Похід за грибами

Ходив вчора з братом Тарасом за грибами. Чому саме вчора - з двох причин:

1. У вихідні дні в лісі неможливо проштовхнутися від таких самих любителів, котрі приїжджають зі всієї округи
2. Слід сказати, що якраз в ніч перед нашим виїздом десь на протязі години мабуть по всій території Рівненської області пройшла хороша злива, яка потім перейшла в тихий та доволі теплий дощик, що тривав десь до години 4-ї ранку. Саме те, що потрібно! :)

Відразу вирішили зосередитись на білих грибах, підберезовиках (або "бабках", як в нас говорять) та підосиновиках (в нас кажуть "червоноголовці"). Жодних пластинчатих грибів! Взагалі вже кілька років справжні "гриболюби" в нашій місцевості ігнорують їх, бо вистачає трубчастих.

Ну так маршруткою Рівне-Деражне (я сідав в самому Рівному, а Тарас підсів в Клевані) десь в 06-15 ранку вийшли в селі Деражне і почимчикували до двох лісових масивів, в котрих ніби-то віднедавна відкрився сезон на білі гриби.
Спершу завернули до меншого масиву, котрий на приведеній карті лежить північніше. Трохи побродили "вхолосту" і почали знаходити перші білі грибочки. Забігаючи наперед скажу, що в тому невеличкому масиві окрім різних поганок та мухоморів росли виключно білі гриби.
Буквально через хвилин 5 після перших грибів стикнулися з двома місцевими мужчинами середнього шкільного віку, котрі вслід за нами на двох велосипедах і собі приїхали скласти нам конкуренцію за грибочками. То ми весь час з братом намагалися триматися осторонь тих пацанів :). Як і вони від нас, в принципі.
Результатом пошуків грибочків в першому лісовому масиві в нас було приблизно 25-28 білих грибів на двох. З них в мене - десь 10-12. Грибочки були тугенькі, невеличкі, сантиметрів по 5-8 висотою. Абсолютно чистих (зовсім не червивих) явна більшість. Ну і штук 5-7 трішки більші - по 10-15 см. Всі відрізнялися майже геть білими шляпками з нальотом жовтизни. Дякуючи тому, що майже всіх їх, окрім найбільших, слід було вигрібати з-під хвої (шукали, власне, не гриби, а горбики хвої).

Десь протягом години ми швидко прошерстили весь масив і вирішили перейти в другий, набагато більший по площі, котрий лежить на вказаній карті південніше. І поки йшли до нього (судячи по тому, що йшли хвилин 25, це було десь 2,5-3 км від першого), то зрозуміли по свіжих слідах велосипедів, мотоциклів та бусів, і по живих пішоходах, котрі нам зустрічалися по дорозі, що там у нас буде вже значно більше "конкурентів". Так і виявилося. І добре, що ми оперативно вирішили зайти в ліс з найдальшого кінця, оскільки весь народ заходив з ближнього (відносно дороги). Нашвидку прочесавши максимальну площу (аж до зустрічі з першими "конкурентами", котрі йшли нам назустріч) ми зібрали ще десь грибів з 15-17 (я, мабуть, з 5-7, інші - Тарас) і вирішили тікати в кращі краї :). Тут гриби вже відрізнялися трохи темнішим кольором шляпки і були дещо більшими. Також переважна їх більшість вже не була захована цілком під хвоєю. Разом в нас вже було більше як 40 білих грибочків.

Кращі краї в нашому розумінні це були ліси в трикутнику сіл "Руда Красна - Мочулки - Олишва" (на карті показано здоровенний лісовий масив, де колись орудували червоні партизани-мєдвєдівці, якщо хтось знає/пам'ятає такого, але "трикутник", про котрий я говорю, - це частина приблизно північно-західного ареалу масиву). Але йти пішки туди було далеченько (кілометрів 9). То вирішили під'їхати маршруткою. І запізнилися на неї буквально на 3 хвилини. Справа в тому, що з якихось невідомих причин вона відправилася від зупинки с. Деражне на 25 хвилин раніше графіку. Трохи матюкнувшись, ми випили на двох літрову пляшку пива "Чернігівське Світле" і через хвилин 40 дочекалися іншої маршрутки, котра підвезла нас десь кілометрів 5 (бо далі вона йшла в напрямку, котрий не збігався з нашим). Далі йшли пішки. По дорозі ще знайшли одного білого, штуки 4 бабки і 3 червоноголовці в одній відомій нам посадці біля самої дороги.

Дійшовши до жаданого місця, заглибилися в ліс і почали основну (по часу та відстані) частину нашої грибної епопеї. На той час вже було десь біля 11-00 - 11-20 годин. Основну масу грибів ми зібрали саме там. Білих - десь біля 40-ка. Як правило великих, по 15-20 см. Зустрічалися і "гіганти" з великими шляпками, десь по 400 і навіть по 500 - 600 грамів. І що цікаво - там, де передбачали знайти багато грибів, то не знаходили майже нічого, а там, де вирішували зайти лише для "очистки совісті" - нападали на грибний клондайк.
Окрім білих назбирали море бабок. Інші сорти грибів, як я вже говорив, ми просто не брали, хоча зустрічалося також море молоденьких, тугеньких класних синіх та зелених сироїжок.
Назбиравши всіх грибів майже два 10-літрових відра, почали відчувати втому. Особливо я :). Вирішили йти в напрямку Клеваня, де живе Тарас і мої батьки. Вийшли на відповідну лісову дорогу, котра розділяє квартали, пішли вздовж неї, зрідка збираючи бабки. Через кілометри 4 були вже на окраїні с. Олишва. Звідти до батьківського дому було вже рукою подати - якихось 4 км. :). "Последний бой - он трудный самый!" - це про мене. Ніг не відчував. Вірніше не так - дуже добре їх відчував. Переставляти їх треба було з допомогою думки та волі, що нагадало мені "курс молодого монаха" в деяких дзенських монастирях. Але, як би там не було, таки дійшли до дому.
Вдома я посидів хвилин 30-40 і зрозумів, що якщо прямо вже не виїду на Рівне (до свого дому), то мене вже ніяка сила не відтягне від подушки :))). Проявивши мужність, я попрощався з батьками, подякував брату за чудову грибну подорож і пішов на маршрутку. Далі пригод ніяких не було: дорога Клевань-Рівне, дім, тепла ванна, міцний здоровий сон з грибними фантазмами :)).
Прекрасно день пройшов. Просто феєрично-казково!
Результат на двох (ясно, що Тарас десь в півтора рази більше за мене знайшов грибів) - 70-80 білих грибів, 5-6 червоноголовців, ціла купа бабок і ейфорія від зустрічі з Природою, котру не передати жодними словами.

Хочу ще і ще! :)))

Народ! Ну його нафіг до чортів собачих те бабло та всякі там роботи! Чому б не працювати виключно для свого задоволення, а не для міфічного "а що ж інакше робити?"!
Йдучи додому через села Олишва та Новостав бачили багато людей, котрі чекали на своїх городах на комбайни. Жнива вже почалися... Багато з тих людей з великою заздрістю дивилися на нероб (в їхньому розумінні, звичайно) нас.

Внизу дві хренові поганої якості фотки з лісу, зроблені камерою мобільного телефону: білий гриб-гігант та три бабки, котрі зрослися коренями.