Власне сабдж. Це з точки зору мого Андрійка (якщо з моєї, то мого тата та брата). Побули десь з 3 годинки, поговорили про се, про те, поїли та ще й взяли з собою смачних пиріжків з вишнями та капустою, котрі до нашого приїзду напік дідусь... Потім вирішили вийти трохи раніше на потяг, і в компанії ще й брата Тараса прогулятися зимовим лісом (якраз дорога до зупинки електрички "Луцьк-Здолбунів" пролягала через нього).
А оскільки я на всяк випадок мав при собі фотоапарат, то і вийшла невеличка фотосесія (див. нижче).
На двох фотках нижче зображено вид на головний (адміністративний) корпус обласного госпіталю для інвалідів та ветеранів бойових дій (раніше він називався РОГІВВВ - Рівненський обласний госпілталь для інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни. Але тепер, оскільки живих учасників II-ї світової війни все меншає, то там лікуються також і учасники різноманітних збройних конфліктів. А за окремі гроші можна і отримати санаторне лікування "простим смертним"). В цьому госпіталі я відпрацював інженером-програмістом перший рік після закінчення Львівського університету. Але це окрема тема :).
Далі - КПП (будка охоронця) при в'їзді в госпіталь та будівництво невеличкої, проте дуже затишної та "рідної" церкви Святого Пантелеймона, котре проводиться в основному силами та коштом госпіталю. Церква розташована поза територією госпіталю на відстані, мабуть, метрів 70 від КПП. І, незважаючи на незавершеність будівництва, в ній вже мабуть з рік, якщо не більше, відбуваються богослужіння.
Ну і останні дві фотки - до дрібниць знайома та рідна дорога Клевань-Руда Красна-Мочулки-Деражно.
Природа спить... І в своєму сні вона виглядає аж ніяк не менш прекрасно, ніж навесні, влітку, чи восени.
Немає коментарів:
Дописати коментар