Моя "цяця" і т.і... :)

Власне сабдж (див. дві фотки нижче). Бо до останнього часу в моєму житті мав місце якийсь оксюморон: як це так, "бандерівець" і без автомата?! :)))

Одним словом, не так давно я відкрив в собі великий азарт та любов до зброї. Тож нині моя дружина інколи жартома крутить пальцем біля скроні, багатозначно поглядаючи в мою сторону. Але то таке.. З цим ще запросто можна змиритися :).

В даний час намагаюсь у нас в Рівному знайти "братів по зброї" (а в ідеалі одночасно й наставників) для спільних походів в стрілецький тир.

Ще ось сильно запала в голову думка зайнятися хардболом (що це таке - див. тут і тут). От тільки грошиків трохи підзароблю (бо потратився здорово на АКМС та акцесуари до нього :), щоби хоча б на два комплекти зброї та снаряги вистачило: на себе та на брата Тараса. І спільними (знову ж таки разом з однодумцями) зусиллями створити серйозну команду, основною відмінністю котрої від інших команд була би "правильно налаштована голова кожного бійця (на вирішення різних завдань оперативно-тактичного характеру)". Можливо (в далекій перспективі) навіть на основі багатоступінчастої підготовки (різні спеціалізації та резервісти, з внутрішньою конкуренцією на кожне місце), поступово залучаючи народ (особливо молодь) по навколишніх селах. І, звичайно, з професійним командиром. Як мінімум одним :).

Чому хардбол, а не страйкбол:

• бо, по-перше, і зброя і снаряга значно дешевші, ніж у страйкболі. Тобто, легше буде знайти спонсора[ів] і ефективніше потратити кошти;
  
• а по-друге - при наявності професійного наставника тренування виглядають набагато серйознішими та жорсткішими, і, відповідно, приноситимуть більшу користь в плані виховання та відродження Духу Воїна.
  

Одним словом "планов у нас громадье" /(С)/, і якщо хто із земляків поділяє мої погляди - маякуйте. Будемо разом міркувати що і яким чином можна спільно зробити.