Мандруючи Клеванем (передрук)

Я вже одного разу передруковував в своєму блозі короткий нарис, котрий з великою любов'ю описує історію мого рідного містечка Клевань.
І ось буквально півгодини тому знову наткнувся на статтю "Мандруючи Клеванем", де кореспондент гарно змальовує моє містечко. Дякую Вам, пані Валентино! Сподіваюсь, не образитеся на мене за передрук Вашої статті? :) Бо сподобалась вона мені сильно. Я лише дві наявні в мене фотки безодні (їх зробив мій брат Тарас камерою свого мобільного телефону десь в кінці квітня цього року) до неї в кінці приліплю для наглядності. Отже,
---------
Мандруючи Клеванем
Немає нічого кращого для жителів міста, як вирватися з полону асфальту й багатоповерхівок і хоча б кілька днів побути поза його межами. Адже навіть недалека мандрівка вносить різноманіття у звичний ритм життя та є своєрідною релаксацією. І, виявляється, для пошуку нових вражень не обов’язково їхати за тридев’ять земель, бо і наш край багатий на цікаві місцини.
Так, наприклад, напередодні Великодніх свят кореспондент побувала у невеличкому містечку Клевані, що знаходиться за 25 кілометрів від Рівного…

Воно зустріло мене прохолодним весняним дощем, який, чомусь, саме цього дня поставив собі за мету змити всі залишки затяжної зими. Однак місцевих жителів така погода анітрохи не злякала. Вони привітно усміхалися одне одному, киваючи головою в знак вітання, й поспішали у власних справах. Мене ж, як нетутешню, помітили відразу. Спочатку несподівана зацікавленість селищем їх трохи здивувала, та згодом, переповідаючи різноманітні історії і легенди, клеванці самі переконалися в неповторній самобутності батьківщини.

Екскурс у минуле
Історія виникнення селища сягає своїм корінням у сиву давнину. Населений пункт Коливань згадується ще в «Безымянной руской летописи» і в додатку до «Повести времяных лет» під роком 1113. На думку деяких вчених, ця назва тотожна із нинішнім Клеванем-2. (Сучасне селище складається з Клевань-1 та Клевань-2, що почало розбудовуватися після відкриття залізниці). Земля неодноразово дарувалася, але з ХV і до ХVІІІ століття належала польським князям Чарторийстським, рід яких збудував у Клевані оборонний замок. За архівними даними відомо, що нинішнє селище колись було містом і мало свій герб із зображенням святого Миколая, а двічі на рік, у січні та вересні, тут діяли ярмарки.

Замок князів Чарторийських
Ця споруда — немовби місток між століттями, що поєднує минуле й сьогодення і промовляє до нас залишками таких неприступних у давнину мурів. Замок належить до історичних пам'яток архітектури, але, на жаль, нині перебуває далеко не в найкращому стані. У давнину велична споруда нині нагадує про свою славу напівзруйнованими мурами та будівлями, тому відвідування замку, скоріше, для любителів екстриму. Однак, історія його дуже цікава, і якщо вам пощастить там побувати, не лінуйтеся розпитати про це в місцевих мешканців. Клеванський замок князів Чарторийстських — одна з небагатьох пам'яток на Волині, яка зберегла своє історичне ядро. Унікальність комплексу полягає в тому, що упродовж кількох століть він перебудовувався та переплановувався однією родиною польських князів, саме тому споруда й донині викликає зацікавленість не лише вітчизняних дослідників, а й іноземних. Польські історики вважають палац типовим для епохи ренесансу на Волині. За словами клеванців, які мешкають неподалік від замку, час від часу сюди приїжджають туристи із-за кордону, фотографують та розпитують про його історію, адже будівля ця й справді чимало бачила на своєму віку. Під час різноманітних нападів замок жодного разу не було взято приступом, проте він неодноразово страждав від пожеж. У ХVII столітті на пропозицію едукаційної комісії, яка відала просвітницькою діяльністю в Польщі, князь Костянтин Чарторийстський вирішує заснувати тут гімназію. Для цього розбиває східну оборонну стіну та східний корпус, зводить два флігелі, а корпуси переплановують на коридорну систему з однобічним розташуванням приміщень. Гімназії князь дарує величезну бібліотеку, передає у користування фізичний і мінералогічний кабінети, закладає ботанічний сад, а також надає безкоштовні квартири вчителям. Згодом у замку розміщується уїзна гімназія, яку невдовзі переводять до Рівного, а в палаці у 1836–1842 роках осідає військовий госпіталь, після вивезення якого замок пустує. Пізніше в його приміщеннях знаходили притулок жертви громадянської війни, яким ніде було жити. Трохи згодом — каральні органи НКВС і німецької окупації. — У період «хрущовської відлиги» тут знаходилася школа механізації, згодом — сільське професійнотехнічне училище №3. Після учнів у будівлі замку розташувався лікувально-трудовий профілакторій, — розповів селищний голова Клеваня Олег Костевич. — Нині безкоштовним охоронним договором на цю споруду володіє будівельна компанія «Інвестжитлобуд», яка обіцяє реставрувати замок, — зауважив пан Олег. — Поки що проект реконструкції замку ще розробляється, й початкові роботи ми плануємо розпочати орієнтовно в липні цього року. Однак ще приблизно рік займе виготовлення необхідних матеріалів, бо, наприклад, цеглу, з якої зведено замок, в Україні не виготовляють, тому замовляти її будемо за кордоном, — зазначив директор будівельної компанії «Інвестжитлобуд» В'ячеслав Пугайко. За його словами, на території замку князів Чарторийстських буде готельно-ресторанний комплекс та історичний музей, але коли саме це станеться, пан В'ячеслав сказати точно не зміг. А тим часом громадські активісти молодіжної спортивної патріотичної організації товариства «Щит» б'ють на сполох. Кажуть, замок все більше занепадає з року в рік.

Костел Благовіщення
Ще одна пам'ятка архітектури в смт. Клевань — римо-католицький костел ХV-XVIII століття. Засновник храму Єжи (Ігор) Чарторийстський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший з цього княжого роду перейшов у католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу, спочатку дерев'яного, а потім на цьому ж місці кам'яного. Ще у першій третині ХХ століття храм прикрашав вівтарний образ, що належить пензлю майстра болонської школи ХVII століття Карла Дольче. — У дев'яностих роках костел частково відреставрували й нині щонеділі сюди приїжджає ксьондз та проводить службу навіть тоді, коли присутня лише одна людина, — розповіла пані Світлана, яка проживає навпроти костелу. — Старожили жуть, що він підземними ходами з'єднаний із замком князів Чарторийстських, а також із Олицьким замком. Якось прямісінько посеред вулиці провалилася підвода, ось так їх і виявили, — зазначила пані Світлана. Неподалік від костелу стоїть двоярусна дзвіниця з невеликим декоративним ліхтариком на вершині шатра.

Церква Різдва Христового
Неподалік від замку знаходиться ще одна історична споруда — храм Різдва Христового. Зведений ще в 1777 році, він також належить до пам'яток культової архітектури. Церква збудована із цегли, з класичним фасадом, який оформлений глухим пілястровим портиком тосканського ордеру. На сьогодні храм має чудовий вигляд, тут постійно проводяться богослужіння.







Озеро без дна
Є у Клевані ще одна особлива місцина — озеро Безодня. Таку назву воно отримало від місцевих жителів, які переконують, що озеро не має дна. Ця водойма оповита багатьма легендами. За словами старожилів, колись на березі була невеличка церква, але одного дня вона безслідно зникла. Люди кажуть, пішла під землю. Відтоді місцину довго обходили стороною, та згодом знайшлися сміливці, які намагалися виміряти глибину озера, але до дна так і не дістали. Вода в цьому озері також особлива. Її зразки досліджували у спеціальних німецьких лабораторіях і були вражені результатами. Й хочете вірте, хочете ні, але чомусь саме поблизу озера в нашому фотоапараті розрядилися акумулятори й сфотографувати його, на жаль, не вдалося.

(Більше фоток)

Валентина Романюк
------------------------------

То я, як і говорив на початку цього допису, додам дві фотки безодні (див. нижче). Щоби доказати, що ніякої чортівщини в тій місцині нема :). Навпаки, скажу я вам, - там відчувається досить сильна позитивна енергетика.

Отож ліва фотка - це залишки крейдяного кар'єру (до цих пір в його центрі видніються залишки вузькоколійки та вагонеток), західну частину котрого і обмежувала "безодня". Права - вид на саму "безодню" з отих крейдяних гір, зображених на лівій фотці. До речі, кілька років тому з них під час пустощів зірвався один школяр. І чудом вижив (висота там, гадаю, близько 30-ти метрів). Лише вломив пальця і писка здорово подряпав.

Ну і наостанок додам, що температура води в "безодні" завжди, в будь-яку пору року складає близько 4-х градусів Цельсія і дуже-дуже смачна (хоча зуби конкретно щемлять від холоду). А дно все-таки в сонячну погоду можна побачити :).
За словами мого батька колись мій покійний пра-дід Василь і його батько (а мій пра-пра-дід) Кіндрат ловили там велетенських щук. А сама "безодня" по площі була разів в 10 більша. З того часу вона, як бачимо, сильно висохла, і таких гігантських "крокодилів" вже там не ловлять. Хоча екземпляри до 6-7 кг місцевим рибалкам (а конкретно одному з них - Толіку :) інколи таки попадаються.