пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

Спілкування з одним із добрих знайомих

Це було спілкування в джаббері. Але я зібрав воєдино свої окремі фрази і вирішив опублікувати їх у вигляді листа. Прошу розцінювати цей матеріал як запрошення до дискусії. Все нижченаписане - безумовно моя приватна думка, котру я нікому не нав'язую, а просто ділюся нею. Отже,
-----
Позавчора зустрічався з одним із найвідоміших та загальновизнаних лідерів активістів громадянського руху України. Умовно назвемо його Степаном 8-).
Це один з двох відомих мені "правильних" активістів, котрий "за ідею".
До цих пір мужчина не має навіть "Таврославути". І багато років більшу частину своїх чесно зароблених грошей віддає на потреби громадянських активістів.
Він був одним із творців "Чорної Пори" і одним із лідерів акції "Україна без Кучми". Другом покійного Георгія Гонгадзе. Одним з тих, хто готував "Майдан-2004", і одним із перших відкрито почав говорити про переродження оранжоідних лідарів-"любих друзів-не-зрадь-бл.дь-майдан!"
Степан "собаку з'їв" в плані організації величезної кількості різних протестних акцій, практично всі з котрих мали значний суспільний резонанс. Дуже відомий у колі правозахисників та різноманітних громадських організацій (далеко не лише з України).

Коротше, я вельми поважаю його за професіоналізм, ідейність і чесність.

Так ось, говорили ми з цим чоловіком про перспективи протестного руху, боротьби з окупаційною владою і т.д.. Напевне, більше 2-х годин говорили. І, узагальнюючи нашу розмову, хочу повідомити наступне.
Степан сказав, що зараз в Україні в плані громадянського суспільства набагато гірша ситуація ніж на початку 2000-них. Присутня повна дезорганізація та апатія. Неможливо підняти хоч скільки-небудь значну частину народу на що-небудь. З "податкового майдану", можливо, могло би щось вийти, але окупаційна влада за допомогою провокаторів та обіцянок змогла розділити протестуючих на частини і ліквідувала небезпеку переростання даної акції у щось більше.
Активістів стало в кілька разів менше. Одним словом, маємо повну стагнацію.

Це, я вважаю, безсумнівна заслуга Юща, Юльки і всіх їхніх кумів / прихлєбатєлєй / кінчених-лідарасів. Краще б вони поперегризали одне одному горлянки, чи потруїлися би навзаєм. Перефразовуючи Воху Крупського, можна сказати, що "прийшов Ющ і розбудив Януковича".

Ті кілька десятків людей по всій Україні, які залишилися в активістських рухах, займаються виключно створенням антиреклами чинній владі (риторичне питання - навіщо їй створювати антирекламу?! Вона сама собі таку антирекламу створила, що конкурентам тільки й мріяти).

Середовище автономних націоналістів, на котре я досить-таки сподівався, наскрізь просякнуте агентами спецслужб (менти, філія ФСБ - СБУ).

А найгірше - навіть серед тих активістів, які залишилися, криза ідей та креативу! Нема ні формалізованих цілей, ні якогось плану дій, ні механізмів досягнення цих цілей! Куди рухатися - ніхто не знає. Що робити і навіщо - ніхто не знає. Натомість фетишем стала важка наполеглива робота, при якій затрачені зусилля абсолютно не адекватні отриманим результатам.
Я запитав у Степана: "У чому ж тоді сенс діяльності існуючих активістів? Кому потрібно їх стихійно-незрозуміле вошкання?"
Степан відповів, що сенс один - антипіар нинішньої влади і підготовка різних громадянських структур до прильоту інопла..., соррі, до майбутнього стихійного бунту. В тому плані, що не готувати та організовувати цей бунт, а бути готовим його використати на благо України. Тільки от як саме використати - поки-що невідомо. Коли цей довгоочікуваний бунт відбудеться - ніхто не знає, але, буцімто, рано чи пізно він таки настане.

Моя особиста думка: треба залізно усвідомити і тупо змиритися з тим, що весь період (21 рік) після розвалу совка пройшов практично надаремно. Коту під хвіст. Якщо щось в Україні і розвивалося, то стихійно і всупереч державі, а не завдяки їй. І слід геть усе починати спочатку. З green_field / from_scratch! Із створення базових принципів, механізмів та структур.
Непідготовленими вступати в майбутню революцію / бунт не можна. Треба бути готовим самим зарулити їх в правильне русло, а не вчергове віддати на відкуп лідарасам. Інакше знову будуть
ющенки-х.ющенки-юльки-тюльки-урки-януковичі-азарови-інші_ахтунги. У цьому, мабуть, і полягає головний досвід минулих років (Майдану-2004).
Натомість слід досконально вивчити досвід ОУН (досі в військових навчальних закладах США його вивчають) по розбудові організаційних структур (з його проекцією на сучасне інформаційне суспільство), неухильно та послідовно встановлювати контакти з однодумцями, небайдужими та активними людьми, заздалегідь разом узгодити цілі, розбити їх на підцілі і планомірно рухатися до їх досягнення.
Іншого шляху немає. Вже останнім довбодятлам має бути зрозуміло, що "якщо не ми, то більше нІкому". Вся існуюча політбляеліта вирішує виключно свої власні шкурні справи.

То що, приступимо до планомірної роботи? Спробуємо здійснити власний вплив на долю України і хоч трішки змінити її на краще для наших дітей та внуків? Згадаємо досвід наших славних дідів-прадідів, хто на всіх фронтах героїчно боровся за волю України?

Я вже давно маю кілька думок (слабо оформлених, бо не задумувався над ними). Типу, з чого почати, куди і як рухатися тощо. То потім їх викладу для систематизації та доповнення.

2 коментарі:

Vylkas сказав...

отсутствие живого гражданского движения отмечают все, это совершенно точно. не согласен, что в этом какая-то "заслуга" бывших и нынешних правителей. это наша, собственная, украинского народа, коллективная заслуга (хотя может и не было его никогда, серьезного движения?).
Делать надо то, что сейчас проповедует Татьяна Монтян - объединяться во дворах и начинать управлять своим имуществом. Нужно будет еще лет сорок, не меньше.

Олег Гринчук сказав...

І то правда...
Хоча я не впевнений, що поради Тетяни - це панацея. Вони правильні для певної предметної області в певний (нинішній) історичний період. Я й сам давній прихильник її ідей.
Проте світ набагато розмаїтіший. І багато кому хочеться кардинальніших методів та механізмів.
Але різниця, повторюсь, лише в методах. Мета - та сама.
Так що Тетяну слід підтримувати всемірно на шляху реалізації її ідей.