Звіт про сімейний відпочинок на озері Пісочному (із каскаду Шацьких озер)

Перед виїздом на озеро Пісочне я вже писав про очікування, плани та сподівання. А тепер ділюся досвідом :).

Отож, виїхали ми "танком" о 5-10 ранку з Рівного, і вже о 9-15 були на місці (в селі Гаївка). Дорога, слава Богу, пройшла без будь-яких ексцесів. Ніде не блудили, нічого не шукали, "танк" показав абсолютну надійність в експлуатації (але не призначений він для швидкої їзди по нашим совковим автомагістралям з колдойобинами - це однозначно. При влітанні в них на швидкості більше 70 км "танк" явно намагався вилетіти то в одну, то в іншу сторону. Тому я не ризикував, все ж сім'ю віз, а долав такі ділянки на швидкості не більше 60-65 км), всі дорожні знаки були логічні та зрозумілі. Одним словом, можна сказати, що "рулити" було одне задоволення. По дорозі зупинялися лише двічі: на газовій заправці на виїзді із Шацька в сторону с. Гаївка (для, власне, заправки), та за 3-4 кілометри далі (фактично перед кінцевим пунктом маршруту) буквально на 10 хвилин - сходити дитині в туалет та випити трохи чаю/мінералки.

Спідометр показав відстань 242 км від "гаражу в Рівному" до "вагончика на оз. Піщаному, де ми зупинилися для проживання". Це підтвердилося й показниками зворотнього шляху (згадався анекдот юності про довжину анаконди в зоопраку - 8 метрів від голови до хвоста, і лише 7 метрів - від хвоста до голови. Причина - а це наша змія, і нікого не повинно обходити яким чином ми її міряємо! :)

На місці досить швидко знайшлися навзаєм з господинею садиби (двоповерховий великий будинок з невідомою, бо не заглядав туди, кількістю кімнат та вагончик на подвір'ї) і вона провела нас до місцепроживання. Ним виявився вагончик на дві кімнати, одну з яких зайняли ми втрьох, а другу - дві пані середнього віку (потім виявилося, що це були рідні сестри). Нижче приводжу кілька фоток.

Біля самого вагончика було побудовано дві бесідки (по одній на кожну сім'ю-групу відпочиваючих). А взагалі таких бесідок з мангалами на подвір'ї було чи то чотири, чи то п'ять. Бо ще ж проживали люди і в кімнатах в самому будинку. "Зручності" (окремі приміщення для умивальника, душової та туалету) розміщалися в будинку на першому поверсі з окремими та дуже зручними входами прямо з подвір'я. Закрите (за дерев'яним парканом з широкими воротами) місце для стоянки автомобілів (штуки на 4-5) також було передбачено прямо під будинком. Але я ставив свого "танка" прямо під вікнами вагончика, бо не хотів заганяти його в кут стоянки. Одним словом, на мій погляд все було досить зручно скомпоновано та продумано. Скажу ще, що загалом обстановка була явно не для тих, хто полюбляє розкіш та сибаритство. Але для "туристів душею" кращого місця годі й було би шукати.

Слід ще сказати, що людські садиби (власне все село Гаївка) притулилися біля широко відомого санаторію "Лісова Пісня". І таке враження, що весь місцевий люд працює в тому санаторії. А сам санаторій і людські хати знаходяться в лісі і одночасно на краю озера Пісочне, хоча поряд (десь за 2-2,5 км) знаходиться ще й інший "дует озер", а саме озеро Перемут, котре перешийком сполучається з набагато меншим за нього озером Луки. Ми туди одного разу сходили по казковій лісовій стежині (заасфальтованій і благоустроєній - див. нижче) і навіть скупалися разом з синочком.

Далі ми спробували дійти до перешийку, котрий поєднує озера Перемут та Луки, але відстань виявилася трохи задалекою для нашого босоногого Андрійка, котрого мені довелося назад нести на плечах мабуть кілометрів з чотири. Внизу кілька фоток околиць озера Перемут. Зокрема Ользі та Андрійку особливо сподобався неймовірно пухнастий мох :)

Ну і кожен день, звичайно, ми проводили на самому озері Пісочному з його мальовничою природою та прозорою водою (монети було чітко видно на дні на глибині близько двох метрів). І нехай навіть риби, ягід та грибів нам не вдалося піймати та назбирати (не сезон ще, та й спекотно дуже було ще й при відсутності дощу), але можу сміливо оцінити відпочинок на 4,5 - 5 по 5-тибальній шкалі.

Із практичних моментів скажу, що "дикарів" я безпосередньо біля санаторію "Лісова Пісня" не бачив. І це не дивно. Багаття там розводити категорично заборонено (в непризначених для цього місцях). А от людей, котрі приїжджали "на арапа" і шукали собі прямо на місці дах над головою - скільки завгодно. Тому хочу попередити народ, що доцільніше все ж попередньо домовитися про "якірну стоянку" та "зручну бухту" для проживання :). Для бажаючих наведу мобільний телефонний номер нашої дружелюбної господині Ніни Михайлівни: +38097 49 100 55. Дзвоніть та замовляйте в неї місця для проживання на конкретну дату. Тільки ж не підводьте її! Якщо щось не виходить після того, як вже замовили - обов'язково передзвоніть та зніміть замовлення.

Ще кілька слів з особистого досвіду та порад Ніни Михайлівної:

• краще приїжджати на відпочинок не на вихідні (тоді просто яблуку ніде впасти), а в будні дні
• основний наплив відпочиваючих - липень-серпень. У вересні вже люду відчутно менше. Тоді ж і основний сезон на гриби
• рибалка без човна там ніяка
• ціни в магазинах та на базарчику досить помірні, хоча й дещо вищі, ніж, наприклад, в Рівному :). Наприклад, домашнє молоко (1,5 л ПЕТ-пляшка) дорожче на гривню, світле пиво - в середньому також. Вугри є всякі - від 35 до 120 грн. Мені також сподобалися маленькі копчені сомики по 1 грн. (зовсім маленькі) і по 3 грн. (трішки більші) за штуку. І краще (дешевше) їх купувати на базарчику, ніж безпосередньо на пляжі. Є й інша риба різної величини та ціни, зокрема щуки, лящі, плотва та ін.
• на пляжі носять багато чого вельми смачного. Зокрема найчастіше рибу (в'ялену, копчену), пиріжки зі всім, що лише можна собі уявити та пончики. Працюють також два павільони з напоями/хот догами і т.п.
• атракціонів не вельми багато, але є. Діти будуть задоволені
• ціни на катамарани та човни просто смішні: катамаран - 10 грн. за 2-місні і 15 грн. за ХЗ скількохмісні (5-6 людей там стопудово розміститься) на годину; човен на ХЗ скільки людей (5 - точно) - 10 грн. за годину

Моє резюме: особисто для мене відпочинок на озері Пісочному набагато кращий, ніж в Криму. В основному через причини психологічного характеру. Наприклад, тут на вас не дивляться, як на бездонну кишеню і головне не відчувається совка навіть з огляду на небагату інфраструктуру! Народ винятково ввічливий і доброзичливий. Територія досить чиста. Не зустрічав нахабно-хамовитих московсько-рязанських пик, хоча російська мова подекуди й лунала. Воно й не дивно, тому що основний контингент відпочиваючих - Волинь та Галичина. Подекуди ще поляки та німці, але вони переважно в самому санаторії "Лісова Пісня" зосереджені, а там є свій пляж.

Будуть ще якісь питання - запитуйте. А на завершення приведу фотки саме з озера Пісочного.