Якось поспостерігав (і навіть трішки поприймав участь) за однією дискусією на дещо провокативну тему "Мирна революція стає програною революцією негайно, як тільки перестає бути мирною". Причому прив'язка даної теми була до подій в Лівії. Думки учасників мігрували від однієї крайньої позиції до іншої. Від:
- "мирна революція - дурня, бо в результаті не міняє злочинну систему. До влади приходять такі ж, або й ще гірші лідараси"
і до:
- "збройна революція - провокація та злочин, бо дає можливість владі, котра значно краще озброєна, також застосувати зброю. В цих умовах влада, звичайно, перемагає і запроваджує жорстоку реакційну політику та придушення свобод на подальші довгі роки".
Особисто мені здалося, що найкраще висловився з даного приводу відомий авторитет в середовищі громадянських активістів, один із хрещених батьків акції "Україна баз Кучми", "Чорної Пори" та "Майдану-2004". Котрий і до цього часу всі свої сили віддає боротьбі за Правду, Справедливість та утвердження громадянського суспільства. Ось його думка (цитую):
- "Щодо Лівії - повстанцям, та й будь-кому, важко утриматись від застосування зброї, коли в тебе самого стріляють. А щодо "мирна революція стає програною як тільки перестає бути мирною" - так в Румунії саме немирна й перемогла. А взагалі ні насилля, ні ненасилля не є фетишем. Просто ненасилля дає змогу розвинути рух до того ступеню, що, коли влада застосовує насилля, це викликає обурення та зворотну реакцію в людей, які мають зброю, і вони повертають її проти влади"
Немає коментарів:
Дописати коментар