Щойно дістав чергове просвітлення

Сабдж.

Щойно в супермаркеті надзвичайно чітко прояснився той факт, що таки головна біда і причина всіх наших нещасть - рабська психологія більшості населення. Це ключова причина (root cause). А економічні негаразди, криза моралі, камуністи-утопісти, расисти-шовіністи, москалі-лжебандерівці, юще-ящери, тімашенки-яйцевнюки, чєчьоткіни-тоббачнєги та інша окупаційна смердяча мерзота - все це лише похідна рабської психології.

Ну так от, про супермаркет... В ньому постійно в один і той самий час (десь між 8-20 і 8-50 ранку) залишається працювати лише одна каса, до котрої, зрозуміло, вилаштовується грандіозна черга. Десяток інших кас зупиняється на "технічну перерву". Люди злі, всі поспішають на роботу...

Я вже вдруге за останній тиждень не витримав і командирським голосом на весь зал почав вимагати адміністратора, обурюючись цим безглуздим порядком.

І ви думаєте хтось із 20-метрової черги мене підтримав??? - Ні! Повсовували свої язики собі в сраки і навіть повідвертались, буцім-то не помічають скандалу!
Тут на мене і зійшов сабдж.

Проте моментально до мене підійшла якась працівниця і повела за собою до сусідньої закритої каси. Відкрила її і обслужила мене :). Помалу за мною почали підтягуватися інші люди... друга каса стала працювати. А на виході із супермаркету до мене підійшов охоронець, молодий хлопець, привітався і тихо попросив вибачення, що не зміг втрутитися. Бо це, мовляв, не їхня робота, а адміністратора.

Барани бл.дь! Справжні барани!

І вельми жаль їх, і вельми  злий на них. Ну як так можна... на кожному кроці їх писком в гівно, а вони мовчать і облизуються.

Я, здається, колись вже писав як відбувалися (і до цих пір відбуваються) масові розстріли на окупованих територіях. Повторю, бо це вельми показово до наших реалій.

1. Все починається з того, що окупанти оголошують реєстрацію населення. І погрожують всякими карами тим, хто не прийде. Барани законослухняно йдуть і реєструються. Хоча можна (і треба!) нікуди не йти - ніхто тебе не знає і ніхто тобі нічого не зробить!
2. Потім окупанти оголошують збір в такому-то місці. Знову погрожуючи карами небесними. Барани знову йдуть, сподіваючись, що "це просто так. Це нічого не  значить". Але в даному випадку вже категорично не слід нікуди йти!
3. Далі окупанти оточують це місце збору, всіх туди впускають і нікого не випускають. Барани все прибувають нові... І всі слухняно "чекають у моря погоди". І ніхто не робить жодних спроб втекти, хоча це ще цілком реально.
4. Далі, власне, відбувається конвоювання до місця масової страти. Барани слухняно йдуть до свого місця страти, сподіваючись ХЗ на що :). Хоча ще існує ненульова можливість втекти. Бо окрім двох-трьох автоматних черг навздогін ніхто втікачів переслідувати не буде.
5. Ну і, власне, нарешті баранів приводять до якогось рову, чи лісу, де всіх і страчують. Інколи реально як баранів - тупо ріжучи горлянки. При цьому жоден баран навіть не робить спроби кинутись і задушити хоча би одного окупанта.

Цю дивну психологію баранів прекрасно знають всякі окупаційні мєнти-карателі.

Вчіться не боятися. Вчіться гідності. Вчіться захищати свою гідність та честь. Не мовчіть! Підтримуйте та ставайте на захист один одного! Давайте негайну та рішучу відсіч різному окупаційно-янучарському хам'ю, злу та несправедливості! Ми ж Люди! Ми ж нащадки Українських Воїнів, а не лише гречкосіїв!
Це ж як би було нестерпно гірко нашим пращурам, коли би вони раптом воскресли і побачили нинішнє стадо баранів :(((. "Славних прадідів великих правнуки погані..." /(С) Т. Шевченко/