Це ми втрьох (я, мій Андрійко та мій брат Тарас) вирішили позавчора гайнути "танком" куди-небудь провітритись. Ну і прикинули, що далеко їхати неохота, а околиці села Новостав нас повністю влаштують :). Там за селом є три, чи чотири, торфових стави. От саме там ми і вирішили "кинути кості", розвести багаття (Андрійко вже півроку мене "доставав" проханням навчити првильно розводити багаття), посмажити у фользі і поласувати на природі печеною картоплею з салом.
З вогнем у нас ледь-ледь вийшло. Мається наувазі, що намордувалися з ним. Бо все ломаччя навколо було мокре-мокрюще. До того ж грунт під багаттям був не грунт, а натуральне болото. Ну, але, як би там не було, картоплю ми все ж приготували. Смачну (з'їли все, за винятком кількох картоплин, котрі забрали з собою для Андрійкового дідуся, тобто нашого з Тарасом тата, та Андрійкової мами, тобто моєї Ольги :))). Але, правду кажучи, трохи таки перетриману в багатті. Попереджаю всіх на майбутнє - якщо збираєтесь пекти картоплю у фользі в багатті, то не тримайте її там довше 20-ти хвилин! Інакше ризикуєте ласувати вугіллям. Нижче приводжу невелику фотосесію.
Потім, по дорозі назад, вирішили ще заїхати на місце нашого дитинства і спробувати піймати якогось окуня, чи йоржа на "балду" ("балда" - це така рибальська снасть, котра віддалено нагадує велику мормишку). Це місце в часи мого, Тарасового, та й батькового дитинства називалось "біля верби". Ну і кілька фоток зробили. В основному Клеванських пагорбів (тобто, вид Клеваня з Новоставу). Лише остання (з потягом) - це вид на "новоставську" ділянку залізниці Здолбунів-Луцьк.
Немає коментарів:
Дописати коментар