Пані Ірино,
Особисто я і вся моя родина щиро співчуваємо неприємності (як каже мій тато, у людини є лише одне горе - це смерть. А все інше - це неприємності, більші, чи менші), котра спіткала Вашу родину у зв"язку з арештом окупаційною владою Вашого чоловіка і батька.
Будь-яка українська дружина, як і Ви, впевнений, також би боролася зі всіх сил за звільнення свого чоловіка із несправедливого ув'язнення. І чесно розділила би з ним всі лихоліття окупаційного режиму.
Проте ознайомтесь, будь-ласка, ось із цим матеріалом. Гадаю, російською мовою Вам і Вашому чоловіку зручніше та зрозуміліше буде...
Ось із цих позицій виходить і моя родина. І коло моїх друзів/родичів/знайомих.
Скажу Вам, що навіть гарнізонна гавптвахта під час моєї строкової служби в совєцькій армії в м. Термез/Хайратон(УзССР/ДРА) не йшла в жодне порівняння з нинішніми умовами утримання Вашого чоловіка.
Так що "перебування в нинішньому СІЗО", вибачте, я не розцінюю за якесь таке особливе геройство. Ви вже пробачте... Хоча повторюсь, я щиро співчуваю Вам та Юрію, бо по собі знаю наскільки неприємним є падіння "із князів в грязі" /(C)/.
Але ж, завважу, що свого часу конкретно у Ваших руках і в руках Вашого чоловіка була можливість реально вплинути на імплементацію принципів Справедливості та Законності в діяльність правоохоронних органів! І персонально Ви, і пан Юрій могли багато чого зробити!
Наприклад, коли Ви з чоловіком зрозуміли, що колишні "подєльнікі по аранжевой рєвалюціі" роблять абсолютно не те, що обіцяли народу України, то ви могли публічно звернутися до тих самих людей, допомоги в котрих Ви зараз просите.
Натомість... не буду продовжувати. Бажаю щоби "дітище" (а скоріше у..бище), викохане в т.ч. ex-міністром МВС Ю.Луценком, якомога швидше врізало дуба.
Ще раз підкреслюю - особисто я готовий рішуче виступити як беззбройним, так і зі зброєю в руках на захист Конституції та Справедливості. В тому числі і за справедливий суд (а в даному випадку і за усунення загрози здоров'ю Вашого чоловіка, Юрія Луценка, позаяк вважаю його жертвою тієї самої системи, яку він думав приручити. Звичайно, приручити не самому, а зі своїми подєльніками)...
Прошу Вас вважати даний месидж в ролі:
а) перш за все, звичайно, співчуття. Людського співчуття та готовності допомогти;б) останнього шансу "зберегти Вам і Вашій сім'ї обличчя" (догадаєтесь самі, чи треба розшифровувати публічно?);в) нагадування того, що все набуте неправедним шляхом слід повернути назад. Це однозначно. Навіть одна вкрадена гривня зараз працюватиме проти Вашої сім'ї і проти Вашого чоловіка.
Як би там не було, але в даному конкретному випадку я Вас, пані Ірино, розумію, Вас підтримую, Вам співчуваю, і готовий всіляко допомогти Вашому несправедливо ув'язненому чоловіку (несправедливо, підкреслюю, нинішнім окупаційним судом, а не Божим судом. Бо Божий суд є поза межами нашої компетенції).
Немає коментарів:
Дописати коментар