Старий 2009 Рік провели, а Новий 2010 Рік зустріли чудово!

Нарешті зібрався з силами для написання звіту про зустріч НР-2010 :)

Проводжати Старий і зустрічати Новий Рік поїхали до кумів Володимира та Ніни в село Білашів.

З Рівного зібралися їхати я, моя Ольга, наш синочок Андрійко та кума Люда. Виїхали з дому "танком" досить пізненько. По-любому після 17-00 було. А поки заїхали за Людою до її дому, дочекалися під під'їздом, вгніздилися в машину з речами і т.д., то, думаю, що вже десь і 18-00 наступило. По-любому було темно і падав густий та лапатий сніг. А на певних ділянках дороги ще й досить-таки неслабо лютувала заметіль. Так що обстановка на дорогах була така, що я би не сів за кермо, якби ще було чим доїхати (маю наувазі рейсові маршрутки, чи потяги). Ну, але помалу їдемо собі... Їдемо-їдемо спокійно, нікуди не поспішаючи. Аж до повороту з об'їздної Рівненської траси на Здолбунів. Там вже бо'зна котрий місяць йде ремонт дороги і розв'язки такі, що хай Бог милує. Ну і в умовах заметілі та темноти я пропустив знак, котрий вказував напрям повороту. І повернув з виїздом на зустрічну смугу. І хоча в околиці нікого не було, але "гайці-вибєгайці" були тут як тут :). Сіли мені на хвіст і, моргнувши сиреною, наказали зупинитися. Явно пасли таких як я, котрі по тій трасі їздять нечасто і в таких погодніх умовах були майже напевне приречені пропустити той знак. Склали протокол, і дістав я своїх "законних" (та перших в житті) 255 гривень штрафу (по мінімуму за таке порушення). Жодного хабаря навіть не намагався пропонувати (і в думках такого не було). Тим більше, що старший наряду вів себе підкреслено ввічливо і навіть прихильно. Так що настрій в мене геть зовсім не зіпсувався. Ну а що: винен? - винен (як би там не було), гайці були ввічливі? - вічливі. Ну і Бог з ним. Особливо не збіднію.

Далі доїхали без проблем, хоча ще раз повторюсь, дорожня обстановка була жахливою. І хоча в такій обстановці мені керувати авто ще не доводилось, але організм моментально згадав навички майже сліпого (в умовах пилових бур) водіння Т62-Д в армії. Слава Богу і нашій "Ниві" (я вчергове був від неї в захопленні) - доїхали.

В кумів дома ми нанизали на шомпури шашлики, акуратно зібрали всі потрібні речі та предмети - іншу їжу, питво, посуду, скатертину, дрова, реманент (сокиру, пилку) etc, швиденько бахнули настояка на кухні по 3 невеликі чарчини "за дорогу" і вирушили на попередньо вибране кумом місце в ліс проводжати старий рік. Дітей (окрім Андрійка з нами ще була прийомна доця кума Галинка. Десь на 2-3 роки старша за Андрійка) залишили дома з цяцьками. І як виявилося поступили дуже мудро, бо дорога точно би виявилася дітям не під силу. Діти й не опиралися, бо мали купу цяцьок і вже досить довго знали одне одного. Так що заняття їм було забезпечене. Ну і наглядати за ними (щоби в ході своїх забав не розвалили кумам хати :)) мала баба Ганя - мама кума Володимира.

Дорога від хати кумів до місця призначення складала не менше 3-х кілометрів засніженими полями та переліском. А ще й не з порожніми руками. Ми з кумом несли дрова, реманент, арматурини для нашвидкуруч зробеного мангалу, пляшку бензину etc - по звичайному 50-кілограмовому мішку кожному (ну, там, ясно, не було 50 кг, але кілограмів по 20 таки було). Жіноцтво - продукти та "пальне". Дорогою трохи співали УПА'івських пісень і жваво обговорювали поточну політичну передвиборну вакхана..., соррі, ситуацію :). Йти було важкувато. Сніг сягав до половини гомілки. Також слід було обережно ступати з огляду на мерзлу ріллю. Похвалив себе, що взув берці. Бідне жіноцтво берців не мало, але бігали в захваті від зимової погоди та навколишньої природи, немов гірські кози :).

Ну, з Божою поміччю нарешті дійшли. За дорогу пропотіли всі дуже здорово. Тож відразу почали виймати дрова, лаштувати багаття та розпалювати його. І ось тут-то нашому святу замало чим не прийшов "білий полярний лис". Дві системні помилки в розпалюванні багаття привели до того, що весь наш бензин вигорів, а багаття за добрих півгодини так і не було розведено. Ламери, бл..! І основний - це я. Геть втратив зимові пластунські навички :(. І стояли ми з грубими дубовими та яблуневими полінами, без очевидних засобів для розпалювання і думали що ж його робити :).

Заспокоївшись, по кишеням знайшли дві невеликі картонні дитячі хлопавки-конфетті, з-під нанесеного на ялини снігу наламали тоненьких відносно сухих галузок, заново розібрали та переклали багаття і таки розвели вогонь! Ура!!!

Далі все було в повному ажурі. Шашлики вийшли відмінні, кумова горілка, настояна на калгані, була холодною та смачною, товариство все в снігу і веселе - проводи старого 2009 року безумовно вдалися!

Після того, як майже все було допито та з'їдено, вирушили назад до кумів додому. А по дорозі ще вирішили зробити невеличкий гак і зайти до місцевого джерела на краю села. Яка ж смачна там була вода!!! Не передати словами! Я ще й вилив собі на голову десь з літру цієї води :). Ну і на протязі всієї дороги назад вже більше співали колядок, ніж повстанських пісень.

Прийшли додому, а там на нас вже чекала аж дочервона натоплена російська баня з духмяним березовим настоєм, котрим час від часу ми поливали камені. Заходили туди ми з кумом три рази (жіноцтво - два). І так захопились цією справою, що ще перемотані рушниками ледь встигли в 00-00 налити та випити за прихід Нового 2010 Року :).

Ну а далі був стіл з наїдками, напоями та застільними піснями/розмовами. Спати всі розбрелися десь між 4-00 та 4-30 ранку :).

Зранку попрокидалися в районі 10-00, поснідали, попили чаю (всі, окрім мене, ще й по кілька чарочок випили) і ми вирушили додому на Рівне. Їхали довго (знову снігопад сильний був, і в багатьох місцях дороги сильно переметені. Якби не "Нива" - може й був би гаплик), але надійно. То ж приблизно через півтори години вже приїхали додому (попутно завізши куму Люду до її дому).

Резюме однозначне та коротке: і проводи Старого 2009-го, і зустріч Нового-2010 Року безумовно вдалися! Так тримати!

Нижче увазі читачів пропонується фотозвіт всього цього дійства.

Після повернення додому, святкування продовжилося в тепличних умовах (в теплій хаті, та ще й із російською банею) до свого логічного завершення (див. фотки нижче :))