понеділок, 18 липня 2011 р.

Виїзд на "чоловічі ігри"

В суботу-неділю організували собі з друзями виїзд на стрільбище (кар'єр по видобуванню крейдяного піщаника, котрий знаходиться недалеко від м. Дубно. Там тренуються силовики Дубнівського району). Вчергове постріляли зі своїх калашів по мішенях (ну, дехто ще й по порожніх каністрах/пляшках :)). Це вже наш другий візит до друзів із Дубного. Перший був в кінці травня.
Відстрілялися непогано. Єдиний дрібний мінус - так і не вдалося мені "відджастифаїти" свій АКМС на 100 метрів. Не вистачило часу, бо відразу після нас мали приїжджати на тренування міліціянти. Але тим не менше задоволення отримали геть усі.
А після стрільб гуртом ми організували традиційний обід із шашличком та..., ну та всім супутнім :). Під час обіду дубнівські друзі привітали мене із минулим днем народження і подарували, страшно сказати...., інтегрований із тактичним ліхтарем лазерний приціл до мого АКМС! Я був вельми розчулений і перебував на вершині щастя. І довго-довго дякував друзякам за такий цінний подарунок. Тепер ламаю голову що ж би то подарувати у відповідь.
Потім ми закрили свою зброю та залишки набоїв у сейфі вдома одного із друзів, а самі подалися на щорічний відомий фестиваль українського року "Тарас Бульба". Такий собі український Вудсток :). Враження від фестивалю було двояке. Без сумніву погано те, що по дорозі попадалося чимало п"яних, а може й вкурених, молодиків. А також алкоголю в околицях (особливо слабоалкоголки типу пива та іншого пійла) було просто неміряно. І хоча ціна на нього була просто космічна (місцевого рівненського пива дешевше, ніж 10-12 грн. за 0,5 л я не бачив), але народ все'дно дудлив його як воду. Ну, і кажуть, що в наметовому містечку творилося таке, що словами описати не можна було. Недарма по всьому периметру це містечко охороняли стягнуті з усього району міліціянти. І не лише ППСники, але геть усі: слідчі, опери і т.п..
Ну, а хорошим було те, що українська вишивка міцно ввійшла в сучасну молодіжну моду. Вельми гарно було спостерігати за молоденькими дівчатками та хлопцями в прекрасному вишитому одязі самих різноманітних покроїв.
Про музику не скажу нічого, бо децибели заважали зосередитись не лише на словах, але й, власне, на музиці :). Тому залишу цю справу знатокам.
Внизу пропоную увазі читачів кілька фоток з цих подій.

 
  
 
  

Немає коментарів: