понеділок, 28 листопада 2011 р.

"Я дякую тобі, Донбас!" - сильно, вельми сильно.

Без слів. Бо що ж тут ще додати до таких прекрасних віршів...


Я дякую тобі ,Донбас,
За піт і біль важкої праці.
За радість трудових звитяг,
За кров загиблих роботяг,
А не за всяких підорасів!

Щодня в забій, як на війну,
У темряву, у глибину,
В таку близьку, в таку знайому,
В таку підступну і чужу,
Чи ти повернешся додому?

Ти йдеш вперед, за кроком крок,
Врізаєшся в міцну породу,
Заради щастя діточок, старих батьків, свого народу
Даєш скривавлений мільйон.

Та доки ти ідеш в забій,
Твою дружину з’валтували,
Батьків живими поховали,
У злидні кинули дітей,
Тебе ж у рабство закували.

Тепер ти раб у янучар,
Хазарів й диких агаметів.
Твоє життя для них – товар,
А діти м'ясо для пікетів.
Ти здохнеш – їм лише навар.

Та не таким тебе, Донбас,
Вкраїна в муках народила.
Донцова й Стуса вільна кров
Тече в твоїх козацьких жилах.

Вилазь із копанки, Донбас!
Згадай загиблих шахтарів,
Як їхні сироти ридають,
Останні крихти доїдають,
А підораси обсерають
Свої параші золоті.

Поглянь, угору!
Майорить над териконами свобода!
Холодний розум вже кипить,
І совість більше не мовчить!
Ти – кров і плоть свого народу.

Бери, Донбас, до дужих рук
Кайло і дідову берданку.
Готуй, Бандеро, кулемет!
Тавридо, запрягай тачанку!
Пліч о пліч рушимо вперед!

TheMrHaidamaka

Немає коментарів: