субота, 21 квітня 2018 р.

Лікування раку (було: метод Клімчука)


В продовження теми боротьби з раковими захворюваннями за методом п. Миколи Климчука (багато людей звертається до нього у вигляді шансу останньої надії) хочу висловити власну думку. Кожен, звісно, може поділяти її, або ні. Це справа індивідуальна.

На превеликий жаль ця чаша (онкологічна хвороба) не минула й мою родину.

Тому послухайте про наш досвід, який в значній мірі базується на досвіді колишнього онкохворого, лікаря за професією, котрого у свій час фактично “списали із життя”, прогнозуючи йому не більше 2-3 МІСЯЦІВ життя. В результаті той лікар живе вже 22-й рік. І без будь-яких прикрас поділився своїм досвідом з нами. Ми йому слідуємо і підтверджуємо ефективність.

Отож.

Преамбула:
ЛИШЕ ШВИДКІ, РІШУЧІ ТА КАРДИНАЛЬНІ ДІЇ ТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ ДАЮТЬ НЕПОГАНИЙ ШАНС НА ПОВНЕ ОДУЖАННЯ!
Усі інші ("народні", гомеопатичні та ін.) методи можуть виступати лише як допоміжні. І то треба чітко знати що з чим поєднувати, а не приймати все підряд. Це вельми важливо! Наприклад, традиційна медицина забороняє прийом будь-яких медикаментів в проміжку між сеансами "хімії". Окрім звичайного домашнього ХРІНУ в різних варіантах (переважно клізми). То ми підтверджуємо це. Це реально дієво. Але кожен організм дуже індивідуальний, особливо в екстремальних обставинах (хвороба) - завжди пам'ятайте про це. Завжди!

1. Не гоніться за дорогущими клініками. Там з вас лише тупо викачають бабло. Нехай краще з ахмєтових-фірташів-вальцманів його викачують. В них воно є. А нам, простим смертним, цілком достатньо попасти до ДОБРОГО спеціаліста-онколога в найближчому онкодиспансері. Він вас направить на купу досліджень, а потім скаже що робити. Ми спочатку звернулися в ізраїльську клініку (філія в Києві), потім у Львівський онкоцентр, а зупинилися на місцевому Рівненському онкодиспансері, попавши до професора медичних наук, завідуючого проктологічним відділенням. І він зараз "веде" хворобу моєї дружини. Починаючи від першої консультації, попередніх протоколів хіміотерапії, оперативного втручання, післяопераційного відновлення (якраз зараз проходить). І ми ДУЖЕ раді, що попали саме до нього. Це лікар, спеціаліст своєї справи, КОТРИЙ ВНУШАЄ ГЛИБОКЕ ДОВІР'Я. А це надзвичайно важливо для того психологічного стану, в якому перебуває хворий.

2. Щодо діагностичних досліджень...
Вам потрібна ТОТАЛЬНА, ЩОНАЙДЕТАЛЬНІША ДІАГНОСТИКА ВСЬОГО ОРГАНІЗМУ (в будь-якому хорошому діагностичному центрі, чи профільних лабораторіях). Ніяких дій до отримання повної картини стану організму! Ще раз - НІЯКИХ ДІЙ ДОКИ ПОВНІСТЮ НЕ БУДЕ ОБСТЕЖЕНИЙ УВЕСЬ ОРГАНІЗМ ХВОРОГО!
Тобто, аналізи, колоноскопія, ентероскопія, КТ, УЗІ, рентгени і т.і. всього що лише можна. І розшифровка досліджень має проводитися ДОБРИМИ відповідними лікарями, а не ХЗ ким... хоча спробуй нині ще знайти того доброго лікаря, коли навколо одні посередності :(
Суть в тому, щоби не лишати необстеженим ЖОДЕН квадратний сантиметр організму. Бо ця падла (онкохвороба) може причаїтися будь-де! В будь-якій внутрішній складці організму! І сидить там немов рак в норі, й метастазує. Звідси й назва хвороби.
Приклад - в моєї дружини лише під час другої операції знайшли джерело раку - пухлина на задньочеревній стінці 12-палої кишки. І вона не проглядалася ніякими попередніми методиками діагностики. Кваліфіковані лікарі, вивчаючи КТ, гадали що то просто збільшені лімфовузли.

3. Після того як поробили усі обстеження повертаєтеся до того доброго профільного лікаря-онколога, котрий вже на основі діагностики організму без всяких недомовок здатен сказати що робити далі. ОБОВ'ЯЗКОВО дайте йому зрозуміти, що ви психологічно готові ДО БУДЬ-ЯКОЇ операції з БУДЬ-ЯКИМ ризиком для життя! А то часто вони не наважуються сказати про це хворому і "стандартно" назначають хімію, чи опромінення. Боячись реакції пацієнта на правду і слово "важка операція без гарантій".

4. Тобто, ПОГОДЖУЙТЕСЬ БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ СУМНІВІВ НА БУДЬ-ЯКУ ОПЕРАЦІЮ, котру вам запропонує ДОБРИЙ спеціаліст-онколог! Це єдиний ваш шанс.

5. Збирайте гроші :(. Для інформації - кожен післяопераційний день лікування моєї дружини (без вартості операції, винагороди персоналу і т.д. - ЛИШЕ ЛІКИ!) обходиться від 450 (всього 2 рази таке було) до 1100 грн. Кожного ранку лікар після огляду складає список необхідного на добу, вручає вам цей список, ви йдете в аптеку, купуєте це все і приносите назад в палату.
Один курс хіміотерапії коштував спочатку 3800 грн, а потім 4800 грн. Дружина 4 (2+2) таких курси прийняла. І після загоєння хірургічних ран буде приймати ще. І я впевнений що до того часу цей курс хімії стане ще дорожчим :(

Оце такий наш власний непростий досвід.

Але попри все МИ УСІ БЕЗУМОВНО ВІРИМО В ПОВНЕ ОДУЖАННЯ! Бо є УСІ підстави.
Складаємо плани майбутніх подорожей, згадуємо минулі зустрічі з друзями, жваво обговорюємо сімейні справи, жартуємо.. І ЩИРО МОЛИМОСь-МОЛИМОСЬ-МОЛИМОСЬ.

Тому щиро бажаю усім НЕЗДОЛАННОГО ОПТИМІЗМУ, НЕПОХИТНОЇ ВІРИ В ОДУЖАННЯ, ВІТЕР ПЕРЕМІН (після одужання ви точно станете іншими. Геть усі).

Матінка Божа не омине ваші молитви, маолитви ваших друзів, рідних та близьких. Вона обовязково прислухається до них і попросить Бога за ваше здоров'я.

Тримайтеся і вірте.
Онко - це не вирок! Онко - це випробування. Важке, звісно.. Але Бог ніколи не дає випробування важче, аніж людина може витримати.
Не здавайтеся! Боріться навіть коли буде ДУЖЕ ВАЖКО і опускатимуться руки (а такі моменти будуть - по собі знаємо). Гоніть погані думки ГЕТЬ!
Не дозволяйте знайомим та родичам вас жаліти! Тим більше ридати в трубку, чи при зустрічі! Рішуче давайте відсіч усім проявам декадансу :)
Лише позитив! Лише доброзичлива підтримка з усмішкою! Лише так!

Всього вам доброго.

І ще раз - не втрачайте час. Робіть все швидко й рішуче.

"Все, що не вбиває нас, робить нас сильнішими" /(C)/

32 висновки до 32-х років

32 висновки до 32 років
(Взято на просторах Інтернету. Переклад з нарєчія вільний)

1. Страшно буває усім. І красивим, і талановитим, і розумним, і везучим. Страшно починати нове. Страшно виходити зі звичної зони комфорту. Страшно ризикувати. Робити щось, до чого ще не звик, також страшно. Страшно за близьких. За свою бізнесову справу. За життя своє страшно (коли доля притисне). Звісно, дуже страшно в бою, перед складною хірургічною операцією. І ще багато коли страшно. Страх буде й надалі. Скільки б не було досвіду, практики, впевненості, визнання, грошей, таланту, але кожен раз замахуючись на нову висоту, кожен раз виходячи на сцену, кожен раз, думаючи про близьких - в тій чи іншій мірі буде присутній страх. АЛЕ ЦЕ НОРМАЛЬНО! Це означає, що ти ще живий. І значить, потрібно йти вперед. Крізь страх. Поставивши його під контроль, а не намагатися повністю його позбутися.

2. Життя без змін не існує. Стабільність ілюзорна. Ми постійно перебуваємо в русі. Ми постійно міняємося і зовні, і внутрішньо, ці процеси не припиняються ні на секунду. І секунда, як міра часу, часто навіть завелика. Процеси йдуть кожну мить. Це безліч секунд. Питання «Змінюватися, чи не змінюватися?» перед розсудливою ​​людиною стояти не може. Тільки: «Чи маю я відношення до цих змін і в якій мірі?»

3. "Швидко - це повільно, але без пауз (японське прислів'я)". Не потрібно швидко, інтенсивно, круто, дуже потужно. Достатньо всього лише регулярно. Найголовніше - стабільно тримати ритм. По трішечки, але з регулярною послідовністю. А через якийсь час, з боку, це буде виглядати, як швидко, інтенсивно, круто і дуже потужно.

4. Створювати більше, ніж споживати. Інакше - регулярний депресняк. Безпросвітне життя споживача витіювато сплітається в когнитивно-дисонансний висновок: «Все добре, але нічого хорошого». Людина повинна щось робити. Добровільно і люблячи. Це формула її душевного здоров'я. А нагородою буде єдиноможливий спосіб отримувати задоволення від споживання, причому друге не руйнуватиме перше. Можна вважати цей процес здоровим психічним метаболізмом.

5. Сьогодні - це те, що ти робив і думав вчора, а завтра - це те, що ти робиш і думаєш сьогодні. Цю фразу потрібно повторювати, як мантру до тих пір, поки не дійде, що твої батьки не мають відношення до твоїх дорослих проблем. Принаймі вони не винні, що нІкому змінити платівку в твоїй голові, яка заїла з дитинства.

6. Жодних гарантій не існує. Це базове правило світобудови, через яке потрібно пропускати всі свої рішення і плани.

7. Епоха сакральних знань, які можуть щось змінити, закінчена. Настала ера інформаційної гігієни. Уже кілька років знання не є головною валютою в питанні досягнень і будь-якого осмисленого існування. Інтернет їх девальвував своєю доступністю. На зміну прийшла концентрація. Здатність втримувати увагу на завданні і не розмивати інтерес - ось нинішня "фішка" успішності. А ця навичка знаходиться в прямій залежності від інформаційного шуму, який заполонив сьогодні увесь ефір. Чим більше словесного сміття навколо - тим слабшає фокус уваги. Чим більше чужих думок, тим тихіший власний голос. Постійне перебування в інтернет-потоці атрофує здатність до самоусвідомлення, підміняючи ЗМІСТ розмовами та концепціями про те, що ним є.

8. Радість і задоволення - не одне й те саме. Ми ніколи не отримуємо радості від шоколадного торта, фужера вина або сигаретки. Ми не отримуємо радості від нових чобіт або парфумів. В цьому випадку ми отримуємо задоволення. А задоволення - зовсім інша хімія [процесів організму], аніж при відчутті радості. Природа задоволення дуже швидкоплинна і нерозривно пов'язана з наступною незадоволеністю, нудьгою, перенасиченістю і бажанням нової порції. Не страшно відмовити собі в задоволеннях, страшно буде не пізнати радість.

9. Страждання існують. Будда все-таки мав рацію. Страждання існують. Страждають всі. І ті, у кого нічого немає, і ті, у кого є все. А хто конкретно в цю хвилину не страждає, страждатиме в наступну, як тільки зміниться курс долара, відбудеться теракт, отримає відповідь, що його не люблять, побачить брудний під'їзд, не дочекається відповіді на повідомлення, не отримає грошей або з будь-якої іншої причини. Страждання існують. І завжди без приводу, якщо згадати фінал будь-якої людської істоти.

10. Бути щасливими можуть не всі. Чи кожна людина може бути щасливою? Так, звісно! Але це в теорії. На практиці стабільно щасливими, тобто спокійними, врівноваженими, милостивими, якщо хочете, можуть бути тільки ті, кому доступна дисципліна розуму. Чий розум здатний (натренований) не смикатися через кожен привід, котрі його оточують. Хто здатний залишатися в радісній рівновазі не тільки в життєвий штиль, але і в бурі неприємних ситуацій. В іншому випадку будь-яка дрібна подряпина на твоєму авто буде викидати тебе в біль, роздратування і тривогу. І це всього лише якась машина, а є ж ситуації і більш серйозні. Щасливим такий загнаний розум, котрий реагує на будь-яку подію, можна назвати лише в статусі Інстаграма.

11. Радість - це рівновага розуму. Якби хтось сказав це мені років 5 тому, я б покрутила пальцем біля скроні. Коли ти вдень і вночі мрієш про велику світлу любов, дружну сім'ю, цікаву прибуткову справу, можливість працювати на себе, а не на іншого, насичене подорожами життя, здається, що ти маєш якісь уявлення про радість, як мінімум про власну. Так - ти зараз багато в чому не задоволений, так - щось може вивести тебе з себе, так - ти страждаєш. Це зрозуміло. Але ти знаєш до чого прагнути. Ти знаєш, де твоя відчутна нев'януча радість, насолоджуючись своїми неймовірно привабливими мріями. Радість - це стан повного врівноваженого спокою розуму, який досягається при звільненні від сліпих (автоматичних) реакцій цього самого розуму. Здоровий, можливо єдиний, спосіб пізнати (і розвивати) такий стан в дорослому віці - це глибока медитація спостереження.

12. Фрукти - не кислотна, а лужна їжа. Якщо по-науковому - свіжі стиглі фрукти і майже всі овочі викликають в організмі лужну реакцію і допомагають нейтралізувати надлишок кислоти в ньому, а крохмаль, цукор, м'ясопродукти, жири, масла, молочна продукція, навпаки, організм окислює. Повний опис є в таблиці Н. Уокера і Р. Поупа (Гугл в допомогу).

13. «Моє тіло саме знає, що йому краще» - одна з найбільш підступних пасток розуму. Тіло алкоголіка хоче випити, тіло курця мріє про сигаретку, наше тіло жадає шоколаду і картоплі-фрі. Про яке «краще знає» всі говорять!? Як розум живе автоматичними реакціями, не даючи людині робити елементарні зрушення в своєму житті, так і тіло підпорядковується звичкам і хаотичним імпульсам жадання.

14. Харчування впливає не тільки на наше тіло, а й на нашу свідомість. Подібно алкоголю, який помітно змінює нашу свідомість, притупляючи його, деякі продукти несуть схожий ефект, але в менш вираженій і часто неусвідомлюваної формі. Їжа може уповільнювати і розфокусовувати розум, послаблюючи контроль, силу усвідомленості і ясність сприйняття. Злегка «затуманений» стан стає рівнем норми, дозволяючи людині забути, що означає легкість і ясність насправді. Найбільш «вільна» їжа - це свіжі овочі та фрукти, а також рослинна їжа і злаки, приготовані простим способом з мінімальним вмістом олії, приправ і солі.

15. Грошей потрібно стільки, щоб про них не думати. Гроші не вирішують головне питання людства - вони не роблять свого власника щасливим. Але можливість про них не думати, як мінімум в побуті, істотно вивільняє енергію для інших процесів.

16. Ми всі схожі набагато більше, аніж різні. Значення особистої унікальності сильно перебільшене і не дає нам швидко вирішувати свої проблеми. Всі відповіді і рішення давно існують, а зацикленість на власній неповторності не дає людині засунути своє его туди, де йому було б корисно завжди перебувати і без перешкод сприймати навколишню реальність з усіма відповідями і підказками.

17. Залежність лікується тільки 100% відмовою. Не можна випити один фужер вина, якщо ти алкоголік. Не можна іноді покурювати, якщо намагаєшся покинути. Тебе буде крутити постійно. Злети і падіння. Зриви. У питаннях психоенергетичних «гачків» немає напівтонів. І це правило є непорушним для залежностей всіх типів.

18. Стану внутрішньої 100%-ї готовності до змін не існує. Ми ніколи не буваємо на 100% готові до поворотів і змін. Завжди є вагомі «але» і приводи трохи відкласти рішення та поступки до більш сприятливої ​​ситуації. Марно чекати однозначної внутрішньої згоди, потрібно вирішувати, спираючи скоріш на «вже пора», ніж на ефемерну повну готовність.

19. Життя - це книга, перші розділи якої були написані не тобою. Наступні - найчастіше теж.
Ми складаємося з точок зору і моделей оточуючого нас світу, а світ цей - не абстрактна планета Земля, а цілком конкретний під'їзд, офіс, будинок - місце, де ми проводимо час. Це друзі, колеги, батьки, продавці в магазині, з якими стикаєшся щовечора. Це стрічка в соціальних мережах і так звані "друзі" у Фейсбуці. Ми вбираємо погляди, позиції, точки зору просто автоматично, ми вдихаємо їх з повітрям і стаємо такими ж, або навпаки - протилежними, що теж є автоматичним моментом заперечення. У дитинстві цей процес повністю некерований. Суть нашої особистості по цеглинках будували інші люди і усвідомлений батьківський внесок (якщо він взагалі був) там далеко не є визначальним. Те, що ми вважаємо собою і те, що треба боятися втратити за версією деяких психологів, - всього лише в тій чи іншій мірі красоти мозаїки від нашого оточення. Насправді втрачати нІчого. По-моєму, це чудова новина. Можна перекроїти все в будь-яку сторону.

20. Результат - це кількість спроб, а не один влучний постріл. І точно не сліпа удача при довгостроковій перспективі.

21. Те, що тобі допомагало на якомусь одному етапі може виявитися гальмом для переходу на наступний. Здатність до кардинальних змін характеризується можливістю відмовлятися. Але не тільки від того, що тобі заважає. Часом дуже важливо відмовитися від того, що тобі допомагало в минулому. Простий приклад: правила малого бізнесу не працюють в середньому. Розвиватися без відмови від частини з них, нехай навіть вони були визначальними у вчорашніх процесах, - неможливо. Те саме і з людською особистістю, її установками, планами.

22. За зоною комфорту знаходиться зона дискомфорту. А не коробка шоколадних цукерок.

23. Життя без мети не існує. Також, як і стану без перемін. Питання лише в тому: ставиш ти ці цілі сам, усвідомлено, чи віддаєш на відкуп інстинктам (неусвідомленим цілям).

24. Ліні - не існує. Є нелюбі заняття, нестача енергії і відсутність масштабного бачення, щоб захоплювало дух від перспектив. А сама лінь відсутня.

25. Себе неможливо знайти, себе можна тільки створити. Шукати нІчого й нІкого. Ти завжди є тут і зараз. А твій шлях - це те, що у тебе під ногами в дану конкретну секунду, не більше того. Той самий «свій» шлях відрізняється від того, чим він не є тільки фактом усвідомленості йдучого, який прокладає нехай і невеликі, але цілком відчутні цілі. Коли ці цілі визначають інші люди, або вони з'являються хаотично через слово «повинен» - ніякого шляху немає, є набір різношерстих хаотичних епізодів.

26. Алкоголь не потрібен. Взагалі.

27. Нереалізований потенціал заподіює біль. І марно ховатися від цього факту в обраний рівень комфорту, або красиві філософські концепції (в ті ж історії про жіночність, материнство та інше). За кожен талант з нас спитають.

28. Банки повинні платити тобі, а не ти їм. Це єдино можливе фінансове здоров'я. Ніколи ніколи ніколи не варто купувати те, на що не напрацював. Ніколи. Якщо, звісно, мрієш про серйозні зміни. Ми платимо банку не тільки грошима, а й своєю вільною енергією. Простору для ризику і авантюрних зрушень практично не залишається. Прорив з такого стану (особливо на новий фінансовий рівень) навряд чи можливий.

29. Дві здатності, якими потрібно оволодіти, якомога раніше: вміння напружуватися і вміння розслаблятися.
Будь-який рух вимагає напруги сил в той чи інший момент. Якщо йти на нього знехотя, "з-під палки" - буде витрачатися в два рази більше енергії. Частина на саме зусилля, решта - на психічну напругу. На внутрішню боротьбу. Звідси необхідність навчитися напружуватися за бажанням, полюбити своє зусилля. Якщо напружуватися добровільно, бачачи в цьому виключно позитивний аспект - кількість витрачених сил скоротиться в рази. Виходитиме більше і легше. А вміння розслаблятися - приймати реальність такою яка вона є, відпускати власні очікування, розв'язуючи внутрішні вузли і знімаючи тілесну напругу - друге крило, без якого на одному напруженні далеко не заїдеш.

30. Дві відповіді, яким потрібно навчитися якомога раніше: «Так» і «Ні». Говорити «Так» ситуаціям і людям не дивлячись на відсутність гарантій, відсутність повної внутрішньої готовності і на різні зовнішні обставини. І говорити «Ні» в першу чергу самому собі - своїм слабкостям, страхам і внутрішньої розбещеності. І лише наостанок - іншим людям.

31. Круті штуки відрізняються від просто хороших здатністю людини забувати про себе в момент їх творіння. Творець відрізняється від людини, яка щось непогано робить тим, що ставить справу вище себе, розчиняючи в процесі своє его. І робить це усвідомлено і з любов"ю, а не з відсутності вибору, чи почуття обов'язку. Так один маркетолог може бути істинним музикантом в професії, а інший музикант так на все життя і залишається просто тим, хто має справу з музикою.

32. Кожен знак на шляху завжди має мінімум три тлумачення:
    а. Чи це дійсно знак?
    б. Може ти просто мариш і притягаєш факти за вуха?
    в. А може це випробування (явище протилежне знаку)? - тобто спроба відвести від обраного шляху, як перевірка щирості твого рішення і сили наміру.

пʼятниця, 23 березня 2018 р.

Троє друзів-волонтерів

Знайшов дану фотку в надрах архіву... Тоді ми здійснили капітальний вояж по зоні: майже від Волновахи (26 км від неї були) через Адіївку і до Щастя, провідавши (і відвізши "ніштяків") наших друзів-воїнів із "Айдару" та чималої кількості підрозділів ЗСУ.

пʼятниця, 27 жовтня 2017 р.

Цікава стаття про те якою реально була папська інквізиція

Ось ще й такий є погляд на дану тему.
Давно (десь в кінці 90-х) я читав про інквізицію щось подібне. І хотів зберегти цю думку, але десь провтикав. І ось знову знайшов.
Вважаю, що даний підхід повністю заслуговує на увагу. І як мінімум абсолютно нічим не гірший від "устаканених" поглядів (що інквізиція - це був лютий, атомний капець).

неділя, 20 серпня 2017 р.

Порвало душу :(

Однокласники

- Прівєєєєєєт))))
- Привіт.
- Ну? Как дєла?
- Нормально все, як бачиш...
- Нє удівльон? Откуда я?)))
- З вагону, не інакше...
- Да, да с вокзала! А тут ти )))
  Ну встрєча, вот так встрєча! )))
- Послухай... Мені час іти.
  Давай може на вечір?
- Да, да конєчно... Стой! Куда?
  А номєр тєлєфона?!
- Та той що й був з студентських літ...
  Чекай, дзвонить Альона:
  Ало, так, так... уже біжу...
  Ні ще не встиг та кУплю.
  Кого? Ах, да, старий я дід...
  Він так просив про куклу...
  Візьму, візьму. Ну все, бувай.
  Хоре, що нагадала...
- Альона? Дєвушка твоя?
- Ні. Пашки "Кандагара"...
- Как інтєрєсна...))) Что Пашок?
  Когда успєл женітся?
  Я вот в Москвє уж трєтій год -
  Нікак нє созвоніться)))
  Работа, знаєш...)) Всьо дєла...
  Прілічная зарплата))) Хошь подтяну?
  Ну і ПашкА...  За годік купішь хату
- Послухай... Правда вже пора...
  Я трохи поспішаю...
- А я с тобой!)))) Ти до Пашка?)))
  Бач, мову пам'ятаю)))
- Зі мною???... Добре...
  Ну... пішли. Треба купить ще куклу.
  Він так просив... Як я забув...?
  Макітра вже розпухла...
- У Пашкі дєвочька?)))
  Ну класс!!! У ніх сегодня празднік?)))
  А я встречался столько раз...
  Но, нє судьба - развратнік))))
  По клубам всьо, по кабакам...)))
  Устал уже мальоха))
  Остєпєнітся б надо нам.
  Чєго молчішь? А? Льоха?
- Га?! Що?!... Пробач... старий.. пробач...
- Да ти даже нє слушал...
  Глаза опухлі... Будто плач...
  Послушай, что за муха???
  Я понімаю, трудно вам...
  Война тут єщьо ета...
  Я ж говоріл - поєдєм к нам.
  Бил шанс, вот я уєхал.
  За что? За Пєтю ваєвать?
  Іль тіпа батьківщіну? Платілі би...
  А так плєвать, на ету Украіну)
  Карочє. Надо би зажечь -
  с кєнтамі повстрєчаться)))
  Поможешь вмєстє всєх собрать,
  да разом оторваться?!))))
- Всі будуть. Не переживай.
  Зганяю куплю куклу.
- Да, что с тобой? Ти прєкращай.
  Унил как Гваделупа))))
  І что-то я всьо нє пойму...
  Пашуля пєрєєхал?
  Смотрі вон наш воєнкомат...
  Народууууу))) Вот потєха)))
  Что? Как і раньшє?
  Всєм сєлом, в армєйку проважают?)))))
  Смотрі! Там Сашка... і Антон... ?????
  Или с АТО встрєчают?
- Тихіше Коля... Не кричи..
  Хотів усіх зібрати?
  Всі тут... Вже в двадцять перший раз..
  І Пашка... Його мати...
  Альона тут... його жона...
  і дочка теж - Анютка...
  Чекай. Піду віддам малій -
  він так просив їй куклу...
- Стой! Я нє понял.. Что за чушь,
  ти мєлєш одурєло?
  С чєго оні вон только что,
  вдруг сталі на колєно???
- І ти ставай... Та помовчи...
  Негоже розмовляти,
  коли навколішках жінки
  і навіть його мати...
  Ставай кажу! Пашка везуть...
  Ти ж хтів зажечь, хтів плясу?
  Немає вже кого збирать,
  він двадцять перший з класу...
  Ми з ним... тоді... останній раз...
  залишив на минутку...
  лиш чую... сущище... фугас!
  Підбіг... він шепче:- куклу...
  Ледь, ледь до Анєчки не встиг -
  нас скоро поміняли б...
  Кажу: - куплюююю... Та він затих...
  Сьогодні, ось, ховаєм...
- Ти ето...Льоха...
- Помовчи... почтить треба Героя...
  бо тобі ж скоро до Москви,
  а наш весь клас до бою...

  В. Царенко