Дана замітка прекрасно підходить під відому за часів СССР рубрику "А знаєтє лі Ви, што...?" :)
Мабуть всі добре знають широко відоме українське прислів'я "моя хата скраю", котре багато хто навіть вважає концентрованою суттю української ментальності (вимушений погодитись із тим, що це таки так. Але не "справжніх" українців з духом воїна, котрих, на превеликий жаль, після всіх голодоморів та визвольних змагань залишилось дійсно мало, а "славних прадідів великих правнуків поганих" /(С) Т.Г.Шевченко/. Проте із життєвого досвіду скажу, що далеко не лише нинішнім безхребетним українцям характерна ця ознака, а й всьому "цивілізованому" суспільству). Але менше з тим.
Мало хто знає ще одне, далеко менш відоме українське прислів'я, котре на мою думку є логічним продовженням першого: "крайня хата горить перша". То ж добре було би максимально популяризувати його. Щоби знали.
Звідки ця інформація? - З чудової книги Валерія Бобровича "Щоденник сотника Устима. Як козаки Кавказ воювали" (стор. 203, перший абзац), котру має обов'язково прочитати кожен, хто має серце воїна-патріота.
Немає коментарів:
Дописати коментар