Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться - москаль на дорозі стоїть. Не гальмує, думає: "Та... не гріх, як і зіб'ю, бо ж москаль-москалем". Ну і збив. Потиху завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої та й каже:
- Поховайте ото, вуйку, бо воно само вистрибнуло на дорогу, я їй-Бо, не винний.
- Та чо ж не поховати, синку? Поховаю.
То так і домовились...
Поїхав собі гуцул далі. Але по дорозі ще одного такого збив. Приїжджає знову з тілом на цвинтар, дивиться - гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Ну, гуцул кладе трупа на землю та й каже:
- Слава Йсу!
Дід обертається:
- Слава навіки!
- А шо, діду, закопали того?
- Та закопав.
- Та як закопали, як во він лежит?!
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і поїхав знову собі.
А москалі вже забили тривогу: "Шо ета такоє! Гдє наши люді? Нада паєхать, правєріть!"
Та й послали одного. Той все об'їздив, добрався й до цвинтаря, дивиться - всюди тихо, темно, лишень одна лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. Йде ближче, дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. Підходить москаль ще ближче до гробаря зі спини і каже:
- Ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул з несподіванки обертається: "свят-свят-свят!", тут же замахується лопатою і б'є що є сили москаля в чоло:
- Та ти, курво, вже вляжешся нині, чи ні??!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар