Сам ще не читав, лише приступаю.
Заінтригували слова відомого журналіста, літературного та кінокритика Юрія Макарова: "Стосовно нашого випадку резюме може слугувати остаточним вироком без права оскарження для імперських теорій щодо «спільної колиски трьох братніх мов» (тут уже кожне слово слід ставити в жирні лапки).
Виявляється, українська та російська розвивалися паралельно, незалежно одна від одної, починаючи орієнтовно від ІІІ століття нашої ери, Київська Русь була не «колискою», а тимчасовим етапом їхнього зіткнення. Обидві вони стали наслідком окремої еволюції з поточним поглинанням мов їхніх сусідів (у кожному випадку різних). І, якщо вже на те, найближчих родичів нашої мови слід шукати не на Волзі, а на… Ельбі.
Це не означає намагання когось принизити чи щось применшити. Справжня наука такими низькими речами не займається. Це лише запізніле, внаслідок історичних обставин, встановлення справедливості. Доводиться відразу попередити читача: наступний текст не для легкого читання чи швидкого гортання. Проте навіть побіжне ознайомлення з матеріалом дарує дивовижний інтелектуальний комфорт від оцінки масштабу й ґрунтовності нової роботи професора Тищенка. Що ж до висновків, то для когось вони стануть моральною опорою, для когось – аргументом в опорі поточним політичним маніпуляціям, для суспільства ж загалом – необхідним саме нині живленням справжніми сенсами, новим і, сподіваймося, етапним кроком у самоусвідомленні, позбавленні набутих травм від спотворення істини.
Юрій Макаров"
Виявляється, українська та російська розвивалися паралельно, незалежно одна від одної, починаючи орієнтовно від ІІІ століття нашої ери, Київська Русь була не «колискою», а тимчасовим етапом їхнього зіткнення. Обидві вони стали наслідком окремої еволюції з поточним поглинанням мов їхніх сусідів (у кожному випадку різних). І, якщо вже на те, найближчих родичів нашої мови слід шукати не на Волзі, а на… Ельбі.
Це не означає намагання когось принизити чи щось применшити. Справжня наука такими низькими речами не займається. Це лише запізніле, внаслідок історичних обставин, встановлення справедливості. Доводиться відразу попередити читача: наступний текст не для легкого читання чи швидкого гортання. Проте навіть побіжне ознайомлення з матеріалом дарує дивовижний інтелектуальний комфорт від оцінки масштабу й ґрунтовності нової роботи професора Тищенка. Що ж до висновків, то для когось вони стануть моральною опорою, для когось – аргументом в опорі поточним політичним маніпуляціям, для суспільства ж загалом – необхідним саме нині живленням справжніми сенсами, новим і, сподіваймося, етапним кроком у самоусвідомленні, позбавленні набутих травм від спотворення істини.
Юрій Макаров"
Немає коментарів:
Дописати коментар