"Любо, братці, любо"

Сабдж.

Але перед тим, як мене критикувати, прошу спочатку так само як і я доволі "пошлятися" в Інеті, доволі почитати різних джерел, доволі посваритися на форумах і аж тоді прикинути хто ж у кого цю пісню "вкрав". Але скажу одне - першою точно була не "стюардеса-монархістка по імені Жанна" :). І до донського козачєства також відношення ця пісенька має сумнівне. Вірніше, аж опісля в цю пісеньку всунули "сорок тисяч лошадєй" і присвятили пам'яті про битву донців з ногайцями.

А отут ця сама пісня від Тараса Житинського. Слова - див. нижче.


ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО

Як батько заграє, ворог враз ридає.
То іти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч.
Піду я до батька на гражданськую війну.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Із-за балки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткії батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр.
«Висікти сволоту!» — цівку плечем впер.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А першая куля, а першая куля
Порснула по мні, та спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Вранила коня, ще й за світа дня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

А третяя куля, а третяя куля
Зранила мене, мого коня нехай мине.
Як терпець урвався, вже не налякать.
Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Несумуйте батьку, нічого пенять
Ті хто виноваті вже навіки сплять
А що да не владнали та не домайстрували
Буде того зілля нашим дітям дорубать

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.

Годі на сьогодні, батько, храбрувать,
Коні натомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода
Шкода лише волі та буланого коня.

Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
З нашим отаманом не приходиться тужить.