаменитой пиратской песни из романа Р.Л.Стивенсона «Остров сокровищ»? Её пел Билли Бонс в трактире «Адмирал Бенбоу», её затягивал по просьбе матросов Джон Сильвер на палубе «Эспаньолы», и вся команда подхватывала: «Йо-хо-хо, и бутылка рому!».
Но мало кому известно, что эта популярная в XVIII веке песня насчитывала семь куплетов и имела несколько вариантов у английских моряков. Её пели на мотив «Дуй, муссон Мэн Даун!», и называлась она «Страсти Билли Бонса». О самом Билли Бонсе, которого Стивенсон сделал персонажем своего романа, в песне ничего не говорилось, из чего можно заключить, что он был автором её слов.
Уместно дать небольшой комментарий касательно припева. Для слуха русского человека он похож на хохот пиратов. На самом же деле припев соответствует нашему: «Раз, два, взяли!». Этот возглас использовался, когда команде нужно было разом приложить какие-то усилия.
Ниже приводится полный текст песни в переводе поэта Николая Позднякова:

Пятнадцать человек на сундук мертвеца,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
Пей, и дьявол тебя доведёт до конца.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Их мучила жажда, в конце концов,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
Им стало казаться, что едят мертвецов.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Что пьют их кровь и мослы их жуют.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
Вот тут-то и вынырнул чёрт Дэви Джонс.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Он вынырнул с чёрным большим ключом,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
С ключом от каморки на дне морском.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Таращил глаза, как лесная сова,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
И в хохоте жутком тряслась голова.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Сказал он: «Теперь вы пойдёте со мной,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
Вас всех схороню я в пучине морской».
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

И он потащил их в подводный свой дом,
Йо-хо-хо, и бутылка рому!
И запер в нём двери тем чёрным ключом.
Йо-хо-хо, и бутылка рому!

Судя по названию песни, пират Билли Бонс находился в числе тех пятнадцати, попавших в описываемую передрягу.
Исследователей творчества Стивенсона особенно интриговали слова «пятнадцать человек на сундук мертвеца», которые представлялись полной бессмыслицей. Стивенсон на сей счёт никаких пояснений не оставил, отметив только, что позаимствовал этот куплет из сборника знатока истории пиратов Джеффри Монтегю. Предположения о смысле загадочных слов высказывались самые разные, но ни одно из них не выдерживало серьёзной критики. С момента выхода романа в свет в 1883 году пиратская песня упорно хранила свою тайну.
Тайну «сундука мертвеца» и пятнадцати пиратов удалось разгадать лишь в наше время и то по чистой случайности.

Английский географ-исследователь, страстный путешественник и коллекционер морских раковин Квентин Ван Марле предпринял небольшую морскую экспедицию по Карибскому морю в район Кубы. В его распоряжении был быстроходный катер, приспособленный для длительных прогулок по морю. Неожиданно мотор катера заглох, и все попытки завести его окончились неудачей. Осмотрев морской простор в бинокль, Марле увидел на горизонте узкую полоску суши. Соорудив примитивный парус и воспользовавшись благоприятным ветром, уже в сумерках Марле достиг небольшого острова. Ночь путешественник провёл в катере, предварительно сообщив свои координаты по рации службе спасения, а на рассвете решил обследовать остров.
Это оказался необитаемый, унылый клочок суши, площадью всего 200 м², каменистый, покрытый мелким кустарником, единственными обитателями которого были змеи и ящерицы, водившиеся здесь в огромном количестве.
Уже на борту спасательного судна Марле спросил капитана, как называется остров, на котором он провёл ночь. Ответ поверг Марле в изумление... остров назывался Сундук мертвеца!
Путешественник сразу понял, что в его руках находится ключ к раскрытию тайны песни из романа «Остров сокровищ».
Далее Марле предпринял архивные поиски, изучил историю пиратства в бассейне Карибского моря и подробные жизнеописания знаменитых пиратов. И, наконец, он отыскал документы, которые полностью подтвердили его догадку по части слов из пиратской песни.

Это произошло в самом начале XVIII века. На пиратском корабле «Месть королевы Анны», которым командовал Эдвард Тич по прозвищу Чёрная борода, один из самых опасных пиратских главарей Карибского моря, из-за жестокости капитана вспыхнул мятеж. Мятежникам не повезло. Чёрная борода, отличавшийся огромной силой и умением владеть оружием, заперся в каюте, отбился от нападавших и быстро подавил бунт.
Пятнадцать особо активных мятежников Тич решил высадить на необитаемый остров под названием Сундук мертвеца. Каждому из пиратов вручили по бутылке рома, а потом выбросили на берег связку абордажных сабель. Тич знал, что на острове нет источников пресной воды, а ром только усиливает жажду, и, следовательно, все мятежники обречены на мучительную смерть. Но мстительному Тичу этого было мало. Зная вспыльчивый, неудержимый в пьянстве характер пиратов, он рассчитывал, что они скоро перепьются и изрубят друг друга...
Высадив мятежников на острове, Чёрная борода поднял паруса, и скоро его корабль скрылся за горизонтом.
Для Билли Бонса и его товарищей наступили кошмарные дни и ночи. На Сундуке мертвеца было действительно тесно, как в сундуке. На вытянутом четырёхугольнике суши размером 10х20 метров сбившиеся в кучу люди не имели никакой возможности укрыться от палящего солнца, ветра и змей.
При помощи огнива моряки добыли огонь и развели небольшой костёр. За ночь в куски парусины они собирали росу, слегка разбавляли её морской водой и поровну делили между собой, но воды всё равно не хватало. От жажды и палящего солнца многие начинали бредить, и воспалённый мозг людей порождал по ночам кошмарных чудовищ вроде морского дьявола Дэви Джонса.
Но вопреки надеждам Чёрной бороды драк и поножовщины между пиратами не возникало. Возможно, этому способствовал авторитет Билли Бонса. Судя по всему, именно его и прочили в капитаны вместо Тича неудачливые бунтовщики.
Во время отлива остров несколько увеличивался в размерах, море отступало, и изнурённые «робинзоны» собирали между кораллов моллюсков, крабов и черепах. Основной же пищей пиратов были змеи и ящерицы. Их убивали, потрошили, рубили на куски, вялили на солнце и затем ели.
Через месяц Тич вернулся к Сундуку мертвеца. Каково же был его изумление, когда вместо высохших трупов он обнаружил всех своих пиратов вполне живыми, правда, едва передвигающими ноги от истощения. По требованию команды Чёрная борода простил мятежников и взял их на борт корабля.
История о пятнадцати пиратах, высаженных на Сундук мертвеца, быстро распространилась по всему Карибскому морю, и очень скоро появилась песня, рассказывающая о выпавших на их долю испытаниях.

Вяткин Л. Страсти Билли Бонса//Чудеса и приключения, 1996, № 2. С.32-33.
(Upd: Оригинал песни на английском языке)
----
Оригінальне (англійською мовою) виконання пісні "Fifteen men on a dead man's chest" слухати тут.
І на закуску обов'язково прочитайте ось це. (Автор: Валерий Потапов. Статья опубликована: 07.07.2008. Последнее изменение: 07.04.2009). Мусить же ж бути присутня і альтернативна точка зору, хе-хе-хе :). А ще рекомендую почитати ось цей тред - також багато цікавого можна взнати. (На фото зображений реальний острів "Сундук мертвеца". Джерело фото - Вікіпедія).

Теми "хардбол" та "військова тематика" переносяться на інший блог!

Як я вже зазначав (але чомусь це питання промайнуло непоміченим), теми "хардбол" та "військова тематика" переносяться на спеціалізований блог "Сірих Вовків" і віднині на моєму персональному блозі розглядатися не будуть. Всьому своє місце. DIXI :).

Управління даними про користувачів послуг (Subscriber Data Management)

Давно нічого не писав з області Telco 2.0. Не тому, що не цікавився, чи нічого нового там не було. Періодично постійно продивляюся що там "смачненького" відбувається. Просто за різними клопотами все руки не доходять зробити черговий фундаментальний огляд. Ну і окрім того досить неприємно вразив факт, що сильно комерціалізувалась "тусовка" (блог) Telco 2.0. Кілька місяців тому вони тупо перенесли левову частку своїх матеріалів в закриту (платну) частину блогу, котра відтоді є доступною лише для платної підписки. А тепер тримайтеся! Річна ціна підписки складає для фізичних осіб 4,500 фунтиків!!! Для колективної підписки (від 2-х до 5-ти осіб) - 9,500 фунтів! Мабуть серам сильно бабло стало потрібне...
Так що можливості по відстежуванню всяких цікавинок зі світу Telco 2.0 тепер для "пересічних маленьких українців" стали вкрай обмежені :(. "Идет охота на волков, идет охота..." /(С) В. Висоцький/
Після такої преамбули зверну увагу читачів на один момент.
Останній Telco 2.0 Executive Brainstorm показав, що серед різних важливих та актуальних питань особливої [практичної] ваги набирає питання управління даними про клієнтів телко-операторів (Subscriber Data Management, SDM). Справедливості ради слід завважити, що STL Partners разом зі всією Telco 2.0 Ініціативою відслідковують і так чи інакше займаються цією темою ще з 2006 року. Минулого року я також звертав увагу на цю область в статті "Деякі думки щодо монетизації даних про клієнтів, котрими володіє оператор/ISP". Видно кантора STL Partners неслабо розвивається і має можливість залучати все більше і більше експертів для розробки та активізації різних напрямків Telco 2.0 World.
Ну, і в цьому місяці на Telco 2.0 блозі була опублікована досить цікава стаття "Subscriber Data: The smarter way to use it" Пола Мегеллі (Paul Magelli), аналітика відповідного профілю (Head of Subscriber Data Management at Nokia Siemens Networks) стосовно теми управління клієнтськими даними. Рекомендую прочитати її в оригіналі. Тут я лише схематично накидаю найважливіші тези даної статті. Отже, її автор зокрема говорить про наступне:

Преамбула
Враховуючи світові тенденції бурхливого розвитку клієнтських broadband-підключень та високий рівень конкуренції між CSP (communications service providers) надзвичайно важливим механізмом конкурентної боротьби стає врахування індивідуальних уподобань кожного клієнта. На даний момент оператори, особливо мобільні, вже багато чого знають про своїх клієнтів (володіють різноманітною інформацією про нього). Ці дані про клієнта є не лише з розряду "хто вони є", але й інші дані з клієнтських профайлів: на які сервіси клієнт підписаний, скільки часу витрачає на користування тим, чи іншим сервісом, коли і з якого місця користується тим, чи іншим сервісом і т.п.. Небагато інших галузей промисловості можуть похвалитися такою детальною "інсайдерською" інформацією про своїх клієнтів. На порядку денному стоїть питання максимально ефективного використання такої інформації.

Необхідно відійти від старої структури [БД]
Проблема полягає в тому, що історично так склалося, що в операторів різна інформація про клієнтів розкидана по багатьом різним БД та різноманітним "ничкам" типу Excel'івських таблиць, текстових файлів, паперів в шухлядах столів і т.д., котрі "живуть" на старих платформах (хард та софт) систем управління даними. З роками операторська інфраструктура (прикладні програми та БД) розвивалися, реструктувалися і на даний час спостерігається картина, коли кожна прикладна програма збирає окремі дані чисто "для себе". Класичний CSP сьогодні має сотні таких "ничок", баз та "базочок" даних, об'єм котрих перманентно зростає зі швидкістю приблизно 10%-20% на рік.
Далі в статті говориться що саме погано в цій ситуації: збитковість даних (бо часто дані дублюються), надзвичайна складність обробки даних (їх складно витягнути та об'єднати зі стількох БД. А ще й не завжди відомо яка БД які конкретно поля містить і які з них коли обновлюються) і т.д.. Висновок: ефективне управління даними в такій ситуації практично неможливе, тому CSP, зважаючи на ціну перебудови всієї структури управління даними, як правило махають рукою і маємо ситуацію, при якій теоретично надзвичайно корисна інформація залишається лежати без діла.
Дані опитування, проведені Nokia-Siemens, говорять про те, що більше половини з опитаних операторів скаржаться на неможливість використання даних про своїх користувачів з причини поганої організації інфраструктури управління даними. І абсолютна більшість нарікає на повільну обробку таких даних. 83% CSP стверджує, що обробка цих даних в режимі real time є критичною для необхідного перманентного росту знань оператора про потреби своїх користувачів (customer experience). І лише 14% опитаних говорять, що володіють необхідними механізмами такого real time аналізу.
Тобто, центральне питання в такій ситуації - це консолідація всіх даних (якими вже володіє оператор) з клієнтських профайлів, "ничок" та ін. в зручну для наступного аналізу структуру. Виходячи з вищесказаного, актуальною є пропозиція уніфікованої real time SDM платформи, з відкритими інтерфейсами та високою надійністю функціонування. Переваги такої платформи, заснованої на єдиній консолідованій БД, до якої здатні звертатися різні прикладні програми в режимі real time, з точки зору операторів полягають в зниженні затрат (капітальних та операційних) на обробку даних, забезпеченні стабільного росту операторського customer experience і пришвидшенні випуску на ринок нових продуктів та сервісів.

Підтримка двонаправленої операторської бізнес-моделі
Імплементація вищезгаданої уніфікованої real time SDM платформи дозволить оператору не лише удосконалювати свої ринкові пропозиції (продуктові лінійки), але й створювати абсолютно нові джерела доходів, забезпечуючи технічну підтримку та доступ до даних про своїх користувачів (за допомогою повністю відкритих інтерфейсів доступу) третім сторонам з різних секторів індустрії, завдяки чому останні можуть удосконалювати свої власні ринкові пропозиції (продукти) для своїх клієнтів. Прикладом такої вигідної взаємодії з операторами можуть бути банки, контакт-центри та інші компанії, продукти яких засновані на кількостях хвилин, повідомлень, чи мегабайтів.
Далі в оригінальній статті наводяться два конкретні приклади, перший з яких демонструє вигідність співпраці оператора та банку з точки зору кінцевого клієнта, а другий - вигода самого оператора від підвищення рівня лояльності клієнтів (customer loyalty), котрий в свою чергу став можливим завдяки обізнаності оператора щодо потреб кожного конкретного клієнта.

Питання identity management
В статті-першоджерелі відзначається вкрай важлива роль identity management практично у всіх аспектах роботи з клієнськими профайлами. Так чи інакше identity management керує забезпеченням подачі сервісу чи послуги кінцевому споживачу, стартом сервісної сесії, лінкуванням та інтеграцією ідентифікаційних клієнських даних в Інтернет-сервіси.
Забезпечення identity management на належому рівні може виявитись надзвичайно складним з точки зору кінцевих клієнтів, проте одночасно воно надає прекрасні бізнес-перспективи для операторів. Прикладом можуть бути механізми identity management, засновані, наприклад, на мобільних пристроях клієнтів, чи їх IP-адрес. При цьому оператор може виконувати одночасно роль надійного (trusted) партнера і шлюза в онлайнові сервіси третіх сторін.
Наступною прекрасною перспективою CSP може бути гарантування приватності особистих даних користувачів на основі спеціально розроблених та запропонованих політик доступу та передачі даних. При цьому CSP обов'язково мусять враховувати локальне законодавство та місцеві культурні традиції.

На завершення автор статті говорить, що можливості, котрі оператори здатні отримати від правильно вибудованих механізмів управління даними про користувачів, практично безмежні. В чому я з ним безумовно солідарний :).

пʼятницю, 19 червня 2009 р.

Зробили мені сьогодні друзі цікавий подарунок на ДН

Сабдж :). Типу увіковічнять мене на Марсі в історії земної цивілізації :)))
Класний та оригінальний подарунок, чи не правда?
Щиро вдячний колегам-друзям з київського ЦО "Інкома" (особливо Колі Підкалюку - це його ідея була)!

неділю, 14 червня 2009 р.

Шкідливі харчові добавки (таблиця)


Натрапив на запис в одному із ЖЖ.
Подумав, що варто передрукувати цю таблицю, оскільки її користь для нашого здоров'я важко переоцінити.
Рекомендую роздрукувати і брати з собою під час походу за продуктами (наприклад, до супермаркетів). Особливо під час вибору дитячого харчування, оскільки діти особливо вразливі до всякої хімічної зарази, чим нас накачує сучасна цивілізація.

Не знаю хто як відноситься до цього питання (і, звичайно, не збираюсь нікому нічого нав'язувати), але мій синочок, котрому вже виповнилося 4,5 роки, ще не знає що таке кока/пепсі-кола, чіпси, біг-мак та інша подібна гидота.

суботу, 13 червня 2009 р.

Комерційна пропозиція, пов'язана з продажами інноваційних телекомунікаційних послуг

Сабдж.
Недавно зустрічався зі старим знайомим, котрий працює на посаді комерційного директора телекомунікаційного оператора "Атлантіс" (далі просто "А"). Він підписав великий договір з мобільним оператором "Астеліт" (торгова марка "Life :)") щодо дилерства всіх послуг останнього.
Окрім того, оператор "А" має свою розробку (образно кажучи, багатофункціональний PBX на базі ПЗ Asterisk, встановленого на мініатюрний промисловий комп'ютер), котру хоче паралельно продавати (зі всім функціоналом, розбитим на продукти), встановлюючи його на базі мережевої інфраструктури мобільного оператора "Life :)". Цей РВХ зокрема має функціонал VoIP/SIP/FMC (fixed-mobile convergence), але заточений виключно під надання базових (тобто голосових) послуг. Без всякої передачі даних etc.
Рішення призначене для сегменту SMB (small-medium business), але є варіанти і для enterprise. Управління, конфігурування та статистика/біллінг здійснюється централізовано з одного центру.
Тепер про найцікавіше: оператор "А" готовий ділитися баблом, отриманим від мобільного оператора "Life :)". Зокрема (увага!) готовий ділитися баблом, отриманим від мобільного оператора "Life :)" за трафік, котрий проходитиме через проданий та встановлений цей РВХ.
Мені в розмові був навіть названий процент. Оскільки оператор "А" згідно генеральної угоди з мобільним оператором "Life :)" отримує 30% від вартості трафіку мобільного оператора "Life :)", котрий проходитиме через РВХ, то він готовий віддати 15% (половину) за трафік, котрий проходитиме через встановлений/проданий дилером РВХ (комісійні дилеру за сам продаж РВХ сюди не входить, а обумовлюється окремо). Грубо кажучи, якщо регіональний дилер продав за місяць два РВХ, то його комісійні в наступному місяці складатимуть:
  1. Одноразова виплата: відрахування від вартості самих РВХ (я ще не знаю скільки це буде в абсолютних цифрах)
  2. Щомісячні виплати: 15% від вартості всього трафіку, котрий пройде через ці РВХ. Вартість кожного виду трафіку обраховується згідно тарифів мобільного оператора "Life :)"
Позавчора мені мій знайомий прислав невеликий кейс (див. малюнок нижче), який наочно пояснює потенціальну вигоду клієнта від придбання цього рішення (на базі РВХ).
Все необхідне навчання/курси проводиться в Києві, на протязі 4-х днів, безкоштовно для "курсантів", на базі оператора "Life :)" та оператора "А" (три дні "натаскує" "Life :)", один день - оператор "А").

Imho непогана (як для України) "антикризова" пропозиція. По ідеї має суттєво скоротити одноразові витрати потенціального клієнта.
Кого зацікавить дана шняга - welcome to me through e-mail. Розкажу детальніше :).

пʼятницю, 12 червня 2009 р.

Чудове старе прислів'я!

Попався на очі сабдж.
Посієш поступок - пожнеш звичку; посієш звичку - пожнеш характер; посієш характер - пожнеш долю /(С) Unknown/
Це прислів'я дуже добре корелює з повчанням героїні однієї з повістей С.Алєксєєва, котра виступала в ролі інструктора іншого героя повісті - розвідника дальньої (глибинної) розвідки. А саме - допомагала вжитися останньому в роль третьої особи. І коли розвідник, перебуваючи наодинці із собою, здійснив якийсь дрібний поступок, нехарактерний тій третій особі, то інструктор зробила йому зауваження, на яке той відмахнувся, буцімто "це ж дрібниця, котра не має жодного значення! Окрім того я в кімнаті був сам". Відповідь інструкторші була приблизно наступна: "В нашій, та й не тільки в нашій, професії немає і бути не може дрібниць. Насправді дрібниці є головними та вирішальними. Дрібниці приводять до формування характеру - це по-перше. А по-друге якраз на дрібницях як правило і "сиплються". Бо за "серйозними вчинками" ще якось слідкують, а на дрібниці не звертають уваги, що приводить до катастрофічних та незворотніх наслідків".

На днях побували скромним колективом в Рівненському зоопарку :)

Власне сабдж. 6-го червня. Разом із своїм синочком Андрійком та друзями (Сашком та його гьорлфрендою Ірою :). Побродили, втикаючи на звірят та гадів, випили по 2 бляшанки пива, постріляли в тирі зі старих як світ і роздовбаних "воздушок", покатали Андрія на каруселях та інших атракціонах, купили йому велику надувну кульку (котра шикарно та голосно вибухнула на зворотньому шляху в маршрутці), під кінець завалились в зоопарківську кафешку і ковтнули ще по 100 горілочки під батери з червоною ікрою, ну а потім нарешті роз'їхались по хатах.
Окрім, власне, території зоо відвідали ще "Верховну Раду" - окреме приміщення з тераріумами та серпентаріями. Там окремий вхід, як і належить Верховній Раді, і слід купляти окремі квитки, щоби подивитися на "депутатів". Нижче увазі читачів пропонується невелика фотосесія (деякі фотки з "Верховної Ради" робилися через брудне скло, тому їх якість "не дуже", звиняйте).

Ондатро та живі шашлики 8-)

Самочка льови зі шматком м'яса (кілограмів на два мабуть) на кігті, і мій Андрійко на фоні кемела.

Рись. Елегантна, шикарна і кльова рись.
"Все совсем как у Бианки, только очень страшно нах,
И все белки на деревьях при погонах и штанах" /(С)/

Кобилко. Вірніше, кінь Пржевальського, котрий жує рельсу (я вже про нього писав ось тут), соррі, травинку :). Він же посміхається (задоволений після того, як пожував).

Архаровець та Андрюха в тіні дерев (Андрюха сфотканий здалека, ми якраз з Сашком та Ірою пиво за столиком пили).

Лама - живий багатофункціональний девайс індіанців, котрі проживають на території гірської системи Анд (Чилі, Болівія, Еквадор, Аргентина etc).

Велика амурська кісо. Там не ввійшло в кадр її тигреня (на лівій фотці в лівому нижньому куті тільки трішки лапу видно), річницю народження котрого святкували в зоопарку цієї весни (здається). Тоді якусь програму непогану для малечі придумали та організували. Ті, хто був, говорили, що досить непогано та цікаво було.

Дві не менш кльові, проте за розмірами менші, кісо: пантера (чорна, спить) та леопьорд.
Леопьорд мені сподобався особливо (бо пантера постійно харю топила, як той дємбєль, і ні разу навіть не поворухнулася, не говорячи вже про муркання :)).


А це прикольні великі дикі коти під назвою коти-сервали. В натурі великі! На фотці добре не видно, але реально вони ненабагато менші за гепардів. Пам'ятаю також, що на табличці з кліткою було написано, що жеруть вони все підряд, аж до невеликих антилоп включно! І ніразу не вегетаріанці. Наш зоопарк їх тільки недавно отримав від когось (по обміну, здається, а може в подарунок - не пам'ятаю).

Прекрасний та вихований гриф (мені він чомусь завжди нагадував або інтелігентного власника похоронного бюро, або елегантного диригента симфонічного оркестру) та не менш солідний пугач (запросто своїми баньками вночі може налякати не лише дитину. А ще як пугукне щось - то просто ховайся... :)).

Ггггг. Добре розвиваюча уяву дитяча гра "полічи лемурів" (ми всі так і не змогли точно порахувати скільки їх там є в тому клубку, котрий до того ж постійно ворушився) та артист-пелікан (нє, ну натюрліх спеціально позує на камеру, ото вже Боярський...)

Вийшли з основної території зоо і забезпечили Андрія атракціонами (ота зелена кулька і вибухнула в маршрутці :)):

Ну і, придбавши квитки, пішли у "Верховну Раду". Відразу наткнулися на алігаторів (чи може кайманів - не пам'ятаю) та купу різних зміюк: від удавів, пітонів та анаконд до отруйних королівських гадюк.


Ну а далі вже фоткав все підряд: тортіллу, ігуан, ще якихось прикольних ящірок, лемурів в солярії, королівського чорного скорпіона, тарганів-янкесів та ін.. Тут викладую лише частину з цих фоток.



А це, до речі, дві різні мангусти (підвид мангусти-сурікати :). Одна тащиться під лампою - (солярій собі влаштувала - мабуть самець. Я ще придивлявся, чи нема там поряд з ним 0,5 якого-небудь "Старопрамена"), а друга якраз рисувалась на камеру і намагалась щось у нас випросити - 100% самка.

Ну і наостанок, як вже й писав, зайшли в "зоогендель" на 100 грамів горілки з батерами із червоною ікрою 8-).

А вже після такого аперитиву розбрелися собі по домівках.