вівторок, 20 квітня 2010 р.

Негативний досвід, отриманий на власній шкурі.

Після скрупульозного діагностування на початку минулого тижня нарисувалась в мене отака кака. Хірурги місцевої обласної лікарні в один голос категорично рекомендували оперативне втручання. Але я не менш категорично це відхилив. І відразу серйозно взявся за себе (бо таки в плані здоров'я запустив за половину_осені-зиму-половину_весни буквально все, що можна було запустити).
Перше і, як виявилось, основне: кардинально та різко поміняв спосіб життя і негайно сів на серйозну жорстку дієту (на грані голодування). І буквально за наступні 2-3 дні я практично заново народився на світ (згідно самопочуття). Але й далі гну вибрану лінію: максимально утримуюсь від харчів (жодної свинини, алкоголю, кондитерських виробів, чорного хліба, жирного, смаженого та копченого!), щоранку помаленьку бігаю по 2,5-3 км (більше поки-що не ризикую. І так, вважаю, добре. Бо ще минулого понеділка і кілометра не міг пробігти :). Згодом помалу вийду й на 5-6 км. Далі не загадую), стараюсь виходити в місто по справах які раніше намагався вирішити або по e-mail, або телефонним дзвінком, ну і п'ю багато негазованої мінералки.
Тому вкрай важливі життєві поради на основі сабджу:
  1. В жодному випадку не переїдати! Завжди вставати з-за столу трохи голодним.
  2. В жодному випадку після їжі (особливо ситної) відразу не лягати відпочивати! Взамін цього необхідно любим способом рухатися півтори-дві години!
  3. (банальщина, але випробувана на власній шкурі) Вести активний спосіб життя. Краще всього спортивний. В крайньому випадку просто багато рухатись (ну там, не знаю, ходити пішки, колоти дрова, копати яму etc). Не плутати з "молоти язиком" :)
Я на 100% впевнений, що саме ігнорування цих простих принципів і нічого іншого привело мій організм до цієї болячки. Слава Всевишньому, що я вчасно прислухався до сигналів організму, продіагностувався і отямився. Бо ще з півроку-рік такого малорухливого життя, яке в мене спостерігалось останніх півроку, й до мене точно би прийшов в гості білий полярний лис.

2 коментарі:

Alla Montytska сказав...

я за тебе рада, Олег!
А як на рахунок цигарок в тебе?
Ти дійсно не палиш?
Якщо ні, то навчи як кинути :(

Олег Гринчук сказав...

2Alla: Дякую, Аллочко, на доброму слові :). Так, не палю. Як покинути? Та дуже просто:
0. Впевнитися, що 100% хочеш кинути палити, але не знаєш як саме, і не маєш відповідної нагоди.
1. Дочекатися доброї нагоди (я, наприклад, дочекався свого дня народження) і впитися ("впитися" - значить просто дофіга випити, а не "стати дурним" :)) просто до нестями в прекрасному товаристві. Я, наприклад, пиячив у феєричній компанії разом зі своєю Ольгою, та кумою Людмилою. Це був вже третій день відмічання мого ДН. Особисто випив за той вечір та ніч 1,2 л "Першої гільдії". Знаю це точно, бо пив з окремих від жіноцтва пляшок :)))
2. Пиячити слід аж до ранку. Щоби потім, коли проснешся серед дня, не хотілося не лише курити, а навіть дихати/жити! В той час розумієш особливо чітко, що куріння - "злой яд" /(С)/ :))). Ще тут можна згадати про безперервне підвищення цін на цигарки. Далі випити літру розсолу, чи мінералки, і знову завалитися спати.
3. Потім помалу 3-4 дні виходити із штопора, ясно відзначаючи, що курити все ж не хочеться (просто звичка ніби заставляє). Забити на звичку! Не поступатися їй! Не хочеться - значить і не курити!
4. На наступний 4й-5й день відзначити, що вже 3-4 дні не куриш! І не дуже-то й хочеться, якщо чесно. Знову ж - лише звичка тримати в руках цигарку й затягуватись дає про себе знати. Твердо посилати її нах!
5. Т.ч. дотягнути до тижня. Проникнутись думкою, що вже тиждень не палиш. Ще раз добре обдумати, чи варто знову починати. Якщо залізобетонно розумієш, що не варто - 95% справи зроблено.
6. Другий тиждень не палиш. Див. п. 5.
7. Витримавши 2 тижні без паління і при наявності залізобетонної впевненості, що вже й не почнеш, можна сказати, що на 98% таки не почнеш.
8. Далі звичка палити (не фізичний потяг, бо його вже давно нема, а саме звичка! Фізичний потяг ми перебили "відходняком" після пияцтва) вже майже геть відходить. А через місяць забувається на 99,99%.
Все. Далі просто не задумуватись над палінням.
Принаймі так було зі мною.