субота, 10 вересня 2011 р.

Страшенний облом :-/

Був сьогодні на кар'єрах та р. Горинь за селом Хотинь (див. також малюнок).
На другому кар'єрі була конкретна хватка щуки на зелений твістер. З метр протягнув її, але потім вона зійшла. Я навіть її не бачив. Таке враження, що щука взагалі не засіклася на гачок, а просто трималася зубами за гуму :). Якщо оцінювати силу спротиву, то вага цієї щуки була десь кілограма на півтора.
Потім скільки не ходив по другому та третьому кар'єрах - ніц не було. То я повернувся трохи назад і перебрався на міст через Горинь. Там думав спробувати половити на "балду" і також ще трохи покидати спінінг. І десь на 5-му закиді (на середину річки закинув, якраз на кордон стоячої води та течії) явно відчув, що засіклось щось здорове! Довелося тричі попускати котушку, доки не підтягнув здобич із середини ріки ближче до себе (якраз між затопленими деревами - див. нижню фотку із схематичною трасою тягання щуки :). І тепер вже чітко її побачив - це була щука вагою 4-5 кг.
Після цього я ще кілька разів уважно ліквідував спроби щуки дати сальто, виволік її на зілля десь за 2 метри від берега, і став помаленьку пробиратися до кінця мосту, щоби зійти на берег, підійти до щуки і дістати її з води. Але не врахував волі до життя цього крокодила :).
Ще не дійшовши навіть до краю мосту, раптом я відчув, як волосінь на спінінгу провисла. Щука чи не востаннє відчайдушно рвонулася і таки зірвалася із гачка.
Але це ще було не все.
Я побачив, що хоча вона й зірвалася із гачка, але продовжує приморочено стояти на тому самому місці на мілині, серед зілля, за 2 метри від берега.
Прикинувши розклади, я зрозумів, що спроба підібратися до неї із берега приречена на провал. Бо там конкретна муляка, я стопудово загрузну в ній як мінімум по пояс, щука відчує моє наближення і тупо втікне на глибину.
То я вирішив почепити на одну зі своїх жорстких 5-метрових вудочок груз із трійником, спробувати обережно підсунути їх під щуку і різко підсікнути, сподіваючись, що трійник вгризеться в пащу. І це замало чим не вдалося! Трійник таки трохи зачепився за щуку! Проте вона рвонулася, немов демон, і, знову вирвавшись, таки пішла на глибину.
Вгамувавши тремтячі руки (якби при мені тоді були цигарки, то, мабуть, незважаючи на те, що вже 3-й рік не палю, таки запалив би :)) я ще кілька разів "для відмазки" закинув спінінг, заспокоївся, подякував долі за те, що все ж таки я сьогодні побачив щуку (ще й яку!), зібрався і поїхав додому :). Планую на наступному тижні знову бути там!
Додано через годину після написання основного допису (із розряду "якбитології"). Подумав, що в мене на вибір було як мінімум два кращі варіанти, ніж той, котрий обрав я:
  1. взяти із собою на рибалку свій АКМС і не намагатись підсікти очманілу щуку трійником, коли вона після сходу з твістера стояла якийсь час на мілині в зіллі, а тупо її пристрілити. З висоти мосту я би в неї поцілив стопудово! Навіть точно в голову. Тіпо контрольним :)
  2. а взагалі в таких моментах (коли рибалка стоїть на обриві, мості, інших високих спорудах, і допомогти витягнути велику рибину просто нІкому) слід не намагатись відразу витягати щуку на берег, а натомість тримати їй голову в натяжку над водою і, гасячи всі її дедалі кволіші потуги звільнитися, чекати, доки вона не склеїть ласти без води :). Або принаймі зачекати на те, щоби щука очманіла аж до повної неспроможності активно рухатися. І тоді вже сміливо волоком підтягувати її до берега, витягувати хоча би третину тулуба на землю і аж тоді пробиратися самому ближче до здобичі, не боячись, що вона зірветься. Гадаю, що в даному конкретному випадку додаткових 5-ти - 7-ми хвилин чекання для цього було би цілком достатньо.
Ну, але давно всім відомо, що хороші думки приходять запізно... :-/

Немає коментарів: