"Сети и телекоммуникации" №7-8, 2012

В останньому числі сабджу на стор. 52-63 опублікована моя програмна стаття "Возможности, предоставляемые telco-операторам двунаправленной бизнес-моделью" (чому російською мовою - бо редакційна політика така. Нема у нас подібних спецілізованих журналів, котрі публікували би статті українською мовою :(). Ну, на 85-90% - це популяризація ідей Телко 2.0 Ініціативи. А 10-15% - спроба прив'язатися до українських реалій.
В онлайні даного номера нема, бо названий журнал тримає онлайнові архіви лише до 2011 року.

Не пройшло і 5 років, як тема стала цікавою і для України, еге ж.
Ну, добре хоч так. "Краще пізно, ніж ніколи" /(С)/. В цьому плані, значить, відстаємо від цивілізації років на 8. Тобто, констатую, що розрив за 10 років так і не скоротився. Дайош пакращєння! :(((

• Чому ті, чиїми обов'язками є відслідковувати подібні тенденції, аналізувати їх, і робити якісь рекомендації/корекції для всієї телко-галузі, не роблять цього?
• Чому єдина в Україні академія зв'язку не є членом Телеменеджмент Форуму?
• Чому ...?

Питання риторичні. Відповідь криється у влучній фразі мого товариша Андрія: "Бо вже давно професійність у всіх сферах нашого життя підмінена карго-культами". І з ним неможливо не погодитися. Вдумайтеся! Куди не кинь, яку галузь не візьми - в апараті управління залишилися одиниці професіоналів. Одиниці. На всю галузь. Розпорошені по всій країні по різних дрібних посадах, котрі принципово нічого не вирішують. А вирішують все мордаті дядьки з бігаючими очима та купленими дипломами/ступенями. Останнім часом нерідко ще й із судимостями.