Звертаю увагу на "Інструктаж з питань грамотного спротиву злочинній владі"

Із почуттям великого внутрішнього задоволення знайшов надзвичайно цікавий розділ (він так і називається "Інструктаж") на сайті "Братства" Дмитра Корчинського. Дякую, панове братчики :)

Ось далеко не повний перелік тем:

• Якщо загребли товариша
• Як обходитись без свободи слова. Інструктаж блогеру-початківцю
• Якщо проти вас фальсифікують справу
• Протидія міліцейським провокаціям
• Відео-інструктаж: як спілкуватися з ДАІ
• Як поводитися в міліції
• Що робити з небажаними доказами
• Відео-інструктаж: якщо у двері стукає дільничний
• Як організувати страйк
• Порада юриста: як не платити штрафи ДАІ
• Дії банків незаконні (коментар юриста)
• Як працюють [мєнтовські] органи

"Галопом по європах" :)

Вирішили сьогодні з братом Тарасом та моїм синочком Андрійком здійснити нашим "танком" (Нива-21213) експрес-подорож по навколишнім Клеванським лісам-водоймам.

Тарас два дні тому знайшов два білих гриби та одну бабку, то подумали, що, можливо, ще щось знайдемо. Ну а вудочки/спінінг в мене "по життю" в багажнику лежать 8-).

Побували в лісах біля сіл Руда Красна та Мочулки (Тарас знайшов чотири білих грибочки та одного піддубця, я - одного піддубця), на одному з лісових ставків-озер села Новостав (Тарас зловив чотири ротані, а я з Андрійком - по одному) і на річці Стубла (результат для всіх - нулячий) між селами Новостав та Олишва. Пораділи природі, насолодились пташиним співом, з'їли по скибці хліба з салом та свіжим огірком, попили джерельної водиці... одним словом, непогано "активно відпочили" :).

Нижче пропоную увазі читачів невеликий фотозвіт.

"Чому бідний - бо дурний, чому дурний - бо бідний" /(С)/ ? :)

Вчора відбувся в нас з Володею Литовкою (хто не в курсі, Володя - в минулому системний інженер Cisco Systems, суперспеціаліст з мережевих, зокрема операторських, технологій) короткий обмін думками, котрий з огляду на злободенність для певних категорій людей imho заслуговує як мінімум на згадку.

Далі передаю зміст нашого спілкування так, як його бачив і зрозумів я. А Володя, можливо, поправить/доповнить.

Отож, Володимир висловив здивування (і навіть мені здалося, що певне розчарування) тим, що високотехнологічні теми, котрі він підіймає в своєму блозі, не викликають, скажімо так, особливого пожвавлення в цільової аудиторії (спеціалістів інтернет- та мережевих технологій). І запитав що саме, на мою думку, є причиною даного факту:

• нікому нічого і нафіг не потрібно/не цікаво;
• потрібно і цікаво, але ніхто в цьому не розбирається і тому не може нічого толкового сказати.

Ну, моя думка з цього питання є проста: в Україні практично відсутній прошарок спеціалістів, котрі були би спроможні виступати в ролі транслятора між бізнес- та технологічним середовищами. Катастрофічно не вистачає у нас "технологічних бізнес-аналітиків", котрі володіли би спеціальними знаннями з різних інженерно-технологічних сфер, мали розвинуті аналітичні здатності і могли би фахово:

• оцінити користь від тієї, чи іншої технології для бізнесу свого працедавця,
• зрозумілими (sic!) словами пояснити керівництву плюси та мінуси від впровадження цієї технології, продемонструвати йому простенький бізнес-план (а не "включати умняка"!),
• у випадку прийняття рішення про впровадження технології взятися за цю задачу і довести її до логічного завершення (оцінивши і осмисливши результат).

Володя на 100% зі мною погодився. І скрушно риторично написав "так ось же ж він я... Заплатіть і я все зроблю!"

Ех... Я би, звісно, також хотів би таким займатися. Ще й із превеликим задоволенням.

Свого часу мій відділ R&D "Інкому", а потім і "Октави", було, взяв на себе виконання цієї ролі. Інша справа, що до наших рекомендацій не вельми-то й прислухались (КПД відділу, на мою думку, був досить низьким). І тепер вже можу висловити свою особисту думку чому саме:

• з певних причин суб'єктивного характеру мій відділ не допускали до реалізації хоча б невеликих, але високотехнологічних "пілотних проектів". Не зважаючи на те, що я кілька разів обгрунтовував такі пропозиції і з превеликим задоволенням першим би взявся за який-небудь пілотний проект впровадження високих технологій куди-небудь. Бо ж R&D це в жодному випадку не "сферичні коні в вакуумі", а самий що ні на є безпосередній зв'язок теорії та практики, "гудзі та синці", але малою кров'ю;
• нам часто не вистачало вміння переконувати (ми порівняно слабо володіли даром краснобайства, а сухі цифри та логічні аргументи доходили до розуму та серця далеко не всіх керівників). Бо ж, завважте, переконувати слід було тих, хто сам по собі все життя переконував інших;
• ті, від кого залежало прийняття рішення "ОК, давайте, впроваджуємо!", часто не розуміли суті пропозиції з причин, кгхм..., вибачаюсь, загальної обмеженості. Як технологічної, так і бізнесової. Стандартна їх реакція: "це нам зараз непотрібно. Зараз є більш пріоритетні завдання", без жодної аргументації. Чому такі люди можливі на таких посадах? - питання до служби HR та СЕО;
• ті, від кого залежало прийняття рішення "ОК, давайте, впроваджуємо!", і хто навіть розумів суть пропозиції, перестраховувались і не бажали брати на себе додаткову відповідальність за впровадження "пілотів" з підвищеним рівнем ризику (чому підвищеним - от хоча б тому, що ніхто до нас цього ще не робив, а якщо й робив, то хід і самі результати реалізації засекречував). Тобто "А нафіга воно мені", - думали вони, - "премії за це не дадуть навіть у випадку позитивного результату, а 'влетіти' шанс є завжди. То краще хай воно пропаде, ніж ризикувати невідомо в ім'я чого". Висновок з цього пункту: величезним гальмом стала просто печерна система мотивації для таких керівників (а це вже безпосередні функції СЕО).

Тому скажу прямо (резюме): нині загальний (в першу чергу інтелектуальний) рівень бізнесу в Україні не дозволяє говорити про його зацікавленість в існуванні прошарку "інженерно-технологічних бізнес-аналітиків". Крапка.

Виходячи з даного факту нам з Володею, видно по всьому, слід просто попити кави і розслабитись. Нікому в якості "інженерно-технологічних бізнес-аналітиків" ми в Україні не потрібні. Звідси висновок:

• або почекати ще років з 10-15 (недопустимо, бо, по-перше, вмремо з голоду, а по-друге, ніхто не знає що станеться з цією країною за такий час),
• або пакувати валізи і перебиратися з сім'ями до цивілізованих країв (особисто для мене також не є гут з чисто патріотичних міркувань),
• або "перекваліфікуватися на кербудів" /(С) О. С. Б.-М. Бендер-бей/ (невеселий жарт, котрий, як не дивно, для мене має найбільше шансів втілитися в життя :))

Нарешті зафоткав новий Сонькін виводок :)

Котенятка шикарні. Два котики і дві кішечки. Думаю, що пояснювати де між ними хто, немає сенсу (коти трьохколірними просто не бувають. Ген трьохколірності у домашніх котів присутній лише у кішок).

Два-три десятки українських патріотичних фільмів. Рекомендую

Бродив по різним сайтам патріотичного спрямування, і на офіційному сайті ОУН-УПА натрапив на розділ "Відео", де розміщено сабдж. Рекомендую. Серед цих фільмів абсолютна більшість є вельми цінними як в духовному, так і в інформативному плані.

Відносно патріотизму і останнього притулку негідників

Якось завважив, що вельми багато всякої мерзоти (як латентних, так і відвертих ворогів України) бездумно цитує відомі слова Семюеля Джонсона "Патріотизм - останній притулок негідника" ніби-то на підтвердження своєї антиукраїнської позиції. То вирішив поцікавитися що ж саме мав наувазі без сумніву вельмишановний пан Джонсон, і в яких обставинах він це сказав. Ну і відповідь відразу знайшов на російській вікіпедії. Прошу дуже, ось цитата відповідного місця (по зносці у вказаному джерелі приведено також оригінальний текст англійською мовою):

Обстоятельства произнесения

Босуэлл сообщает об афоризме в следующем фрагменте: «Патриотизм стал одним из общих мест в наших разговорах, и Джонсон неожиданно произнес, сильным и решительным тоном, афоризм, на который многие накинутся: „патриотизм — это последнее прибежище негодяя“. Но следует полагать, что он не подразумевал реальной и щедрой любви к нашей стране, но имел в виду тот патриотизм, который так многие, во все времена и во всех странах, делали прикрытием личных интересов»

Що я хочу цим сказати. Та нічого дивного, все як завжди. Ворог є ворог. І вірити йому на слово - елементарне безглуздя та дурість. Завжди. Без винятків.

Яскравий приклад непрофесійності і злочинного пофігізму Укртелекому

Пару днів тому розбирався з одним питанням. А саме, до кого звернутися, щоби поговорити про умови надання реклами на зворотній стороні Укртелекомівських рахунків на оплату та ціни на цю послугу. Я хотів заплатити трохи грошей місцевому Укртелекому за свою невелику рекламу.

Відповідь (неофіційна, бо офіційної ніхто мені не дав, а я й не вельми старався її отримати) звучала так: "центральний офіс" Укртелекому заборонив своїм регіональним відділенням займатися цим питанням. І "спускає зверху" лише свою рекламу для друку на зворотній стороні рахунків на оплату. Реклама від сторонніх організацій не приймається і послуги на її розміщення не передбачаються. От так. Чи не злочин?

А я ще, наївний, хотів розбиратися, чи можна селективно по регіонам міста давати таку рекламу (тобто, на рахунках, котрі розсилаються лише жителям/фірмам, приписаним до певних вулиць). ПроффесіАнали-майородятли мля... :(((

Успішна атака вінка-смертника на Вітька с Пєтуховкі :)))

Нє, це конкретно народ смалить напалмом! Це ж треба було таке придумати! І так смішно, а тут ще й цей витвір політичної сатири :). Одним словом, ялинковий вінок став шахідом 8-). Вічная пам'ять вінку-моджахеду. Як і його брату по зброї курячому яйцю.

А москалі, кажуть, вже встигли поприбирати з Інтернету всі мальтімедіа-кадри, на яких зображена атака ялинового вінка на вуркагана "Вітька с Пєтуховкі".

Тепер, мабуть, слід сподіватися на повальне вирубування в Україні агресивних ялинових насаджень. А шо ж! Це ж спеціально виведені ЦРУ та Мосадом ялинки-терористи! Вельми небезпечні для донецьких високопоставлених пі.., соррі, вуркаганів і кремлядєй-мєдвєдов!

Нова версія Global Traffic Map від TeleGeography

Цікаво. Чотири з тамошніх карт (найцікавіші без вибору imho :)) аж тут приведу. Перша (зліва в першому ряду) - це, власне, і є The Global Traffic Map 2010. Друга (справа в першому ряду) - це основний прогноз потоків голосового трафіку, спроектований на маршрути з більш ніж 100 мільйонами хвилин двостороннього трафіку за даними 2008 року. Третя (зліва в другому рядку) - це кількість передплатників послуг тієї, чи іншої відповідної технології за даними 2009 року. Четверта (справа в другому ряду) - ТОП-10 світових магістральних маршрутів за даними 2008 року.

По оригінальному посиланню люди ще пишуть, що всім бажаючим можна також замовити "тверду копію" цієї карти (розміром 0.9м x 1.2м), роздруковану на синтетичному папері Yupo. За 250 баксів, да. Я щось не виявив такого бажання, хоча карта таки цікава.

Зовсім не потрібно бути Ісусом Христом, щоби ходити пішки по воді

Власне сабдж. Тут люди десятки метрів бігають по поверхні води. Ще й розповідають як це правильно робити :).

Щось таки сталося на ІТ-ринку праці. Йду з самого ранку на ще одне інтерв'ю :)

Вчора зателефонував мені якийсь чоловік (представився Сергієм з Донецька) і запросив на 9-00 ранку сьогодні в наш готель "Турист" на співбесіду. Буцім-то він має до мене цікаву пропозицію. Коли я запитав про її суть (бо неохота бігати з завчасу невідомою метою з самого ранку вихідного дня по готелях :)), то він сказав лише, що певна східноукраїнська чи то телекомунікаційна, чи то ІТ-компанія розвиває мережу філій по Україні (в т.ч. і в Рівному). І саме в цьому розрізі він хоче мені щось запропонувати. А більше я дізнаюся, власне, на співбесіді.
Добре, сходжу і послухаю/поспілкуюся. А ну ж якраз само собою відпаде питання про "життя в літаках" :). Бо страх як не хочеться знову надовго залишати сім'ю.

"Нема нічого нового під сонцем..." /(С)/

Ось знайшов прекрасну цитату. Приведу її повністю.

"... Кожний такий орган, копіюючи столичну пресу, подає вам повну інформацію про російське життя, повідомляє вас про те, що діється у великих центрах Европи й Америки, намагається тримати вас у курсі новин російського літературного ринку, навіть дрібних і нікчемних, та одночасно часто не дає вам майже ніякої уяви про те, що робиться на території тієї країни, для обслуговування культурних і громадських потреб якої він в першу чергу призначений. Новини українського життя, його поточні справи; його питання й потреби, його назрілі вимоги й задуми, його досягнення й поразки, його перспективи, накреслювані у важкому процесі відродження,— усе це проходить повз ці органи і поза їхньою увагою. Керівники цих органів, часто люди немісцеві, притягають до співпраці в них також людей, для яких місцеві інтереси чужі, які не знають і не бажають про них знати. «Немає місця»,— це звичайна шабльонова і завжди готова відповідь редактора співробітникові, якщо стаття його присвячена питанням українського життя."

/(С) "До практичних завдань українства", Симон Петлюра, 1914 р./

Мною і потенційним працедавцем розглядається питання про можливість спільної роботи над цікавою темою

Сабдж. Темою, котру свого часу мені не дали можливості розробляти на попередньому місці роботи. Не дали з різних причин об'єктивно-суб'єктивного характеру.

І тема ця - одна з моїх колишніх найбільш улюблених: Revenue Assurance в телко-операторів. Щодо роботи по цій темі, то в Україні ще й "навіть кіт не валявся". Добре якщо хоча би чули про неї в операторських колах. А предметна область вельми цікава й грошовита. Як для самих операторів, так і для вендорів цих рішень.

Ну так от, мова йде про безпосередню роботу по темі Telco Revenue Assurance в тісному контакті з кінцевими клієнтами та керівниками програмерських робочих груп, котрі розробляють OSS/BSS модулі. Грубо кажучи, майбутні мої робочі обов'язки передбачатимуть фактично виконання ролі прокладки (ага, mediator) між цими двома категоріями :). Якщо ще точніше: зняття потрібної інформації у клієнта, її формалізація і подача у вигляді HLD-документів на вхід програмерським робочим групам.

Забув сказати, що клієнти - це телко-оператори по всій земній кулі. І сама робота передбачає, образно кажучи, життя в літаках, аеропортах, клієнтських офісах та готелях.

Тому оце собі сиджу і думаю, що робити, чи погоджуватись. І на скільки років такого життя мене ще реально вистачить. З іншої сторони - бабулєси, слід сподіватися, обіцяють бути ну дуже солідними. І основне - це робота фактично в одній команді з меном, котрий вважається одним з двох найвідоміших корифеїв у світі по даному питанню :). Як теоретиком так і практиком. Його слідів в роботах ТелеМенеджмент Форуму просто неміряно. Я читав кілька його особистих праць, а також робіт, виконаних в співавторстві з іншими професіоналами. Мдя.. що ж тут сказати... Шкода України. Що всяка політблядота створила і підтримує тут умови, котрі відсікають будь-яку можливість розвитку наукового та професійного росту в галузі високих технологій.

Цікавий геополітичний погляд на Україну, Рашку, Китай та ін...

Гм... Ну і хто скаже, що думка AlexDomosedov не має права на життя? Приведу її тут повністю і без будь-яких виправлень. На мій погляд вона цього заслуговує.

---

Росія відступає на захід.

Саме так, панове. Це не навала - це відступ зі сходу через неможливість протистояти Китаю. Погоджений та узгоджений. Просто геополітичні гравці, про яких ми думали, що вони нам після 2004-го чимось зобов'язані, вирішили залишити між Китаєм та ЄС достатньо сильну країну. Для чого через тепер вже неминучу втрату Росією Далекого Сходу і не заважають їй закріплюватись на Кавказі, в Україні та Білорусі. (Складно сказати, чи вирішли їх одарити ще й Польшею, чи вона була вибита з гри просто щоб не заважала захоплювати Україну.) База підлодок в Криму - це не дурість московитів, це єдиний більш-менш швидкий варіянт зберегти підлодки, що поки що базуються на Далекому Сході. І тут вже байдуже, що в Чорному морі вони будуть замкнені під контролем НАТО. З НАТО, здається, вже домовились. Розгортання інших баз в Криму - те саме. Росіянам просто нікуди більше йти. І час, як ми бачимо, їх піджимає. Усе сказане не означає, що Захід надто засмутиться, коли ми встоїмо. Але і допомагати нам він вже не буде. Хіба що в гуманітарній сфері, і то - якщо попросимо. Тож як і з Тузлою - ми майже самі. Тільки Канада як і тоді зможе собі дозволити і різкі заяви, і різкі рухи. Що ж, встояли тоді - встоїмо й зараз. Варто тіки розуміти, з чим маємо справу. І не сподіватись на Європу більше, ніж вона того варта.

P.S. В Росії є два варіянта вирішення українського питання: згідно першого в України мають бути відторгнені Схід та Південь (з обов'язковим виходом до Придністров'я), а згідно другого, оновленого - Україна має перейти під контроль Росії уся, бо наші західні газосховища тепер мають надвичайну цінність, враховуючи майбутній перехід на сланцевий газ. Їх цінність тепер достатня, щоб заради них битися з партизанами (причому каральні загони будуть воювати під жовто-блакитними прапорами, адже збереження атрибутів незалежності нової колонії передбачаться).

Обидва варіянта мають і своїх прихильників, і свої противників. Часто їх дії заважають одні одним. Як показав досвід - з цим можна працювати.

P.P.S. Автор нікому свічки не тримав. Усе вищевикладене автору наснилось. Будь-яке співпадання з реальністю є випадковим.

Вчора приходили з виконавчої служби з приводу примусового стягнення з мене старого штрафу ДАЇ з пенею :)

Сабдж.

Молода симпатична дівчина (знали кого відправити. Бо ж таку чарівну дівчину не "пошлеш", і тим більше не пристрелиш, немов скаженого пса, "при спробі вломитися в приватне житло") показала мені рішення відділу держ. виконавчої служби про стягнення з мене 510 грн (подвійний розмір виписаного ще 31 грудня 2009 року штрафу в розмірі 255 гривень).

Звичайно, я таки їй висловив (у цілком прийнятних виразах) все своє відношення і до ДАІ, і взагалі до всіх державних установ (штраф же ж я сплатив ще 4 січня ц.р.. Але навіть не думав нікуди йти показувати квитанцію, як це виписали гайци-вибєгайци в своїх довбаних внутрішніх інструкціях. Ібо ср.ав я на них! Хай самі домовляються з іншою державною установою, "Ощадбанком", і беруть в неї раз на місяць виписки з конкретного рахунку, на котрий поступають ці штрафи. Справа ж "простіше парєной рєпи"! А то розвелось дармоїдів-довбодятлів, сцуко...). І вона зі мною радісно погодилась :). Завершилось все тим, що я показав їй оригінал квитанції про сплату штрафу, дав на руки відсканену її копію, запросив випити 100 грамів смачного та корисного самогону, настояного на калгані (проте вона чомусь відмовилась - ех, молодо-зелено. Ще пожалкує!), забрав в неї "на пам'ять про таку чарівну дівчину" ту постанову про відкриття проти мене виконавчої справи, провів мадмуазель на вулицю, а там мило попрощався :).

Прекрасна стаття, котра чудово корелює з моїм превеликим бажанням "Всю без винятку укрсучбляеліту - на палю!"

Стаття "Привид бродить по Вкраїні – привид революціонізму" просто супер! Чесна, об'єктивна і до того ж написана паном Олександром Бобиком, політекономом, гарною та доступною мовою.

Ось розлога цитата, і саме з таких цитат і складається весь той текст. Браво, Олександре!

Цитата: "Після перемоги колишнього зека (кажуть, правда, що зеки колишніми не бувають, але я з ними справи не маю, тому не знаю) в олігархічному конкурсі на президентське місце табір українських нацдеків забився в конвульсіях. Пішли в хід заяложені лозунги «зради України», «продажу національних інтересів», «п’ятої колони Москви» і т.п.

Чому заяложені? Та тому лише, що в останні 5 років ми їх чули щодня на адресу одне одного з уст тих самих людей, яким народ нещодавно сказав своє глибоке «фе», і які цього «фе» ніяк не можуть адекватно сприйняти, як куртизанка «адью» від свого «спонсора».

Саме в тому таборі, представники якого зараз найактивніше рядяться в шати «захисників народних інтересів», ще задовго до Януковича були скомпрометовані усі гасла, під якими зараз намагаються повернути собі доступ до «корита» політичні банкрути.

Об’єктивна цінність будь-якої еліти для народу вимірюється тим, що залишається в «сухому осаді» від її діяльності після того, як вона відходить від влади.

П’ять років перебування на самій верхівці влади – неймовірно тривалий період.

П. Скоропадський, скажімо, за півроку зумів закласти основи української науки, культури, освіти, архівної справи, військової традиції, нагромадив значні золотовалютні, хлібні, цукрові резерви, добився європейського визнання, відновив економіку, транспорт, видавничу справу і т.п. А головне – створене ним пережило і його, і його ворогів, і працює в ХХІ ст..

...

Екс-«всенародно обраний» схильний вважати, що його внесок в українську справу настільки великий, що «несвідомий» український народ оцінить його лише років через двадцять, а то й через сто.

Однак для ліквідації всього позитивного наробку «демократичного» табору, заради якого ми 5 років утримували всю кумівську братію, малописьменному «проффесору» вистачило кілька місяців. І крім істеричних заяв маргінальних вже діячів в стилі «всьо пропало» – жодної катастрофи в нашому житті не спостерігається.

Булька луснула, засмердівши на прощання. І заради цієї бульки влаштовувалися майдани, а весь народ чубився: «За Юща, чи за Янека? Ні, я за Юлю!»?!!

Всі прекрасно розуміють, що кипуча післявиборна активність «помаранчевого табору» з інтересами України має дуже мало спільного, оскільки завжди спостерігається лише тоді, коли представників цього табору викидають з владних коридорів. А влада ними використовується, як правило, зовсім в іншому руслі."

День пам'яті про загиблих у II-й світовій війні проти фашизму

Сьогодні маємо сабдж. Царство небесне, вічная пам'ять та доземний уклін всім загиблим. Особливо тим, хто боровся за Україну проти фашизму й тоталітаризму, не важливо з якого боку. А тим, хто вижив і дожив до сьогоднішнього дня, окрім всього ще й найщиріші слова вдячності і прохання вибачити за те, що нинішні безхребетні покоління - це переважно "славних прадідів великих правнуки погані" /(С) Т. Шевченко/.
Слава Україні!
Героям Слава!

Укрпошта смалить напалмом :)

Сабдж. Відправити каналами Укрпошти інтернет-повідомлення адресату, котрий не підключений до мережі Інтернет, коштує разів в п'ятдесят дорожче, ніж звичайний лист. Тобто, фактично, це вартість послуг "Internet <--> Usual Mail Gate". І мене вбило непереборне обмеження в 300 слів, або 3000 символів :). Я так розумію, це один аркуш А4. На підтвердження шалених тарифів цього гейта я привів копію сторінки з калькуляцією розрахунків. Цікаво, скільки разів населенню була надана ця послуга за останній рік :). Мені це враз нагадало старезний анекдот про дядька, котрий продавав на базарі звичайну собі картоплю по сто рублів за кіло. Підходить до нього якийсь чоловік і обурюється: "Дядьку, та Ви, мабуть, з глузду з'їхали! Найдорожча картопля тут по три рублі за кіло торгується, а Ви по сотні ломите!" На що дядько з винуватим видом йому відповів: "Та воно-то так... просто мені дуже сильно гроші потрібні".

"Вітьок з Пєтуховкі" і його камарилья тягнуть Україну до об'єднання з...

Думаєте до об'єднання з чимось добрим? Угу. Щазззззззззззззз! Як би не так!

Об'єднатися мають два смердючі бомжі-каліки (один глухий, як пень, ще й з гангреною, другий - сліпий, що тобі кріт, з цирозом печінки і жахливим метеоризмом) "назло" цивілізованому світу. Ну то ось з ким нам взасос провладні урки пропонують цілуватися. Насолоджуйтеся цим позорищем.

Цікава інформація про українські хутори та столипінську реформу

У відривному календарі прочитав сторінку за 20 квітня ц.р. під назвою "Хутори й відруби". Пропоную й вам, бо інформація, на мій погляд, доволі цікава в загальному руслі (в т.ч. питань про особливу ненависть Сталіна до українського селянства, Голодомору як геноциду, пропаговану "схожість" етнічних українців з росіянами і т.і.).

О, хутори,
Пронизані полинною печаллю,
У згустках золотих і синіх вечорів,
Хто вип'є сон і сум ваш давній
І вийде сам із цих задимлених дворів
О, хутори!
/(С) Степан БЕН, 1926/

За офіційними статистичними даними, на 1905 рік в Україні було зафіксовано 55,3% дворів із подвірними землеволодіннями. Індивідуалістична свідомість українського селянства (на відміну від колективістського світогляду російського селянина) зумовила доволі швидкі темпи приватизації землі в Україні. У перебігу столипінської реформи практично вся селянська земля була приватизована на Полтавщині та в Правобережній Україні. Приватне землеволодіння було переважаючим і на Лівобережжі (в Чернігівській губернії) та на Півдні (Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях); воно охоплювало близько 50% усіх господарств.

Ще одна особливість столипінської реформи в Україні була пов'язана з перевагою хуторів (фермерських господарств) на Півдні; саме тут були відчутними модернізаційні імпульси, обумовлені орієнтацією цих селянських господарств на внутрішній та зовнішній ринки. В Україні від 1907 до 1917 року на відруби й хутори вийшли понад 83% господарств від їх загальної кількості. На підтримку хутірських і відрубних господарств за столипінським законодавством була спрямована діяльність Селянського земельного банку. Банк скуповував у поміщиків землю і потім дрібними ділянками продавав її селянам. 1917 р., перед революцією, у власності селян перебувало близько 65% усієї землі підросійської України.

Про всяк випадок і для історії (без коментарів)

А ось тут ще й світлини більшості "ізбранних".

Отже сабж:

Аркаллаєв Н.Г. Ахметов Р.Л.

Бахтеєва Т.Д. Бевзенко В.Ф.

Бережна І.Г. Білий О.П.

Богуслаєв В.О. Болдирєв Ю.О.

Бондаренко В.В. Бондаренко О.А.

Бондик В.А. Борт В.П.

Боярчук О.В. Васильєв Г.А.

Васильєв О.А. Вернидубов І.В.

Вечерко В.М. Волков О.А.

Воропаєв Ю.М. Гєллєр Є.Б.

Глазунов С.М. Глущенко І.М.

Головатий С.П. Горбаль В.М.

Горбатюк А.О. Горіна І.А.

Горошкевич О.С. Грицак В.М.

Гуменюк І.М. Гуреєв В.М.

Дарда О.П. Дейч Б.Д.

Демидко В.М. Демішкан В.Ф.

Демянко М.І. Деркач А.Л.

Джига М.В. Єгоренко Т.В.

Єдін О.Й. Єфремов О.С.

Журавко О.В. Забарський В.В.

Заблоцький В.П. Засуха Т.В.

Зац О.В. Звягільський Ю.Л.

Злочевський М.В. Зубець М.В.

Зубик В.В. Іванющенко Ю.В.

Ілляшов Г.О. Калетнік Г.М.

Калюжний В.А. Каракай Ю.В.

Келестин В.В. Кий С.В.

Ківалов С.В. Кінах А.К.

Климець П.А. Клімов Л.М.

Клюєв С.П. Ковальова Ю.В.

Кожара Л.О. Козак В.В.

Козуб О.А. Колесніченко В.В.

Колоцей Ю.О. Комар М.С.

Коновалюк В.І. Корж В.П.

Корж П.П. Коржев А.Л.

Костусєв О.О. Кузьмук О.І.

Кунченко О.П. Ландик В.І.

Ландік В.І. Ларін С.М.

Лебедєв П.В. Лелюк О.В.

Лєщинський О.О. Лисов І.В.

Литвинов Л.Ф. Личук В.І.

Лісін М.П. Лук’янов В.В.

Луцький М.Г. Майборода С.Ф.

Макеєнко В.В. Малишев В.С.

Мальцев В.О. Маньковський Г.В.

Мельник П.В. Мельник С.А.

Мирний І.М. Мироненко М.І.

Мірошниченко Ю.Р. Момот С.В.

Мороко Ю.М. Мошак С.М.

Мхітарян Н.М. Надоша О.В.

Наконечний В.Л. Новікова Ю.В.

Олійник В.М. Омельянович Д.С.

Орлов А.В. Павленко Е.І.

Пеклушенко О.М. Писарчук П.І.

Пінчук А.П. Піскун С.М.

Плотніков О.В. Плохой І.І.

Попеску І.В. Потапов В.І.

Прасолов І.М. Пригодський А.В.

Притика Д.М. Прутнік Е.А.

Пшонка А.В. Рева Д.О.

Рибак В.В. Савчук О.В.

Саламатін Д.А. Самойленко Ю.П.

Самофалов Г.Г. Сандлер Д.М.

Святаш Д.В. Селіваров А.Б.

Синиця А.М. Скудар Г.М.

Смітюх Г.Є. Солошенко М.П.

Стельмашенко В.П. Стоян О.М.

Сулковський П.Г. Супруненко О.І.

Сухий Я.М. Табачник Я.П.

Тедеєв Е.С. Толстенко В.Л.

Турманов В.І. Федун О.Л.

Фесенко Л.І. Хара В.Г.

Харлім В.М. Хмельницький В.І.

Хомутиннік В.Ю. Царьов О.А.

Черноморов О.М. Чертков Ю.Д.

Чечетов М.В. Чуднов В.М.

Ярощук В.І. Шкіря І.М.

Шпенов Д.Ю. Щербань А.В.

Янковський М.А. Янукович В.В.

Зубов В.С. Іваненко В.Г.

Савченко І.В. Кузьменко П.П.

Сідельник І.І. Маліч О.В.

Писаренко В.В. Олійник С.В.

Черпіцький О.З. Шмельова С.О.

Бут Ю.А. Василенко С.В.

Довгий С.О. Омельченко О.О.

Жванія Д.В. Палиця І.П.

Александровська А.О. Алексєєв І.В.

Бабурін О.В. Бевз В.А.

Волинець Є.В. Гайдаєв Ю.О.

Голуб О.В. Гордієнко С.В.

Грач Л.І. Даниленко В.А.

Дем’янчук В.О. Калєтнік І.Г.

Кілінкаров С.П. Кравченко М.В.

Мармазов Є.В. Мартинюк А.І.

Матвєєв В.Г. Матвєєв В.Й.

Найдьонов А.М. Перестенко М.В.

Самойлик К.С. Симоненко П.М.

Ткаченко О.М. Храпов С.А.

Царьков Є.І. Цибенко П.С.

Баранов В.О. Белоусова І.А.

Ващук К.Т. Герасимчук В.В.

Головченко І.Б. Гривковський В.О.

Гриневецький С.Р. Деркач М.І.

Зарубінський О.О. Литвин В.М.

Литвин Ю.О. Павленко С.Г.

Поліщук О.В. Рудченко М.М.

Сінченко В.М. Терещук С.М.

Шаров І.Ф. Шершун М.Х.

Шмідт М.О. Шпак В.Ф.

Богословська І.Г. Васютін С.І.

Гусаров С.М. Демчишен В.В.

Єгоров О.М. Зубанов В.О.

Касянюк О.Р. Кисельов В.О.

Ковалевська Ю.С. Муц О.П.

Столар В.М. Романюк М.П.

Цюрко П.І.

+

Пахло-Азаров Семіноженко

Табачник