Чому я не на війні до цих пір

Вперше запитали мене вчора про сабдж (про обставини промовчу - вони достатньо неприємні для того, хто запитував).
Але відповідаю.

1. В армію мене не взяли до цього часу з невідомих причин, хоча я ще в березні 2014-го, відразу після оголошення першої хвилі мобілізації, пішов у військкомат, пройшов медкомісію і в мене був вилучений військовий квиток для формування команд (див. скан військкоматівської розписки).
2. Після того ще три рази в різні місяці (одного разу відразу після повернення із зони бойових дій, коли возив туди гуманітарку і заодно проводив інструктаж бійцям батальону "Донбас" по деяким питанням радіорозвідки. Бо після вражень від поїздки просто не міг сидіти вдома) приходив у військкомат із питанням "То коли, бл..?!" - відповідь була одна й та ж: "Сиди й чекай, нах..!"
3. Чому не пішов в добровольчий батальон? - Пішов би негайно! Якби хтось взяв на утримання мою дружину й 10-літнього синочка-школяра. Бо на пенсію дружини (~1200 грн.) вдвох у місті з малолітньою дитиною-школярем прожити нереально.

Тому нині продовжую допомагати нашим воїнам по мірі сил. І конкретні солдати, офіцери і друзі-волонтери це підтвердять.