Власне на днях відбувся сабдж. Виїхали на моєму "танку" я, мій брат Тарас та його товариш Роман.
Спочатку поїхали поспінінгувати на старе місце біля шлюза (поблизу санаторіїв "Червона Калина" та "Сосновий Бір"). Тарас там взяв три середніх окуні, ми з Романом - нуль. Потім подалися в околиці с. Деражно.
Під розваленим старим мостом я взяв щучку грамів на 400-500 на білу важку блешню. Хлопці - нічого. Більше жодних хваток не було. Забралися ми з Горині і вирішили розвідати околиці (стави, практично всі з яких приватизовані), де не були років 5-6. А основне подивитися що там робиться з далеким ставком, як ми його називаємо, "біля підвісного мосту".
Добравшись до нього (на будь-якому іншому легковому транспорті окрім реального джипа (не кросс-овера!) фіг би туди добралися! Вантажні машини порозбивали польові та лісові дороги просто в хлам!), побачили, що став був кілька тижнів, а може й місяців, тому спущений і вся тамошня риба виловлена. Все, чим нам вдалося розжитися, це приблизно півтора-двома десятками карасиків довжиною з палець в залишених калюжах :). Наші з Тарасом домашні котики були дуже раді :))).
Дорогою назад ми трохи заблукали серед польових, лугових та лісових доріг. От до чого приводить намагання "зрізати кути" на лузі! І знав же! Але повівся на запевнення Тараса та Романа, що вони прекрасно знають куди їхати. Проте, на щастя, блукали не довго. В'їхали в село Деражне з несподіваної сторони (якщо чесно - навіть не знаючи що це за село, а оскільки запитувати у місцевих жителів "А що це за село?" було якось не зручно, бо бо'зна що про нас могли подумати, то ми запитували як попасти до церкви. Знаючи, що від будь-якої сільської церкви вже точно виберемось на якусь транзитну дорогу :)), а потім вже без проблем дісталися додому (хлопців висадив у Клевані, а сам поїхав на Рівне).
Як би там не було, а прогулялися чудово. Внизу кілька фоток з нашої поїздки.
Немає коментарів:
Дописати коментар