Дуже цікавий аналіз поточної ситуації "Україна у ворожому оточенні" від спеца колишнього управління антитерору КГБ СССР

Коментар такого собі "Острожського" під однією із статей на ОРД. Ще можна почитати алаверди (коментар нижче) від такого собі "Хабибулина Василия Алибабаевича (Чимбулидзе)".

Маєте достовірну секретну інформацію, не маєте куди її злити, але одночасно не любите WikiLeaks? - Тоді вам на OpenLeaks :)

Сабдж. Цей проект створюють декілька колишніх ключових членів WikiLeaks, котрі пішли звідти з причини внутрішніх сканалів і сподіваються зробити те, що, власне, робить WikiLeaks, але без всіх цих протистоянь і "прання брудної білизни".

Третій сеанс лікування

Тут, власне, навіть і не маю чого багато писати... Прийшов. Лікар, як завжди, уважно вислухав суб'єктивні відчуття/скарги, перепитав/уточнив деякі моменти, на основі отриманих даних прикинув як має виглядати нинішній сеанс рефлексотерапії, записав все це в медичну карту  і повів на сам сеанс.

На сеансі, як і в попередній раз, ввів в 5 точок біля хребта препарат і ще на інших 5 точок чарівна медсестричка Оксана акумулювала ВЧ-випромінювання за допомогою спец. приладу. Я заплатив за все 100 грн., красно подякував Олександру Івановичу та Оксані і пішов собі з Богом :)

Додам лише те, що в моїй медичній карті, окрім призначення та дати наступних відвідин, лікар коротко написав "динаміка позитивна" і особливо енергійно-позитивно зреагував на інформацію від мене, що протягом майже всього тижня я відчував якесь незрозуміле зудіння (не сверблячка, а саме як ніби мурашки бігають) в районі попереку та копчика :). Котрого (зудіння) перед цим не спостерігалось.

Лікар пояснив це тим, що в названих районах в мене поступово відновлюється нормальна нервова чутливість. Привівши у вигляді аналогії зудіння, котре супроводжує "відлежану" вночі  під час сну руку, коли вона поступово приходить до нормального стану.

"Успіхи" "синяків" та іншої окупаційної наволочі за всі 20 років Незалежності України

Сабдж. Не хочу коментувати ані жодним словом "здобутки" всіх минулих та сучасних провладних окупаційних кодляків, бо цензурні вирази в даній ситуації вважаю недоречними.

Цікава стаття "Бандера и роль басмачества в истории XX века"

Ось тут знайшов. Рекомендую ознайомитись для підвищення загального рівня ерудованості :). Багато цікавого розповідається про басмачів 1920-30 років. Цитата:

"История сопротивления красной армии в Средней Азии, известная как «басмачество», упирается в 1920-1930-годы, главными участниками которой принято считать моджахедов того времени, бывших сторонников монархии и восстановления Бухарского эмирата..."

"Хотели кино на русском? Получите, с довесочком..." /(С)/ :)

Хє-хє-хє... "Бєло-голубой" лохторат чим далі, тим більше прозріває. Нічого... Прийде час, то всі вони, якщо не виздихають від трамадолу та "лівого" шмурдяка, ще й Степана Бандеру з Романом Шухевичем полюблять ніжною любов'ю :)

Політичні репресії окупаційного режиму "синяків"

Ну от, маємо вже й у себе, а не лише в Рашці.

15 арештованих за політичну діяльність та десятки під слідством, і це всього за один місяць - це достатньо, щоби говорити про початок політичних репресій?!

Якщо всі разом зараз рішуче не зупинимо цих знахабнілих виродків урків-"синяків" - з кожним буде те саме. Буде сидіти в слідчому ізоляторі, або перебувати на підписці про невиїзд. Зрозуміло, за ніщо. По сфабрикованим звинуваченням. А мусорам підкинути в помешкання жменю патронів, чи "корабель" трави - як два пальці об асфальт.

Давно нічого не писав про роботу. Ну то ось :)

Пройшло вже чимало часу з моменту, коли я приступив до виконання обов'язків CIO. Детально на якихось конкретних темах я поки-що не маю часу зупинятися, тому зараз просто приведу список задач, котрими доводилося займатися останніх 3 місяці 2010 року. Гадаю, що це все'дно буде корисно для читачів, бо свідчить про загальне коло питань, котрими доводилось займатися минулого року (правду кажучи, цього року задач вже значно цікавіші. Не те, щоби менше стало рутини. Але збільшилася питома вага реально конструктивних та творчих завдань, вирішення котрих приносить задоволення). Отож, зліва привожу шматок (це десь 80%, бо інші задачі проходили через трекер) зі свого щоденного плану дій, викинувши з нього все, що може бути розцінено як службова інформація, чи навіть комерційна тамниця. Але людям з аналітичним складом мислення і цього буде більш, ніж достатньо, щоби отримати цілісну загальну уяву про обсяги та особливості моєї роботи.

Велика морока для батька при продажі обійстя, отриманого в спадщину від його покійної мами (моєї бабусі)

------------------------------------- Flame mode On --------------------------------------

Як же ж я ненавиджу це бл.дюче окупаційне утворення, котре дехто називає українською державою (яка вона в біса українська!!! Гопота одна "інтэрнацыональная"!). Разом зі всіма його президентами-урками, злодійкуватими камсамолістами-лідарасами-дєпуташками, ох..ївшими камуняцькими кабмінами і всім ї.анутим лідарастичним чиновництвом як столичного так і регіонального розливу. Горіти вам, падлюки, вічно в геєні вогненній не лише за те, що ви, скоти, крадете як перед смертю у сиріт та знедолених, а й за ті падлючі "закони"-понятія, що ви наприймали для людей! Скоти ох.ївші... Не мине вас кара Господня, о ні!

------------------------------------- Flame mode Off --------------------------------------

Суть справи: вже 4 місяці ганяють батька як солоного зайця по всіх кабінетах за довідками, потрібними для оформлення купівлі-продажу обійстя (хати та земельної ділянки), котре батько отримав у спадщину після смерті своєї покійної мами (моєї бабусі). Бабуся перед смертю геть усе приватизувала, завірила та документально оформила, вважаючи, що т.ч. полегшить батьку вступ у володіння спадщиною. При чому заплатила за все вельми немало грошей, котрі відкладувала зі своєї мізерної пенсії.

І ось тепер, коли після виснажливих, довгих та дорогих (не менше кількох тисяч гривень пішло на вироблення всіх довідок, сплату податків і т.п.!) поневірянь батька залишилось оформити останню довідку "Про відсутність обтяженості земельної ділянки" (сьогодні за нею в обласне управління земельних ресурсів ходила моя дружина, бо батько вже нездужає) - виявилося, що всі акти про право власності на землю треба переробляти! Бо вони вироблені на прізвище покійної батькової мами, котре не співпадає з батьковим (бабуся після війни вдруге вийшла заміж та взяла прізвище батькового вітчима, котрий був активним членом КПЗУ. Для того, щоби порятувати і себе, і маленького батька перед совєтами, оскільки в її родині просліджувалися явні зв'язки з партизанкою УПА. В принципі  вітчим мого батька був хорошою і дуже нещасною людиною - фашисти живцем спалили всю його сім'ю: дружину і двох дітей. Але мова зараз не про це).

Нотаріального засвідчення (прямо на акті про власність на земельну ділянку) того, що Богдан Гринчук (мій батько) є рідним сином Надії Гуц (його покійна мама, а моя бабуся) і єдиним її спадкоємцем, виявляється абсолютно не достатньо і не дає батьку офіційно визнаного "державою" права власності на цю ділянку!

Тому тепер батьку слід заново (як колись його нині покійна мама) ходити по бл.дючим бюрократичним канторам, стояти в неймовірних чергах, платити шалене (як для його пенсії 830 грн./міс.) бабло (сказали, що в районі 1500-1600 грн. - це якщо офіційно) і наново переробляти акти на власність. А потім з цими новими актами, якщо виживе, знову йти в управління земельних ресурсів за довідкою.

Цю криваву окупаційну х.йню, котру чомусь називають державою, слід нещадно, під корінь знищити! А найбільш одіозних її лідарасів, котрі наприймали подібні закони (а їх є безліч таких, котрі роблять життя людей просто нестерпним), висадити на загострені осикові палі і розвішати по гілляках та ліхтарях!

Хто ж почне?! Хто?!!!

Другий сеанс лікування (Продовження. 5-хвилинна розмова з лікуючим лікарем на тему здоров'я)

Як і обіцяв, послушно мельдую :)

Отже, із заслуженим лікарем України Олександром Івановичем Маліковим (професіоналом найвищого гатунку, нейрохірургом, рефлексотерапевтом, до якого черга на прийом по запису ніколи не буває менше 1,5-2 місяці) мав десь 5-7 хвилин розмови на "відсторонену" тему. Вийшло так, що кабінет фізпроцедур ще був зайнятий, і треба було кудись оцих 5-7 хвилин подіти. Ну, то я скористався моментом і задав Олександру Івановичу одне запитання:

враховуючи Ваш досвід, спеціалізацію, набуті знання та професійну інтуїцію, чи справедливою є відома фраза, що буцімто "всі хвороби йдуть з голови?"

Я не буду передавати геть усі нюанси, бо в такому випадку слід було би вельми багато писати. Але постараюсь в точності передати саму суть нашої розмови. У вигляді діалогу, так як воно й було. Тому пропоную увазі читачів продовження нашої з О.І. розмови:

О.І.: Ні. Це не зовсім так. Вірніше, це зовсім не так. Той рівень досвіду та знань, котрий я маю нині, дозволяє мені стверджувати, що людські хвороби йдуть від "пробоїв" в енергетичній оболонці людини.

Я: А ті звідки беруться?

О.І.: А ті йдуть від "душі", котру традиційно пов'язують із серцем, а не з головою.

Я: Маєте наувазі емоції?

О.І.: Так. Весь емоційний негатив (стрес, біль, страх, заздрість, переживання, злорадство, тривога і т.п.) якраз і викликає порушення енергетичної оболонки людини. Далі інформація про ці енергетичні "пробої" за посередництвом інших механізмів (я тут не буду деталізувати ці механізми, бо для цього слід бути трохи "підкованим" в езотеричних науках. Та ми й не зациклювались на них - прим. моя) "попадає в поле зору" головного мозку та нервової системи. А вже ті подають відповідні сигнали в організм людини (до її органів).

Я: Тобто, головний мозок людини - це просто ще одна ланка загального каналу прийому/передачі управляючої інформації?

О.І.: Точно!

Я: Зрозуміло. А скажіть, будь-ласка, на Вашу думку, чи можна якимось чином вберегти себе від негативних емоцій?

О.І. (з великим зацікавленням поглянувши на мене): І яким же чином Ви збираєтесь це зробити?

Я: Точно знаю (сам успішно пробував і використовую понині), що вольовим зусиллям підготовлені люди досить легко можуть долати негативні емоції. Просто не допускати їх до себе. І ще точно знаю, що це не є жодні сакральні знання/навички, а їм прекрасно можна навчитися.

О.І. (з усмішкою та видимим задоволенням від розмови): Так. Чи чули Ви про один із видів східних єдиноборств, техніка котрого заснована не на опорі зовнішній "ворожій" сил, а...

Я (перебиваючи О.І., але тут це було доречно, бо розмова та піднята тема вочевидь була в задоволення нам обом і хотілося швидше погодити аксіоматику, щоби потім можна було поговорити про більш серйозні речі): Ага. Айкідо :)

О.І.: Так. То ще є й такий напрям як психологічне айкідо: не треба боротися з негативом, відбивати його. Слід просто його пропускати мимо себе. На даному етапі життя особисто я виробив для себе просте правило: у вигляді реакції на негативні психологічні подразники я автоматично реагую та уявно відповідаю "ну то й що?"

Я: То, вважаєте, правильно кажуть, що нормальний людський психологічний стан - це стан піднесення та щастя?

О.І.: Так.Саме так і є. Негативний психологічний стан - це патологія.

І на цьому наша розмова перервалася, бо мені вже слід було йти на сеанс рефлексотерапії. Ну, і ми багато речей не уточнювали (просто не встигли). Наприклад, про не одну, а сім енергетичних оболонок людини, про роль інших "каналів прийому/передачі управляючої інформації" (чакр, хто знає), про егрегорів та їх вплив на здоров'я людини і т.і.

Добавлю лише, що колись Олександр Іванович сказав моїй дружині своє нинішнє життєве кредо: "На ногах? При ділі? - Ну і слава Богу!"

Надзвичайно мудра, доброзичлива та цікава людина. І прозорлива, наче справжній маг, незважаючи на своїх мало не 80 років :).

А може й справді маг... Бо інформація про те, що він без всякого оперативного втручання ставить мало не безнадійних хворих на ноги, по Рівному (а може й не лише по Рівному) гуляє роками.

Головного урку Уркаїни в Японії послали нах :)

Сабдж. Це вам не Єнакієво, ага!

Другий сеанс лікування

Сьогодні було: 5 точок - уколи, а ще 5 точок - ВЧ-прогрівання. Від уколу в одну із цих 5-ти точок я мало не підскочив :). Тобто, відчув його конкретно.

Лікар був задоволений результатами першого сеансу. Каже, що сподівався на трохи гірший результат, ніж реально є.

А ще я мав можливість кілька хвилин з ним переговорити на відносно загальні теми (щодо здоров'я, як зароджується хвороба, роль головного мозку, психологічне айкідо і т.д.). Але про це пізніше напишу, бо зараз треба після процедури трохи відпочити...

Перший сеанс практичного лікування моєї хвороби хребта (протрузії міжхребцевого диска)

Позавчора почав довгий практичний курс лікування своєї хвороби. І перший етап - рефлексотерапія (голковколювання + точкова дія направленої ВЧ-енергії). Достеменно ще не знаю, але дружина випадково побачила на комп’ютері у лікаря, що після рефлексотерапії, передбачається ще й комплекс лікувальної фізкультури. Котрий слід буде виконувати аж до смерті. Ну, але то й добре. Бо "доки грім не вдарить, або печений півень в дупу не клюне, то мужиг не заворушиться" :)

Рефлексотерапія, котру я маю пройти на першому етапі, не зовсім класична (коли лежиш як їжак, чи кактус, під купою встромлених в тіло голок), а трохи модернізована. Зокрема на цьому першому сеансі у дві точки на попереку (досить глибоко - біля самого хребта) вкачали мені якісь ліки, що повинні емулювати знаходження в тих місцях голок. Бо необхідно, щоби така дія зберігалася протягом тижня. Але ж тиждень із голками в хребті ходити не будеш - ті ці ліки саме емулюють знаходження там голок (типу, довго не розмоктуються, а їх об’єм тисне на що там треба). При введенні у ці дві точки голки звичайної штрикавки(звичайний глибокий укол) я двічі відчув легенький укол в момент коли пробивалася шкіра. Далі – абсолютно нічого.

Відразу після цих двох уколів ще чотири інші точки на попереку послідовно, по одній хвилині, прогрівалися спрямованою високочастотною енергією спеціального точкового випромінювача (при цьому я абсолютно ніц не відчував). Я запитав чому не голками? То мені чарівна медична сестричка відповіла, що голками дістаються до більш глибоких точок, а на ті, котрі розміщені ближче до поверхні тіла, діють ВЧ-енергією.

Ото на перший раз було і все. Ціна всього сеансу – 100 грн.

Я всього сценарію лікування ще не знаю, але, мабуть, кількість і послідовність впливів на відповідні точки будуть мінятися. Бо лікар на початку сказав: «Сьогодні працюємо з двома точками уколами і з чотирма – ВЧ-енергією. А далі побачимо». Тобто, схему вибирає лікар, базуючись на ефективності попередніх сеансів.

Сьогодні вже можу стверджувати, що десь через годину-дві після цього сеансу й протягом наступної доби я виразно відчув значне поліпшення стану своєї лівої ноги (та, з котрою не все гаразд). Вона практично (за винятком поверхневого оніміння шкіри на задній поверхні стегна й під пальцями на стопі) стала такою ж, як і здорова. І головне - у ній виразно додалося фізичної сили.

Але вже зараз, коли пишу цей пост, сили в ній вже знову стало явно менше, а оніміння трохи більше. Тепер я починаю розуміти - напевно так і має бути, і лікар на це розраховує. Бо попередив мене, щоби я докладно фіксував свої відчуття протягом однієї-півтори доби після сеансу і потім детально розповів йому про них. Не за весь тиждень, не за 3 дні, а саме протягом однієї–півтори доби.

Ну, потім ще раз хвилин 5 лікар наголошував на важливості правильного носіння корсету для фіксації ураженої ділянки попереку. Фактично його можна знімати лише на час сну і на короткий термін під час душу.

А ще я запитав що би він порадив мені робити з моєю сидячою роботою. Лікар посміхнувся і сказав одне: «В сидячому положенні фізичне навантаження на вашу уражену ділянку хребта в десять разів перевищує таке ж навантаження, але під час стояння, чи ходіння. Висновки робіть самі». Тому я віднині намагатимуся часто вставати, щоби пройтися і подумую, що треба було би якось домовитися з керівництвом про те, щоби робочий день в офісі в мене складав максимум 5-6 годин. А інший час я би працював вдома в напівлежачому стані на дивані, підклавши під спину туго набиту подушку. Або нехай диван мені купляють :)

Ось такі справи.

Ну, нічого... "Паніковский ще вас усіх переживе! Він ще всіх вас продасть, купить і знову продасть, але вже дорожче!" /(С)/ :)

Вже вмію проводити повне розбирання/збирання свого АКМС

Хє-хє-хє... Сабдж. Детальніше ось тут. Думаю, а може зняти цей процес на відео, викласти кудись і надавати доступ за якусь геть символічну плату? Нехай народ вчиться., бо скоро такі навички можуть знадобитися.

Особисто я в Інеті для АКМ такого відео не знайшов, хоча шукав інтенсивно і довго. Для АК-47 - хоч греблю гати, а саме для АКМ/АКМС - нема. А в УСМ останнього є суттєві відмінності  у зв'язку з наявністю сповільнювача курка, пружинки до нього і автоспуска, котрих нема у АК-47.

Високе звання "бандерівець" слід заслужити!

...Бандеровцы воевали тогда, когда не только на востоке, но и на севере, юге и западе был Сталин. Тот самый Сталин, по чьему приказу гордых чеченцев просто погрузили в товарные вагоны и вывезли с родных гор в азиатскую степь - без войны, спокойно и деловито, будто это не чеченцы вовсе, а какие-нибудь цыгане. Под Сталиным была армия, которую могла остановить только атомная бомба. Эта армия недавно завоевала половину мира и примеривалась на остальную часть. Бандеровцы с ней боролись до 1961 года.

Вся стаття тут. Категорично рекомендую прочитати і вдуматись. На мою думку носити високе звання бандерівця заслуговують далеко не всі. І мало не найменше - "прописні професійні патріоти"

Ну чому, чому мене й..бані окупанти-гопники примушують об'єднуватися ось із цими?!

Сабдж. Я б і хотів дружити з цінителями Л. та А. Толстого, Ф. Достоєвського, А. Чехова, М. Пришвіна, М. Вєллєра... І навіть кілька (конкретно трьох автохтонних, бо українців, чи людей інших національностей, котрі постійно проживають в Росії, або навіть є її громадянами - значно більше) друзів-росіян маю. В самій Росії тобто. Але де ж їх взяти більше?!! Нормальні, розумні, цікаві інтелігентні люди, науковці (конкретно мої знайомі зв'язківці-викладачі з  Пітерського Університету Зв'язку ім. Бонч-Бруєвича) соромливо відводять очі, коли запитуєш їх "невже вам комфортно жити і працювати при нинішньому путєнсько-мєдвєдовському режимі?!"

Натомість макєєвсько-єнакієвсько-донєцко-лідарастичні урки-окупанти елегантно, немов комод, вішають своїм лохторуватим виборцям-трамадольщикам лапшу на вуха, прикриваючись дружбою з отаким "вєлікім рускім гєгємоном" і гавкають про взємовигідні стосунки з таким "братнімблянародомнах". Називаючи "народом" таких же ж лідарасів, як і самі.
А ось ще прошу фільм один подивитися... І коротке пояснення до нього. І десять разів подумати про те з ким дружити. Бо ще мої мама покійна і обидві бабусі говорили, що дружити слід з достойними, або кращими від тебе. Але не з "іздєлієм №2".

Неймовірної сили вірш-привітання (наприклад, жінки з її ДН) про жіночу долю

Сабдж. Та такий, що аж мурашки по спині бігають... Знати б ще хто автор цих неймовірно щемлячих слів. Може, хтось знає?

Почув/побачив цього вірша, коли улюблена вихователька нашого синочка вітала ним мою дружину (роздрукувала і наклеїла на велику вітальну листівку формату А4, а потім зачитала в голос у вигляді тосту :)). Отож, читайте. Не постійно ж нам ненавидіти.. Обов'язково потрібно і любити.

ІСТОРІЯ ЖІНКИ

Жіноча доля - це любов,
А жінка в світ приходить для любові.
Любити маму - поки ще мала,
Любити ляльку - тільки підросла,
А коли вперше вийшла за поріг -
Любити небо і м'який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові!

Росла вона, росла її любов,
Росли її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде - несеться,
Сторожко прислухаючись до серця,
Що в дзвоні міст, чи шелесті дібров
Підкаже їй: прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона твоя, лишень твоя!
Тобі її на сотню років стане!
Це ж та любов, що перша і остання.

І відшумів весільний водограй.
Та знову - як же світу не радіти!
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані — дарма,
Коли воно лепече вперше: "ма",
І ти свята, і в серці в тебе рай —
Хоч відшумів весільний водограй.
І хоч пливуть літа ... літа... .літа...

І хоч пливуть літа... літа... літа...
Але якби все те почати знов,
Адже той борщ щоденний - то любов,
Сорочка, чисто випрана — любов,
І ночі, що не спала ти — любов,
І квіти , що посіяла — любов.
Вся Україна - то твоя любов!
Все так було б, якби почати знов.
Жіноча доля в світі - це любов.

Додано о 08:34: Підказали знайомі з Інтернету, що це вірш під назвою "Історія жінки" Галини Гордасевич. Вельми непересічна людина. Поетеса. Дисидентка. Практично наша землячка, хоча й народилася на Тернопіллі.

Прекрасний календар на 2011 рік :)

Календар взято звідси.

Посилання на певні ресурси щодо юридичних консультацій

Вчора запитували мене про сабдж. Зокрема про певні джерела щодо консультацій на тему створення та функціонування ОСББ (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків).

Ну, то ось даю те, що відразу в голову прийшло:

• Первый украинский юридический форум - вельми живий та інформативний!
• Главные вопросы по ОСББ которые нас стопорят - форумний стартертопік.
• Блог Тетяни Монтян на "Українській Правді"
• ЖЖ Тетяни Монтян
• Збірка книг та відео "Пиротехника" (поки-що у вільному доступі. Додано 12.01.2011)

Сподобалося привітання з новорічними та Різдвяними святами

Сабдж. Джерело ось тут.

Шановні *****! Хотів би побажати Вам у новому році не всякої традиційної шняги, а наступного - зробіть, наскільки стане сил, щось розумне, добре, вічне, - хто крок, хто два, від розумної тварини до справжньої людини:

• посадіть дерево не на своєму городі,
• подбайте не про своїх дітей,
• зберіть сміття не тіко на своєму обійсті,
• перерахуйте 100 грн. не тіко рідній бабці, а ще й онкохворим дітям або сиротам,
• здайте хоча б склянку донорської крові,
• купіть українську книжку, газету, журнал,
• сходіть на мітинг за переконаннями,
• багато та плідно працюйте, вчіться, будьте розумними, креативними, конкурентними, 
• намагайтеся не брати та не давати хабарі, не паразитувати на співгромадянах...

І буде нам щастя, хоча і не в цьому році :)

Увага! Вельми важлива стаття на тему "О чем жалеют умирающие"!

Звертаю увагу на сабдж (оригінал тут). Гадаю, що дає багато поживи для роздумів (все це я десь так приблизно і відчував). З огляду на важливість піднятих питань приведу статтю тут цілком.

О чем жалеют умирающие

Одна женщина (в данном случае её имя не важно) много лет работала в хосписе. Её обязанность - облегчение состояния умирающих пациентов. Таким образом, она буквально проводила с ними последние дни и часы. Из своих наблюдений она составила своеобразный рейтинг основных сожалений людей, подошедших к самому краю жизни.

Итак, 5 самых распространённых сожалений умирающих:

1. Я сожалею, что у меня не было смелости, чтобы жить жизнью, правильной именно для меня, а не жизнью, которую ожидали от меня другие.

Это наиболее распространенное сожаление среди людей. Когда люди осознают, что их жизнь почти закончена, они могут оглянуться назад и легко увидеть, какие их мечты остались не реализованными. Большинство людей едва ли пытались исполнить даже половину из их мечтаний и должны были умереть, зная, что это происходило только вследствие выбора, который они сделали или не сделали.

Очень важно попытаться реализовать, по крайней мере, некоторые из ваших основных желаний на своем жизненном пути. С того момента, когда вы теряете свое здоровье, становится уже слишком поздно что-то предпринимать. Здоровье приносит ту свободу, которую очень немногие понимают, пока не теряют его.

2. Мне жаль, что я так много работал.

Это чувство было у каждого пациента мужского пола, о котором я заботилась. Они скучали по своей молодости и по своим взаимоотношениям. Некоторые женщины тоже высказывали такое сожаление. Но поскольку большинство их было старшего поколения, они, в основном, не занимались зарабатыванием средств для семьи. Все мужчины, с которыми я работала, глубоко сожалели о том, что потратили большую часть своей жизни на однообразный труд для добывания средств к существованию.

Упрощая свой образ жизни можно сократить требования в доходах, которые вы думаете, вам нужны. Создавая больше пространства в вашей жизни, вы становитесь более счастливыми и более открытыми для новых возможностей.

3. Мне жаль, что у меня не было смелости выразить свои чувства.

Многие люди подавляли свои чувства, чтобы сохранить определенные взаимоотношения с другими. В результате они соглашались на посредственное существование и никогда не становились такими, какими бы они хотели себя видеть. Возникновение многих болезней было связано с испытываемыми чувствами горечи и негодования.

Мы не можем управлять реакциями других. Хотя первоначально люди могут реагировать на изменения, которые вы вносите в отношения, не желательным для вас образом, в конечном счете, это поднимает отношения на новый более здоровый уровень. Лучше всего тем или иным способом устранять нездоровые отношения из вашей жизни.

4. Мне жаль, что я не поддерживал отношения со своими друзьями.

Часто эти люди действительно даже не осознавали всей пользы поддержания контактов со своими старыми друзьями, пока до их смерти не оставалось несколько недель, и уже не всегда была возможность их разыскать. Многие оказались настолько погруженными в свои собственные жизни, что позволили их дружбе многие годы проходить мимо них. Было много глубоких сожалений о том, что их дружбе не было уделено столько времени и усилий, которых эта дружба заслуживала. Все скучают по своим друзьям, когда умирают.

Любому человеку, ведущему активный образ жизни, свойственно преуменьшать значение дружеских отношений. Но когда вы стоите на пороге смерти, материальные стороны жизни теряют свое значение. Конечно, люди хотят, чтобы их финансовые дела были в как можно большем порядке. Но не деньги и не статус сохраняют в конечном счете свое значение. Они хотят принести какую-то пользу тем, кого любят. Но обычно они уже слишком больные и уставшие, чтобы как-то справиться с этой задачей.

5. Мне жаль, что я не позволил/позволила себе быть более счастливым.

Этот вид сожаления был на удивление общим. Многие до конца не понимали, что их счастье это вопрос выбора. Они были подчинены привычкам и сложившимся представлениям. Они находились в плену ‘комфорта’ привычного образа жизни. Из-за страха перед переменами они притворялись перед другими и перед самими собой в том, что были довольны своей жизнью.

Кінець цілої епохи...

Товариш звернув увагу на цікаву інформацію. Так. Відхід в небуття фотоплівок - це без сумніву кінець цілої епохи.

Всіх з Вілією та завтрашнім Різдвом!

Здоров'я всім, гарних колядок та смачної ковбаски завтра! :)
Одним словом, веселих свят!

"КвазіАмазонівський" cloud computing сервіс в Україні

Недавно поцікавився, чи існує в Україні провайдер послуг cloud computing типу Amazon'івських веб-серісів EC2 та S3.

І вивели мене колеги з UANOG на київську компанію Ekvia, котра, хоча й не тотально подібна до Амазону, але виглядає так, що на даний час за типом та якістю стоїть (в Україні) найближче до нього.

Виявляється, в цій компанії працює Олексій Акулов, старий "інтернетчик", з котрим ми давно "віддалено" знаємось. І котрий із задоволенням відповів на ряд моїх фахових запитань. То я йому ще й клієнта перспективного підігнав :). Котрий лишився настільки задоволеним якістю та функціоналом даного типу сервісу, що аж прокоментував цей сервіс в мому блозі і спеціально зазначив, що рівень "послуг" цинічного невихованого хам'я (деяких працівників рівненського УАРНету) навіть поруч не валявся в порівнянні з послугами датацентру Ekvia.

Якщо хтось плануватиме вибрати компанію Ekvia в якості партнера - поспілкуйтеся спочатку з Олексієм. Там багато нюансів і приємних сюрпризів є, про які не написано на сторінках їхнього сайту. А Олексій вам про них розповість.

Вітаю всіх українців з днем народження Степана Андрійовича Бандери

Сабдж.

Я абсолютно солідарний з якимось там чи то єнакієвським, чи то донецьким, чи то ще якимось там  "ахтунг-судом" відносно позбавлення Провідника звання героя україни.

Бо це - їхня уркаїна, в котрій нема місця свободі громадянина (та й самих громадян нема, а лише безсловесні раби), гідності, честі, справедливості. В боротьбі проти котрої (натомість за щасливу, могутню, справедливу Українську Державу, в котрій би було вдосталь місця для всіх чесних людей) Степан Бандера поклав своє життя.

Моя ж Україна, як і Україна моїх прадідів, батьків та синочка завжди пам'ятатиме та рівнятиметься на свого Героя - Степана Андрійовича Бандеру!

Слава Україні!