четвер, 24 червня 2010 р.

Салтиков-Щедрін, стара досвідчена прибиральниця і сучасні владні курви

Спочатку приведу дві цитати. Одну - із Салтикова-Щедріна, другу - старий анекдот, перероблений на сучасний лад, відповідно.
---------------------------------
1. "Они сидели день и ночь, и еще день, и еще ночь, и все думали, как бы сделать их убыточное предприятие прибыльным, ничего в оном не меняя".
2. "Офис. С утра офисные сотрудники в спешке передвигают мебель с места на место, выравнивают все по сантиметру, компасу и т.д. Посредине всего этого хаотичного движения стоит старенькая уборщица в обнимку со шваброй, испуганно смотрит на все это действо. Бормочет про себя: "Только помыла, сейчас все опять затопчут, ироды" и т. д.. Стояла, долго смотрела на все это, потом спрашивает:
- Милые, а что вы тут делаете? Переезжаете?
- Да не, бабуля, мы сейчас мебель по фен-шую передвинем и у нас сразу продажи взлетят до небес.
- Сынки, я тут давно уже работаю, еще до революции полы в этом здании мыла. Так вот, раньше тут публичный дом был. И в нем, когда выручка падала, кровати не двигали. А сразу меняли блядей"
---------------------------------
Що поєднує ці дві цитати?
Правильна відповідь - українська сучасна бляеліта (укрсучбляеліта :))
Сидять, гниди, вже 20 років по своїх офісах із золотими унітазами за казенний кошт, емулюють бурхливу діяльність, одночасно нічого не міняючи, і періодично "совають з кутка в куток меблі" (чи то пак тасують стару засалену колоду [кадрових] карт).

2 коментарі:

Yurecl сказав...

Дуже влучні Олеже замітки. Що цікаво абсолютно підходять і відображають ситуацію на фірмі де я ще поки що числюсь і працюю. Цікаво скільки часу все те ще протриває...

Олег Гринчук сказав...

2Yurecl: та на мою думку цей анекдот та цитата з Салтикова-Щедріна - взагалі універсальні. І чудово описують загальну кризу та занепад розумово-аналітичних здатностей менеджменту (щось типу прогресуючої хвороби Альцгеймера), котра з невідомих причин почала вражати переважно управлінців.
Я ось зараз нарешті прийнявся за книгу "Атлант розправив плечі" Айн Ренд (вельми-вельми рекомендую! Дійшовши десь до 120 сторінки піймав себе на думці, що цей роман чомусь невловимо, але непоборно мені нагадує "Залізну П'яту" Джека Лондона). Можливо, тому, що автори пишуть про одне й те саме, але з діаметрально протилежних точок зору :).