Передруковую листочок за 10 червня ц.р. з відривного календаря. Вразив мене до глибини душі.
---------------
П'ятнадцятирічний полтавчанин Сашко Лаврентьєв став відомим завдяки своєму непересічному поетичному талантові.
Хлопчик, який страждає на тяжку недугу серця (дефект міжсерцевої перегородки) і переніс кілька складних операцій, став переможцем цілої низки регіональних та національних літературних конкурсів. Він є членом Малої академії літератури й журналістики, автором поетичних збірок. Хвороба Сашка прогресує, постало питання навіть про пересадку серця... Та байдужість столичних лікарів, їхня безсердечність і жадоба до грошей не сприяють одужанню підлітка. "Ви мене зібгали, як папірець, і тепер викидаєте у сміття" - якось у відчаї сказав хлопчик своєму знаменитому лікареві.
Нині він мешкає в гуртожитку разом із матір'ю. Батько, інвалід Афганістану, пішов із життя. Родина ледве зводить кінці з кінцями. Тому вірші хлопця сповнені смутку й болю:
Земля хитнулась і зійшла з орбіти,
Розтанула Вкраїна уві млі.
Іще одну ілюзію розбито,
Побільшало зневіри на землі.
Будинки наче пилом припадають,
І десь кричать високо вдалині,
Із вирію вернувшись, відлітають
Нікому не потрібні журавлі...
В країні знову лайка до нестями,
Орач цинічно кида плуг і поле.
...Аж хочеться летіти з журавлями
Й сюди не повертатися ніколи.
Та рід мій не із зрадників-іуд, -
Мій біль, і щастя, й доля моя - тут!
Хай ті, хто горло рве за ласими шматками,
Летять із України з журавлями.
Будь здоровий, Сашку!
1 коментар:
Виявилося, що помер Сашко ще 9-го лютого ц.р. у Москві :(((((((
Нехай Господь пошлє царство небесне цій неймовірно замученій життям дитині! :(((((
Дописати коментар