субота, 23 червня 2012 р.

Як завжди, старі пісні та книги часто починають сяяти новими барвами, а слова набувати нових значень :)

...
Я знаю эту женщину: одни ее зовут "Свобода",
Другим она - просто "Судьба".
И если для первых она - раба,
Вторым она - святая судья.
И первые пытаются взять ее в плен,
И заставить стирать им носки.
Но вторые знают, что тлен - это тлен,
И живут без особой тоски.
/(С) "Іван Чєловєков", Ілля Кормільцев, Вячеслав Бутусов/
Навіщо привів, кгхм.., цей урок - бо він просто отак виплив із свідомості в контексті книги, котру зараз читаю і в котрій зустрів (вчергове. І це мене вже "дістало") слова "... а хто тебе просить визволяти їх? Вони тебе просили про це особисто? Чому ти гадаєш, що Свобода - це те, що їм потрібно? Не розписуйся за всіх!"

2 коментарі:

Руслан сказав...

Щиро дякую, пане Олеже!
Уже 20 років не слухав Наутілуса - а тут так "відтягнувся" ніби помолодшав на ці роки... Аще на філософію пробило - схоже, ходимо по колу, брязкаючи ланцюгами та "ширяючись" час від часу, як у "Евілібріумі".....
Ні, справді - дякую! І чому раніше не додумався ввести запит у Ютюб? Ніби закрито було....

Олег Гринчук сказав...

Ага!
Я вчора також зловив себе на думці: "чому на ют'юб не подивився раніше?" :)
А Кормільцев покійний (я ще років 20 назад це знав від людини, котра була особисто з Іллею знайома) - вельми непростий чоловік був. Товаришував і користувався повагою в самого делай-лами десь там чи то в приураллі, чи за ним. Тому-то й тексти його досить непрості.