Порвало душу :(

Однокласники

- Прівєєєєєєт))))
- Привіт.
- Ну? Как дєла?
- Нормально все, як бачиш...
- Нє удівльон? Откуда я?)))
- З вагону, не інакше...
- Да, да с вокзала! А тут ти )))
  Ну встрєча, вот так встрєча! )))
- Послухай... Мені час іти.
  Давай може на вечір?
- Да, да конєчно... Стой! Куда?
  А номєр тєлєфона?!
- Та той що й був з студентських літ...
  Чекай, дзвонить Альона:
  Ало, так, так... уже біжу...
  Ні ще не встиг та кУплю.
  Кого? Ах, да, старий я дід...
  Він так просив про куклу...
  Візьму, візьму. Ну все, бувай.
  Хоре, що нагадала...
- Альона? Дєвушка твоя?
- Ні. Пашки "Кандагара"...
- Как інтєрєсна...))) Что Пашок?
  Когда успєл женітся?
  Я вот в Москвє уж трєтій год -
  Нікак нє созвоніться)))
  Работа, знаєш...)) Всьо дєла...
  Прілічная зарплата))) Хошь подтяну?
  Ну і ПашкА...  За годік купішь хату
- Послухай... Правда вже пора...
  Я трохи поспішаю...
- А я с тобой!)))) Ти до Пашка?)))
  Бач, мову пам'ятаю)))
- Зі мною???... Добре...
  Ну... пішли. Треба купить ще куклу.
  Він так просив... Як я забув...?
  Макітра вже розпухла...
- У Пашкі дєвочька?)))
  Ну класс!!! У ніх сегодня празднік?)))
  А я встречался столько раз...
  Но, нє судьба - развратнік))))
  По клубам всьо, по кабакам...)))
  Устал уже мальоха))
  Остєпєнітся б надо нам.
  Чєго молчішь? А? Льоха?
- Га?! Що?!... Пробач... старий.. пробач...
- Да ти даже нє слушал...
  Глаза опухлі... Будто плач...
  Послушай, что за муха???
  Я понімаю, трудно вам...
  Война тут єщьо ета...
  Я ж говоріл - поєдєм к нам.
  Бил шанс, вот я уєхал.
  За что? За Пєтю ваєвать?
  Іль тіпа батьківщіну? Платілі би...
  А так плєвать, на ету Украіну)
  Карочє. Надо би зажечь -
  с кєнтамі повстрєчаться)))
  Поможешь вмєстє всєх собрать,
  да разом оторваться?!))))
- Всі будуть. Не переживай.
  Зганяю куплю куклу.
- Да, что с тобой? Ти прєкращай.
  Унил как Гваделупа))))
  І что-то я всьо нє пойму...
  Пашуля пєрєєхал?
  Смотрі вон наш воєнкомат...
  Народууууу))) Вот потєха)))
  Что? Как і раньшє?
  Всєм сєлом, в армєйку проважают?)))))
  Смотрі! Там Сашка... і Антон... ?????
  Или с АТО встрєчают?
- Тихіше Коля... Не кричи..
  Хотів усіх зібрати?
  Всі тут... Вже в двадцять перший раз..
  І Пашка... Його мати...
  Альона тут... його жона...
  і дочка теж - Анютка...
  Чекай. Піду віддам малій -
  він так просив їй куклу...
- Стой! Я нє понял.. Что за чушь,
  ти мєлєш одурєло?
  С чєго оні вон только что,
  вдруг сталі на колєно???
- І ти ставай... Та помовчи...
  Негоже розмовляти,
  коли навколішках жінки
  і навіть його мати...
  Ставай кажу! Пашка везуть...
  Ти ж хтів зажечь, хтів плясу?
  Немає вже кого збирать,
  він двадцять перший з класу...
  Ми з ним... тоді... останній раз...
  залишив на минутку...
  лиш чую... сущище... фугас!
  Підбіг... він шепче:- куклу...
  Ледь, ледь до Анєчки не встиг -
  нас скоро поміняли б...
  Кажу: - куплюююю... Та він затих...
  Сьогодні, ось, ховаєм...
- Ти ето...Льоха...
- Помовчи... почтить треба Героя...
  бо тобі ж скоро до Москви,
  а наш весь клас до бою...

  В. Царенко