четвер, 7 січня 2010 р.

Вчергове задумався за кого віддавати свій голос на виборах Президента України 17-го січня ц.р.

Сабдж.
Чому задумався?
Бо (як і передбачалось) з наближенням 17-го січня "наші" бляелітарні ахтунги вже доходять до точки кипіння. І починають "взахльоб" видавати такі перли, про які ще зовсім недавно соромилися навіть згадувати.
Ото я дивлюся/читаю і думаю - а чи потрібні мені такі підараси? Мало того, що їхні попередні справи ("по ділам їхнім пізнаєте їх" /(С)/) однозначно свідчили про як мінімум недолугість, а як максимум - відвертий кримінал, так ще й їхня поведінка/риторика в ці останні деньки спонукає до того, аби без жодних розмов розчавити їх поміж дверима ("бо інакше не здохнуть" /(С)/).
Тому й задумався я вчергове над т.зв. "політичною доцільністю".
Якби ж хоч певний кандидат мовчав - то й мови не було б! Проголосував би і я, і вся моя родина за нього (думаю, що легко можна здогадатись про кого мова). Але після певних його пасажів - щось в душі просто перевертається і не можу я "легко та плавно" віддати свій голос за цього пінгвіна. Не заслуговує він на мій голос. Просто не заслуговує. А ще більша біда в тому, що інші заслуговують ще менше :(.
Не треба мені таких ахтунгів. Жодний з них не потрібен.
Звичайно, серед всіх них є дуже відносно моральніші, чесніші і т.п. (типу, "одні вбивали ударом сокири по голові, а другі робили евтаназію за допомогою "щадящого укола"). То я просто прикинув "а що би я вибрав на базарі/в магазині, коли б мені запропонували купити для дитини молоко на вибір: розбавлене невідомо чим, невідомого походження, чи прокисле". А іншого, типу, немає.
Ну то тут все очевидно - однозначно я відмовлюсь від всіх пропонованих варіантів і якось вже постараюсь або дочекатися свіжого молока, або напоїти дитину чимось іншим. Наприклад, теплим трав'яним чаєм.
Пані та панове, мабуть буду голосувати за покликом розуму (і ні в якому випадку душі! Бо з вірою - до церкви! Хай Бог милує, щоби вивертати душу перед бляелітою чужої країни), але ще більше з урахуванням величезної відповідальності перед дітьми (своїми, знайомими і зовсім незнайомими) за свій вибір. І кращого серед найгірших я їм вибирати нізащо не буду. Щоби колись мати змогу чесно сказати: "Діти, в той час я не пішов на компроміс зі своєю совістю. Не було тоді, на мій погляд, гідних претендентів. І я пішов і проголосував проти них всіх".

Немає коментарів: