Сніговий полон

Вчора вранці думав, що із Суська не виїду.
Приїхав в село позавчора (в суботу) ввечері, теща млинців напекла... 8-)
А в 20-30 відрубали світло по всьому селу, то довелося рано йти в ліжко... і слухати завивання хуртовини.
Вранці мали з кумом йти на полювання (власне тому й прибув в село).
Почалося з того, що десь біля 7-00 в неділю я ледь відкрив вхідні двері. Снігу навкруги ганку насипало в деяких місцях аж по груди. А так - здебільшого вище колін. То я півтори години відкопувався та чистив доріжки до хліва, дровітні, брами, вулиці etc.
Поки чистив, то зрозумів, що навряд куди ми доберемося. Навіть пішки. Бо до якого-небудь місця полювання при таких снігах можливо було добратися виключно снігоходом, котрого в нас не було. І кум також це швидко зрозумів.
Ну то я поснідав надзвичайно смачною соковитою відбивною (теща приготувала з любов'ю, з почуттям вдячності за визволення зі снігового полону :)) і вирішив повертатися на Рівне. Прогрів свій "танк" і...
АГА! Щазззззззззз! :)))

Натужно завиваючи пониженою першою передачею якось добрався до кінця вулиці Клима Савура. Але останніх 50 метрів вулиці до дороги на Оржів (якраз перед мостом через р. Горинь) ніяк не вдавалося подолати "з нальоту". Я вже майже здався. Проте вирішив ще спробувати один "фінт вухами" - пішки пройшовся і проклав трасу, де було найменш насипано снігу, а потім мало-помалу танком "туди-сюди" утрамбовував сніг, повертаючись заднім ходом метрів на 10-15 по своїх слідах, а потім з розгону долаючи чергових 1-1,5 метри. І за хвилин 25-30 я таки вибрався із снігового полону!
"Нива" - рулєз!!! Я їй подумки разів 20 подякував. А кумова "Волинянка" із його двору так і не виїхала. Чисто тому, що в неї нема функціоналу блокування диференціалу і ще й майже лиса гума на колесах :).