Спроба порибалити та сходити за грибами :)

Був сьогодні на "риболовлі-грибопошуках" з братом Тарасом.

Ми віддавна так любимо з братом: збираємось та їдемо/йдемо на рибалку (як правило зі спінінгами, а не з вудочками), і якщо нам не сильно щастить під час риболовлі,, то ми просто змотуємось/зачохлюємось і йдемо в ліс по наших старих місцях збирати гриби. Благо, що місцева природа дозволяє...

Ось так і відбулось цього разу.

В 6-20 ранку вже були на місці (біля мосту с. Мочулки). Мали з собою дві вудки (по одній на кожного), штук сто черв'ячків-гнойовичків, трохи тіста, один спінінг (мій), півлітру "Хлібного Дару", дві літрових фляжки "Львівського Світлого" та дві великі помідорини.
Закинули вудки, посиділи з хвилин 20 - абсолютний нуль. Я знечів'я двічі зафоткав вранішній пейзаж :)). Власне конкретний схід сонця, коли воно вже повністю вийшло з-за горизонту. Див. нижче.

Потроху почав підтягуватись місцевий (і не дуже) народ. І у народа щось трохи навіть щось там клювало. Як правило карасики грамів на 100-150.

Із самих видатних подій особняком стояли дві:

1. Якраз навпроти знайомий дідо підчепив чи то коропа, чи то карася, чи то гібрида десь на півкіло, але не зміг його втягнути на берег (досить густа трава попід самим берегом не дозволила). А вудочка у дідуся вигиналася дугою. Проте так та рибина і зійшла. А гарна рибка була б :).
2. Десь за хвилин 40 та сама картина мала місце з якимись молодими людьми. Густа трава не дозволила втягнути рибку на берег. Навіть товариш (той, другий) не допоміг. На мою думку the fish була також десь з півкіло.

Мораль: нєфіг жлобитися (чи лінуватися брати з собою) з підсаком!

Плюнувши на безбаб'яриб'я та на поплавочну вудку, я вирішив спробувати щастя зі спінінгом. Повісив жовту "вертушку" і пішов собі вздовж берега.
Риба "ходила" конкретно. І хижак за нею також ходив конкретно. Але ось засада - блешню атакувати не хотів. Ну та й правильно - нафіг хижаку якийсь там шмат бляхи, коли малька навкруги неміряно! За винятком двох-трьох підозрілих "ударів" ніякого ефекту не було.
Проте, закинувши, мабуть, в п'ятдесятий раз блешню (майже паралельно берегу), я відчув, що щось таки вчепилося. Підтягнув ближче - ага. Щучка-"карандаш", як у нас називають такий розмір щупаляти :). Грамів на 150. Можна (і треба) було викинути її назад, але дуже вже сильно вона "засіклась" на трійник. Зябрина її була сильно пошкоджена. Згадавши про домашню свою кицю Соню я таки забрав те щупаля.
Буквально через один закид знову відчув удар. На цей раз був неслабий кросавчег-окунь. Грамів 350-400 мабуть.. Забрав і окуня.
І щучку, і окуня було витягнуто з одного й того ж місця - з-поміж "вікон" в лататті.

Далі скільки я не ходив - результат був один і той самий: повний П. Нуль тобто :)

Поки я бродив зі спінінгом вздовж берега, то мій брат Тарас зловив три гігантські плотки загальною вагою грамів 50. Добре, що не викинув. Моя киця Соня була їм надзвичайно рада :).

Плюнувши на "вдалу" рибалку за старим звичаєм ми ковтнули по грамів 100 і, запивши "сотку" "Львівським Світлим" та змотавши все те, що було розмотано, пішли за грибами по наших старих місцях.

Не буду далі зупинятися на наших "грибних" успіхах - їх було ще менше, ніж "рибних" :). Разом, на двох, знайшли два червоноголовці, штуки 2-3 підберезовики (бабки), штук 10-12 сироїжок. І все! Одним словом "это какой-то позор..." /(С) Швондер/.
В лісі було настільки сухо, що страшно було не лише бичок від сигарети кидати (про це й мови бути не могло), але й тупо запалювати запальничку! Доки не буде дощу - можна за грибами навіть не виходити.

Але все це повна єрунда.

Найцікавіше було те, що ми в глибині лісу напали на найсправжнісіньку, хоча й практично повністю зруйновану вибухом imho протитанкової міни, криївку УПА. Прошу подивитися на фото. Приблизні координати цього місця (щоби бажаючі могли прикинути по Google Maps):

• широта - 50°49'50.52"С
• довгота - 25°54'50.34"В

Я спробував зафіксувати ракурси "воронки" від вибуху протитанкової міни, а також залишки криївки. На фото, якщо придивитись, видніється навіть балка з перекриттям.
Подумалось, що в наших місцях особливою активністю відрізнялись групи Клима Савура, котрий під кінець II-ї світової війни був керівником Північної Групи УПА та місцевого Провідника на псевдо "П'явка" (на жаль справжнє ім'я мені невідоме). Запросто могло бути так, що ця криївка мала відношення до якогось із цих загонів.

Однозначно, ми з братом ще розпитаємо старих людей, може вони ще щось розкажуть...

Ну а далі ми просто вибрали напрямок на батьківську хату. І, з невеликими заходами на грибні місця (скоріше для очистки совісті, ніж сподіваючись на результат), вийшли на околицю с. Олишва. Далі була справа ніг :).

За найскромнішими підрахунками по лісі ми в цей раз намотали десь кілометрів з 15-17.
Не те, що було перед цим, звичайно, але також неслабо.

Хочу ще! І на рибалку і на гриби :)))